Громада Приірпіння

Колишній секретар Ірпінської міськради, ексзаступник голови Київської ОДА Юрій Денисенко очолює партію “Єдина громада”. Про це повідомляє Рух ЧЕСНО. Ця партія на виборах 2015 року, найімовірніше, виконувала технічну функцію у Сквирському районі на Київщині й не опікувалася партбудівництвом. Як повідомив Рух ЧЕСНО депутат Сквирської міськради, тоді політсила мала назву “Патріотичний рух” і була в розпорядженні “Народного фронту”.

Наразі “Народний фронт” як проєкт завершився, частина депутатів пішла до лав “Європейської солідарності”. Так, за Київщиною в ЄС закріпили народну депутатку Вікторію Сюмар (колишню “нарфронтівку”, яка фігурує в журналістських антикорупційних розслідуваннях). Вона одружилася з ексзаступником мера Ірпеня, ексрегіоналом Дмитром Христюком, котрий нині, за даними реєстру, очолює обласний осередок партії “Нові обличчя”, а отже, відповідає за партбудівництво в області цієї політсили. Водночас політика вже було помічено за гречкосійством з коробками ЄС. Це може свідчити про те, що ці дві політичні сили можуть співпрацювати в регіоні.

За рік до місцевих виборів технічну партію “Патріотичний рух” очолив Юрій Денисенко, якого 2015 року обрали депутатом Ірпінської міської ради від партії “Нові обличчя”, котру очолює ексмер Ірпеня Володимир Карплюк. Він був секретарем Ірпінської міськради, доки не став заступником голови Київської ОДА за часів панування БПП (нині – ЄС). Після того, як партію “Патріотичний рух” очолив Денисенко, її одразу перейменували на “Єдину громаду”. На своїй сторінці у Facebook політик і далі підтримує ініціативи Карплюка. Це також може свідчити про те, що на місцевих виборах планується співпраця цих політсил.

Рух ЧЕСНО з’ясовував, яку діяльність веде партія “Єдина громада” зараз, хто її фінансує та які плани вона має на місцеві вибори.

Юрій Денисенко увійшов до керівництва партії 28 червня 2019 року, замінивши на посаді Павла Маха. Того самого дня партія змінила назву з “Патріотичного руху” на “Єдину громаду” та місце реєстрації – з Подільського на Оболонський район міста Києва. Як повідомляв Рух ЧЕСНО, кожна друга партія змінює назву й це доволі характерне явище перед місцевими виборами.

На місцевих виборах 2015 року партія “Патріотичний рух” мала на всю Україну лише 25 кандидатів (0,01% загальної кількості кандидатів), і 6 з них стали депутатами. Кандидувалися представники політсили лише на Київщині – до Сквирської райради (14 кандидатів) та до Сквирської міськради (11 кандидатів). У райраді вдалося одержати 4 мандати, а в міськраді – 2. Така незначна кількість кандидатів і те, що вони точково балотувалися в одному регіоні, може свідчити про те, що політична сила виконувала суто технічну функцію й не працювала над партбудівництвом серйозно.

Читайте також: Партійний бар’єр: чи спроможні партії кандидуватися в малих громадах?

У Сквирській райраді першим номером у списку партії була Олена Іванченко, яка на момент балотування обіймала посаду заступниці голови Сквирської РДА. Також партію в раді представляють директор школи та вчитель школи-садка. Щодо кандидатів до міськради, то серед них теж є працівники освіти й медицини. Була й значна кількість безробітних, пенсіонер і студент.

“Моя дружина Олена Іванченко, я та ще кілька активістів з нашого регіону після Революції Гідності хотіли балотуватися. Але так сталося, що тоді до міськради чи райради можна було йти лише за партійною системою. Ви знаєте, що “Народний фронт” не брав участі в місцевих виборах. Що стосується осередку БПП, то в нас він був під контролем місцевих недоброчесних еліт. Й от у “Нарфронті” нам сказали, що є ще кілька партій, від яких можна йти. Ми обрали цю, бо вона мала відповідну назву – “Патріотичний рух”, – розповідає депутат міськради Григорій Іванченко.

