Громада Приірпіння

Я вже писала про незаконне будівництво, яке веде моя сусідка Людмила Соловей у Бучі по вулиці Старояблунській, 36. Я вже давно записалася на прийом до ДАБІ Київської області з цього приводу, зустріч мені призначили на 3 травня.

За час очікування цієї зустрічі, орган архітектурно-будівельного контролю вже встигли передати з області в Бучу але я все ж вирішила на зустріч піти.

Протягом довгого часу я намагалась цю контору змусити побачити свою проблему. За 4 роки з цього нічого не вийшло: ані телефонні дзвінки на гарячу лінію,  ані звернення на ім’я  начальника, ані скарги та звернення депутатів результатів жодних не дали. За цей час сусідка окрім 4-ри метрового паркану вже почала зводити на межі будинок.

Я прийшла на особистий прийом до замначальника ДАБІ у Київській області Ярослава Старущенка. Чиновник одразу сказав, що про проблему знає і вже прочитав статтю на сайті “Громади Приірпіння”.

“Я сьогодні викликав інспектора, він доповів, що побував на місці (ого, оце, я розумію, оперативна реакція на статтю, – подумалось мені, клас!).  До нього вийшла жіночка і сказала, що будинок з усією землею і надвірними побудовами оформлений тепер не на неї, а на її сина… Тепер ні ми, ні Бучанська інспекція перевірки провести офіційно не можемо…”, – повідомив Старущенко.

Я була здивована і запитала, хто ж тепер зможе провести перевірку.

“Наше завдання і не лише наше, а й Бучі, наступне: ми можемо здійснити перевірку лише виключно у присутності хазяїна.  За сьогоднішніми нормами замовником будівництва є той, хто є власником або користувачем земельної ділянки, а ним, відповідно, є син  оцієї жіночки, то ми не можемо проводити перевірку без нього. Тому потрібна його присутність…”, – повідомляє мені чиновник.

Я розсміялась і повідомила, що син Соловій приписаний і проживає  у Києві і його давно ніхто у Бучі  не бачив..

“Якщо ми найдемо правопорушення (тобто вони їх так і не побачили: ні будинку, зведеного  на межі, ні паркану понад 4 метри??? ), то  ця жінка може подати на нас у суд, бо  це буде вже нашим порушенням, що ми намагаємось її притягнути до відповідальності. І справа легко розлетиться в першій же інстанції…”, – переконує мене в своїй правоті Старущенко.

Отакої! Уявіть собі лише на мить оцю ситуацію. До інспектора, який їздить кілька років за адресою, де ведеться незаконна забудова, але  не може туди потрапити,  бо “суб’єкт відсутній”, раптом після статті на сайті, на яку зреагували народні депутати  Марія Іонова та Ольга Червакова, інспектор ДАБі з’ясував, що власником хати є хтось інший!

І той інший плював з високої гірки на всіх. Я поцікавилася, чи Соловей показувала якісь документи, що справді веде будівництво її син і він є власником усього на подвір’ї? Яким чином  можна пересвідчитись, що вона каже правду? Хто давав дозвіл на проведення будівельних робіт? Хто погоджував у нас, у сусідів? У відповідь почула, що документів ніхто не бачив. Тобто вона не надала жодних документів і їй повірили “на чесне слово”?!!

Чиновник лише повідомив, що вона так сказала..

Ну, це взагалі якийсь абсурд! Я  свого дозволу  не давала і підписів жодних не ставила. Та й у мене  ніхто не питав ніякого дозволу на приватизацію, Як таке може бути?   Приватизація без  згоди суміжних користувачів  можлива лише на підставі рішення суду!

“Тут немає ніяких проблем. От дивіться! У нас по Бучі є дві такі справи.. Ми їх передали  вже  у Бучу. Я сьогодні вже зателефонував новому керівнику Юрію Вікторовичу Рудому, він зв’яжеться з вами, і якщо потрібна буде наша допомога, ну, у разі, якщо там хтось виявиться некомпетентним, чи ще  виникне якась проблема, то ми готові надати  наших спеціалістів… Ми візьмемо цю справу, так сказати, на контроль…”, – каже чиновник.

Ага! Зрозуміло!.. То тепер мені треба звертатись у Бучу – ну і все по новому кругу, так?

“Ну це вже не по новому кругу.. більше по старому…  тут вже всі депутати про цю справу знають..”, – говорить Старущенко.

Ну так, справу вже не можна буде   так  закрити, ми будемо її публічно висвітлювати..

Після цього Старущенко сказав, що ніхто справу не збирається закривати, навпаки, планують її довести до логічного завершення. Тобто, привести земельну ділянку до такого стану, у  якому вона перебувала до будівництва. І  це виключно у правовому полі.

Авжеж, іншого шляху у мене нема. І не лише у мене, а й у іншого сусіда, лише з того боку. У нього також чимало порушень з боку сусідки. Він буде дуже здивований, коли дізнається, що всі порушення здійснювала не сусідка, а її син.

Якось його зустріла, то він розповідав історію як під час його  відсутності сусідка у його дворі хазяйнувала:

“Нас нікого того дня вдома саме не було, а вони зайшли у двір, викопали стовпи, поставили свої, як сусідці зручно. Хоч би  по – людськи спитали якогось дозволу, так , ні.. Що хотіли, те й робили!.. Як таке може бути? У якій державі ми живемо? Є якісь закони на таке самоуправство? Ми точно у правовій державі живемо?”

Після зустрічі з чиновником  ДАБІ знаків питання по незаконному будівництву  особисто у мене побільшало.

Бо, виявляється, що нам із сусідом тепер треба шукати замовника будівництва через суд. Знаю, що у  судовому порядку ми маємо право вимагати  документів на право власності. Але поки ми будемо шукати правди в судах, то сусідка збудує не лише другий поверх, а й третій.

Нічого нового сусідка не придумала: спочатку збудує, потім заплатить штраф, а згодом легалізує незаконне будівництво. А що? В Україні це цілком законна практика. Незаконну забудову, як це не абсурдно звучить,  можна вести абсолютно законно!

Чиновники, свідомо прикриваючись  недолугими законами,   просто “закривають” очі на ті чи інші порушення.  Як це відбувається на практиці? Інспектор виходить на будову, виписує штраф.  Забудовник  сплачує штраф, або  як варіант дає хабар.  А за   хабар наш чиновник  погодить  усе, що треба!  Тому, думаю, створення нових інспекцій на місцях мало що змінить.

Як це змінити?

Якщо ні ДАБІ, ні  органи місцевого самоврядування протягом  багатьох років не хочуть чи  не можуть  притягнути до відповідальності порушників, то нахіба вони мені потрібні? Навіщо мені  годувати  цю армію чиновників, які не хочуть робити ту роботу, яку повинні? Очевидно, що тут потрібно міняти не людей, не створювати нові структури, не перекидати структури туди сюди, з області на місця і навпаки, а міняти саму систему контролю! І найперше, потрібно ввести персональну відповідальність чиновника за ту роботу, яку він має виконувати.

Авторка: Ніна Костенко, журналістка, мешканка Бучі