Громада Приірпіння

У червні цього року Бучанська рада підписала Меморандум про співпрацю у створенні музею сім’ї Патонів з НТК “Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона”. Це рішення було прийняте не з ініціативи чиновників ради, а внаслідок звернення працівників НТК до Бучанської ради. У своєму зверненні науковці наголосили на необхідності зберегти будівлю комунальної власності, в якій раніше була дача родини академіка Євгена Патона.

Після підписання Меморандуму минуло літо, минає осінь. Стан будівлі критичний. Жодних робіт на території проведено не було. Все, на що спромоглася Бучанська влада, це поїхати до сина академіка Євгена Патона Бориса Патона, сфотографуватися з ним та вручити звання Почесного громадянина Бучі.

Останні роки цей будинок використовувався як притулок для безпритульних та наркозалежних. Він ніким не охоронявся, хоча має для міста історичну цінність не лише через те, що тут жив академік Патон, а ще й тому, що це чи не єдиний вцілілий будинок у Бучі кінця 19 – початку 20 ст. з дерев’яним різбленням та характерними на той час для дачного селища терасами.

Цей будинок пережив рік тому пожежу. Другий поверх майже весь вигорів. Від дерев’яних мережив лишилися обгорілі балки. Про можливість пожежі бучанці повідомляли представників Бучанської влади неодноразово.

Очевидно, вона була вигідна нашим “рвачам” при владі, оскільки за будівлею закріплено 1,3 га землі.

Про те, що цей будинок треба охороняти, ми писали ще 3 роки тому. Тоді ще були вибиті не всі вікна, не був потрощений кахель на грубці, не були вибиті стіни. За три роки влада Бучі навіть не спромоглася знайняти сторожа для цього майна. 

Грубка в іншій кімнаті також потрощена.

Двері до будинку з заднього двору відчинені настіж.

Ось так господарює мер Бучі історик за фахом Анатолій Федорук. Догосподарувався до того, що про історію Бучі можна прочитати лише у Вікіпедії та й то про зруйновані та знищені пам’ятки історії та архітектури.

Зауважу, що гостям такого багатого на історію та культуру міста як Буча, окрім створеного в лісі парку, нема чого й показати.

Делегація з Білорусі, яка днями приїхала в Бучу вивчати досвід створення ОТГ, оцінила на власні очі різноманітні покращення, які прийшли в громаду разом з об’єднанням. Брехня у всіх сферах діяльності місцевої влади – в медицині, освіті, культурі. В селищній раді їм показали кольрові слайди, але, чим похвалилися на практиці?

Ми могли б їм показати музей міста, але такого в нас не створили. Створили лише через використання корупційних схем “Бучанське межигір’я”, де 14 га вкраденого в громади лісу обгородили 10-ти метровим парканом. Білоруси такого чуда точно не бачили.

Пригадую, як у польському місті Юзефові, де я вивчала досвід поляків щодо створення об’єднаних громад, цінують свою історію.  З якою гордістю вони розказують і показують свої історични пам’ятки. Навіть в невеличких містечках, подібних до Бучі.

На початку 20 століття в Юзефові було місто ремісників, яке населяли переважно євреї. До сьогодні в місті збереглися єврейські дерев’яні будиночки, які мають назву Швідер маєр. Вони охороняються законом. Будь-який ремонт в них має бути узгоджений з відділом архітектури.

Не втомлююся запитувати, чому вчаться наші чиновники, коли їздять нібито за досвідом до Європейських країн? Вони ж так само як і ми бачать як живуть цивілізовані люди, як шанують і бережуть свою історію та культуру.. Чи в їхніх головах як у кривому дзеркалі зображення викривлюється?

Авторка: Олена Жежера, журналістка, мешканка Бучі