“Ми йшли як безпартійні, щоб просто завести людей, які зможуть контролювати владу на місцях. Після того, як ми пройшли у владу, у нас не було ніякого контакту з партією. Я буквально від Вас 5 хвилин тому дізнався, що її Денисенко рік тому очолив”, – додає Іванченко.

Тобто весь рік депутат, який належить до тих небагатьох політиків, котрі є по суті єдиними представниками цієї політсили, навіть не знав, що партія змінила назву та вже має нове керівництво.

Як запускали “Єдину громаду”

За тією самою адресою, що й партію, на Оболоні зареєстровано громадську організацію “Єдина громада Київщини”. Її уповноваженою особою є Тарас Короленко, партнер Юрія Денисенка, – вони є співзасновниками ГО “Адвокат” Правозахисна група”. Примітно, що ГО заснували на місяць раніше, ніж оформили Денисенка керівником партії – 15 травня 2019 року.

Те, що в назві ГО є акцент на Київщину й вона зареєстрована за однаковою адресою з партією, може свідчити про те, що знову готується регіональний проєкт на чергові місцеві вибори. У соцмережі Facebook створили сторінку “Єдина громада”, на кавері якої є відео з містами Київської області. Це сталося за кілька тижнів після перейменування партії.

У парламентських виборах партія “Єдина громада” участі не брала. Зате використала їх для того, щоб поширювати власну символіку та свій бренд. Роздавали отакі значки.

Якщо вірити написаному, у день виборів роздали 10 тисяч значків з лого партії.

Хто фінансує партію та яке майно вона має

З-поміж майна політсила має лише офіс на Оболоні площею 10 кв.м. Це приміщення центральному офісу партії надає в оренду Марина Мельниченко.

Вартість її спонсорського внеску на користь партії оцінили в дещо більш ніж 11 тис. грн. Цікаво, що жодних інших коштів на свою діяльність “Єдина громада” ні від кого в І кварталі 2020 року не отримувала.

Торік у надходженнях партії, як і в її видатках, були практично самі нулі. Це зайвий раз доводить, що партія має суто технічну природу навіть після зміни голови.

По суті вся піарна активність ведеться від імені ГО. Громадський Рух ЧЕСНО вже писав, що політичні партії для приховування справжніх донорів та посиленого гречкосійства створюють однойменні громадські організації.

На Facebook-сторінці громадської організації є регулярні пости з відео, графіками, інформацією про зустрічі, конкурси – усе це потребує ресурсів, і хто фінансує партію, не відомо.

“Єдина громада” шукає, зокрема, тих, хто вже має досвід у місцевому самоврядуванні чи на держслужбі.

Хто такий Юрій Денисенко

Політик став депутатом Ірпінської міської ради від “Фронту змін” (це попередній проєкт Арсенія Яценюка, який був до “Народного фронту”). Згодом Денисенко залишив “Фронт змін” і співпрацював з тогочасним депутатом від УДАРу Ярославом Місяцем, який почувався в регіоні так вільно, що міг зі зброї стріляти під прокуратурою й це йому минулося.

Разом з Місяцем Денисенка вдалося зафільмувати в Харкові. Як повідомляли місцеві ЗМІ з посиланням на очевидця, там шукали підставних осіб для оформлення землі в Ірпені.

Пізніше Денисенко співпрацював в Ірпені з регіоналами. Після Революції Гідності, коли “майданівці” разом зі “свободівцями” змусили ірпінського мера-ексрегіонала подати у відставку, в.о. голови та секретарем ради став депутат-“свободівець” Богдан Мельничук. Згодом він звинуватив Денисенка у фальшуванні печаток і неправомірному захопленні влади.

Тоді чинний голова партії “Нові обличчя” Карплюк так охарактеризував Денисенка:

“Незаконним шляхом, порушуючи всі процедури – закон “Про місцеве самоврядування”, був переобраний в.о. голови Богдан Мельничук, якого обрали депутати під час революційних подій секретарем ради, і громада це сприймає як рейдерський захват. Хто голосував за Денисенка? Це 14 чоловік – члени бувші Партії регіонів і 4 чоловіка – члени партії УДАР, яких УДАР виключив з партії за співпрацю з Партією регіонів. Юрій був головою земельної комісії і голосував за рішення щодо розподілу земельних ділянок”.

