Громада Приірпіння

У березні сталася без перебільшення історична подія. Межу Біличанського лісу винесли в натуру. Що це значить? Президентський указ був підписаний давно, ще у 2014 році і була паперова карта меж національного парку. Але для того, щоб на роздерибанених ділянках ніхто не міг нічого побудувати поки їх відсуджує прокуратура у власність держави, важливо було на кадастровій карті (в електронній системі) відобразити межі нацпарку.

І от 9 березня на кадастровій мапі з’явився захисний шар – “обмеження у використанні земель”. Його вносили 4 березня. Якщо ви зайдете на кадастрову мапу і обрете цей шар у правому верхньому куті, то Ви його побачите довкола селища Коцюбинське по всьому периметру. А якщо натиснене і на кадастровий поділ, то буде видно, що захисний шар накрив роздерибанені депутатами Коцюбинської селищної ради (каденція 2006-2010 року) ділянки.

Зараз може статися те, чого так чекали мешканці приватного сектору селища – кадастрову карту швидше за все розблокують і можна буде оформити свої ділянки, аби нова інформація з’явилася на кадастровій карті.

Але корупція – це тоді, коли в будь-якій можливості для людей чиновники можуть знайти зиск для себе і для своїх родин. Тому важливо громаді пояснити, які загрози буде нести відкриття кадастру і де кожному з нас треба бути пильним.

Справа в тому, що бюджет селища – дефіцитний. Це всім відомий факт. Це не бюджет розвитку. Це бюджет проїдання.

Те, що ми навіть не можемо мати як самостійна громада соцслужбу в своєму селищі – факт. Селищний голова Сергій Даніш (“Слуга народу”) звертається у Ірпінь. І ми вже віддали, як виявилося з бюджету понад 650 тис гривень на заробітну плату працівникам соцслужб Ірпеня. Це значить що не лише ми будемо їздити в Ірпінь, що незручно, а ми платимо зарплатню працівникам Ірпеня і податки з цієї зарплатні будуть залишатися в Ірпені. Тобто ми ще своїми податками при дефіцитному бюджеті наповнюємо бюджет Ірпеня. 

Навіщо ж ті, хто хотів, щоб селище було самостійне йдуть керувати селищем без бюджету? Коли зникло з порядку денного питання дерибану лісу, слід завжди пам’ятати, що залишається питання землі. 

Де ж у селищі є земля і що з нею можна зробити?

Промислову зону, на частині якої вже звели ЖК “Атлант” будуть забудовувати. Так само під забудову може піти друга частина промзони, територія Ірпінського виправного центру, “гранітка” і навіть Меблева фабрика – всі ті території депутати ради можуть перепрофілювати з промзони під забудову.

Освоювати ці всі території, які колись живили бюджет селища і давали можливість Меблевій фабриці будувати  свій дисадок, можуть паразитарно знищуватися під багатоповерхову забудову. Як і у випадку з “Атлантом” нас можуть чекати тисячі нових мешканців без нових комунальних садків, нової школи, нової амбулаторії.

Саме тому ми як громада маємо вимагати чіткої стратегії розвитку селища як самостійної ОТГ, якщо такою нас бачать представники партії “Слуга народу”, “Нові обличчя” та “Європейської солідарності”. Ми маємо розуміти, скільки в нас буде податків і як ми будемо утримувати селище, зокрема медицину та освіту.

Нагадую всім, що у нас під час освітньої реформи є всі шанси залишитися з закладами освіти, де будуть навчатися діти до 9 класу. Оскільки нашої школи та ліцею вистачить лише на початкову та середню школу, а до вимог ліцею ми можемо не мати достатньо 10 та 11 класів.

Читати також: Куди будуть ходити старшокласники Коцюбинського

Саме тому вже зараз мешканці мають вимагати у селищного голови покроковий план, як ми будемо збільшувати дохідну частину бюджету, що буде у нас із промисловими зонами та як ми плануємо залучати фінансування на медицину та освіту в селищі і не думати, що руку допомоги нам подасть інша громада – Ірпінь чи Буча. 

Мешканці селища мають отримувати всі послуги на території селища, або місцева влада має визнавати, що ми не можемо існувати повноцінно самостійно і адвокатувати приєднання до міста Києва.

Фото на кавер: Думская

Авторка: Олена Сокотюк, голова фракції УДАР Коцюбинської селищної ради