Громада Приірпіння

Згадайте, як починалось знищення Ірпеня.

Півтора роки тому, одразу після виборів, новий мер запропонував місту пройти тест: “Я отут повирубую трохи дерев і подивлюся, як ви відреагуєте”.

Вирубано було в листопаді понад 50 здорових дерев в сквері по Грибоєдова і в парку Правика! Громада проковтнула…

Потім мер вирішив, що за рахунок парку Покровський можна розпочати нове будівництво, кинувши мешканцям ідею про новий дитячий садочок.

Так з’явився перший ірпінський Майдан – люди поставили намет і оберігали сосни від знищення.

Але, поки всі булі зосереджені на збереженні парку Покровського, Карплюк зніс ще близько 30 здорових сосен у дворі школи №3 і почав будувати на шкільній ділянці дитячий садочок аж на 75 місць! Що зовсім не вирішує проблему переповненості дошкільних закладів навчання.

Потім було Гостомельське шосе. Зібралося багато людей проти забудови.

Громада не погодилась з зазіханням на єдиний клаптик зелені у цьому Ірпінському Брукліні, поруч з цинічними Ірпінськими Липками. У відповідь – суди і повістки у воєнкомати для активістів!

Потім Єсеніна.

Знищено 1,7 га гаю реліктової чорної вільхи!

Громада зібралася і почались протистояння!

У відповідь – побиття! 7 активістів зазнали фізичних травм різного ступеню важкості, але на місці забудови, з’явився намет протестувальників.

Здавалося б все, ми перемогли. Були збори, обговорення, обіцянки мера та забудовників..

І раптом – зрада! Той, хто приїхав в Ірпінь на захист інтересів Громади, і виступав разом з нами на мітингу – Дмитро Христюк, перетворився на заступника того самого бізнес-мера!

Але і це ще не все. Політтехнолог нашого генія, порадив йому посварити Громаду з АТОвцями!

Так з’явилася ідея в скандальному домі по Єсеніна виділити аж 25 квартир, нібито учасникам АТО. І дійсно, з’явилися такі АТОвці, які повелись на цей трюк…

Далі – були похорони лісу на Єсеніна..

Потім почались випробування на громадських слуханнях. Одне, друге, третє.

Громада не погодилась, і команда мера прийняла рішення про вирубку і забудову на Суворова, не дивлячись на спротив громади, своїм “вузьким колом”.

І Громада майже проковтнула, бо вже втомилася трохи боротися з вітряними млинами..

Аж раптом – вирубка дерев на території табору “Дружба”!

Знову тітушки, знову побиття, знову протистояння, круглі столи… Казочки мера, ніби він на боці Громади! Він майстерно грає вдаване обурення, але переконує, що “нічого вдіяти не може”.

На його боці поліція, прокуратура й суди…. Це всі ті, хто мали би відстоювати, в першу чергу, інтереси громади, а не забудовника!

І ось що за їхньої бездіяльності столо з гектарами лісу на території табору “Дружба”.

Ще не вщухли емоції, не загоїлися рани, як Громаду ввели в шок вирубкою дерев біля пам’ятника загиблим воїнам – в центрі міста!

На місці реальних поховань солдат!

Чи то заради парковки для нового торговельного центру, чи то просто “санітарна вирубка” – так ніхто й не зрозумів.

Невже Громада і це проковтне?

Зараз вирубується друга сторона алеї – навпроти музичної школи, магазину “Фокстрот” і пам’ятника Тарасу Шевченку!

Нам закидають, що ми ж самі вибирали такого мера…

Ні не ми, ви, шановні мешканці Ірпеня!

ВИ обрали цього мера, який про себе говорить: “Я і є громада!”, а тому, не вважає за потрібне жодним словом радитися з громадськістю.

Робить те, що вважає за потрібне!

Без жодних обговорень, жодніх фахових висновків, жодних прозорих бюджетів!

В цікавий час ми живемо – ми є свідками загибелі міста Ірпінь!

Навіть не загибелі, а вбивства…

А ви, щирі і довірливі ірпінці, стаєте співучасниками цього вбивства!
Goodbye, Irpin.
R.I.P.

Автор: Ігор Юрчак, архітектор, мешканець Ірпеня