Карплюк після Революції Гідності зробив спробу очолити штаб БПП. Але тоді нардепи та політики регіону не дали йому це зробити. Далі мер Ірпеня почав розкручувати свій бренд до виборів – партію “Нові обличчя”.

Зрештою, політик, який критикував Денисенка, звинувачував його в розподілі ділянок в ірпінському регіоні й захопленні влади, не просто домовився з ним, а кандидував його під брендом своєї партії та допоміг йому стати секретарем ради, де Карплюк мав підконтрольну більшість. 

Після завершення виборчої кампанії в місті з’явилися білборди: “Юрій Олександрович, краще розрахуватись, ніж ругатись”. Як писали місцеві ЗМІ, Денисенко заборгував гроші й не повертав.

По суті Денисенко виконував роль міського голови. Як повідомляв Рух ЧЕСНО, Карплюк у той період провів у відпустці загалом приблизно пів року. Але коли зайшла мова про розширення меж Ірпінської ОТГ, то до громад, де люди були проти приєднання їхньої громади до Ірпеня, мер Ірпеня з Денисенком їздили вдвох.

Денисенко в раді не відповідав на депутатські звернення. Активісти місяцями не бачили результатів поіменного голосування на сайті Ірпінської міськради. На Денисенка склали протокол про адмінправопорушення.

Зрештою, наприкінці 2017 року депутати звільнили Денисенка з посади секретаря, і він пішов на підвищення – на посаду заступника голови Київської ОДА, яку на той час обіймав призначенець Петра Порошенка Олександр Горган.

Про те, що саме Денисенко переможе в конкурсі на цю посаду, місцеві ЗМІ писали ще за тиждень до конкурсу. Щойно президент призначив нового голову ОДА, Денисенко звільнився. Це сталося восени 2018 року, за рік до президентських виборів.

Хоча Денисенко очолив нову партію, він і далі підтримує те, що робить ексмер Ірпеня Володимир Карплюк. Зокрема, він підтримав його акцію під Кабміном, де представники “Нових облич” і бюджетники, яких привезли автобусами, разом із Карплюком вимагали, щоб саме Ірпінь отримав статус райцентру.

У своєму пості Денисенко критикує рішення про надання цього статусу Бучі, хоча він свого часу очолював Бучанський осередок партії “Нові обличчя” й на сайті партії зазначено, що Денисенко народився та проживає в Бучі, яку він не бачить як райцентр.

“Денисенко зумів залучити до партії десятки авторитетних у Бучі людей та представив на розгляд керівництва партії стратегію підготовки партійної організації до місцевих виборів”, – йдеться на сайті партії “Нові обличчя”.

Тобто партія визнає, що Денисенко опікувався стратегічною підготовкою “Нових облич” до виборів.

Примітно, що на виборах 2015 року до Ірпінської міськради балотувалися дві політичні сили – “Солідарність жінок України” та Партія захисників Вітчизни, котрі, як раніше повідомляв Рух ЧЕСНО, могли виконувати технічну функцію й після виборів сформували коаліцію з “Новими обличчями”.

Не виключено, що “Єдина громада” також виконуватиме суто технічну функцію, оскільки ознак справжнього партбудівництва, яке передбачає наявність донорів, партосередків, членів партії та постійну роботу з виборцями, на округах не спостерігається.

Нагадаємо, депутатка Ірпінської міськради Анастасія Попсуй, яка після Денисенка стала секретаркою Ірпінської міськради, змінила прізвище на Заблоцьку. За інформацією місцевих ЗМІ, вона очолює київський обласний штаб партії “Нові обличчя” й у разі повернення паралельного балотування планує кандидуватися до обласної та Ірпінської міської рад.

Фото на кавер: з Fb-сторінки “Єдина країна”