Громада Приірпіння

Самопроголошена влада перед виборами вирішила закупити кілька “скульптур”. Про це ми дізналися тоді, коли моніторили розтрати нашого бюджету на передвиборчу гречку – бездумне озеленення, свята за небувалі досі суми і т. д.

Витрати на “скульптури” в селищі, де за ініціативи “Нових облич” закрили стаціонар і де вода  з крану тхне лайном понад півроку, одразу привернули увагу. Стало цікаво, на що ж ми витратили такі немалі гроші й яка в цьому була економічна доцільність.

Одну з скульптур нам зробив ФОП Рябов. Кошутвала вона подад 65 000 грн.

Це не єдині витрати на архітектурно-скульптурну композицію. Є ще одна проплата. Майже 60 000 грн.

Перед параламентськими виборами в парку з’явилися нові конструкції. Це можуть бути ці архітектурно-скульптурні композиції, за які вивели бюджетні гроші під вибори.

Але зараз мова йде не про економічну доцільність вкладення бюджетних грошей у передвиборчу гречку і фотозони. Мова йде про елементарне знання історії селища, в якому Сергій Даніш, який тут навіть не мешкає (брав участь як мешканець Ірпеня у громадських слуханнях Ірпеня щодо генплану міста), взявся самопроголошено керувати.

На цій конструкції є герб селища Коцюбинське, на якому написано 1941 рік. У той час, коли селищу більше 100 років. Наш населений пункт засновано 1900 року. Про це писали на офіційному сайті Коцюбинської селищної ради навіть за часів головування екс-регіонала Вадима Садовського (Даніш, до слова, офіційний сайт ради знищив).

З самого початку “Нові обличчя” створювали паралельну реальність. Матющина казала, що селищу 116 років. І так святкували День селища Коцюбинське.

(Помітьте, тоді сцени не було, а зараз у передвиборчий рік “Нові обличчя” для Лісапетного батальйону на 9 травня не пошкодували 55 000 грн).

Депутатська більшість разом з Сергієм Данішем твердили, що селищу 75 років. Навіть борди вішали і вітали недолуго селище з 75-річчям. І можна було хоч кіл на голові тесати – Даніш настпуного року гнув своє і переконував – селищу виповнилося 76 років, а Матюшина всім роз’яснювала, що 117.

У 2017 році я думала, що нам вдалося “Нові обличчя” переконати в тому, що вони не знають історії селища. Саме тоді в селищну раду принесли дуже цінну агітаційну листівку від Володимира Карплюка – лідера партії “Нові обличчя”, яку представляє самопроголошений Даніш. Ця листівка 2015 року, коли Карплюк балотувався в мери Ірпненя. Політик вітає селище із… 115 літтям…

Для того, щоб дати можливість Коцюбинському мати свою геральдику і зафіксувати саме 1900 рік, бо у команди “Нових облич”, яка б’є себе в груди, що вона місцева наступила амнезія, ми навіть оголошували в громаді конкурс гербів. І от що з того вийшло.

Розробка гербів не коштувала жодної бюджетної гривні.

І от мене цікавить одне питання. Даніш незаконно орудує бюджетними грошима. Факт того, що селище засновано 1900 року – доведений і його навіть визнає Карплюк. То якого милого у нас в парку герб білки з 1941 роком?

1941 року селище перейменували в Коцюбинське. Якщо Кіровоград став Кропивницьким у них що зникла історія і дата заснування інша? Якщо людина вирішила в 16 років отримати паспорт на нове ім’я у неї що дата народження стає тією, коли змінила ім’я і 16 років пропадають?

Це напевно може осягнути лише той, хто має статус кандидата юридичних наук, вміє захоплювати владу і при цьому не живе в селищі. Даніш готовий визнати будь-яку реальність. Так на громадських слуханнях в Ірпені він завзято голосував за генплан, у тексті якого значилося, що Ірпінь – це портове місто. Його друга назва – Очаків. З містом під Києвом межує 6 га Бейкуського лиману, 24 га Дніпровсько-Бузького лиману та 4 га узбережжя Чорного моря. Місто-курорт Ірпінь також сенсаційно отримав власний полігон з захоронення твердих паливних відходів – це за 20 кілометрів від Хрещатика…

Тоді просто десь вкрали текст генплану і не переробили. Але яка різниця, якщо в голосуванні бере участь ручна масовка. Так і тут, яка різниця, коли було засноване Коцюбинське, якщо Даніш сказав – святкуємо 77 років – значить всі в селищі “улибаємся і машем” біля нової фотозони під вибори.

Авторка: Ірина Федорів, мешканка селища Коцюбиньске, журналістка