Громада Приірпіння

У минулу п’ятницю довелося попрацювати “зеленим патрулем”, знову таки у багатостраждальному комплексі Біличанського лісу. Вісім активістів зібралися біля нової екологічної гарячої точки.

Лісу там вже немає, і язик не повертається назвати природним комплексом близько 10 гектарів колишніх плавнів, луків та боліт правого берега річки Нивка. Тепер – це пустеля, де і вдень, і вночі працює техніка, щохвилини збільшуючи чергову виразку на тлі нашої планети – плацдарм для будівництва “елітних” котеджів у лоні природи.

Пустир для елітного житла

Без жодних розпізнавальних знаків.

Без жодного документу.

І вдень і вночі.

Прямо у Києві (вул. Обухівська, 135)

На виду у киян (величезна пляма вже помітна із вікон багатоповерхівок по вул. Ушакова та Уборевича).

Вони знищують екосистему заплави річки Нивка. Вони винищили та вирізали все живе на 10 га унікальних плодючих земель. Вони згребли на 2 метри вглибину 5 гектарів торфу та чорнозему у величезні терикони. Вони засипають утворені котловани піском та будівельним сміттям, і трамбують новий шар грейдерами. Вони змінюють та каналізують русло річки, приречуючи її згодом на смерть. І кожні 5 хвилин вантажівка вивозить чорнозем, а завозить пісок та будівельне сміття.

Вантажівки вивозять чорнозем і завозять пісок

Таку картину ми побачили біля контрольного пункту проїзду на місце злочину. А ще два гнилих військових вагончика із “прорабом дороги” Миколою на підпитку. Так він себе назвав, коли його викликали на місце слідчо-оперативною групою святошинського РУВС.

Судячи зі здивування п’ятьох міліціонерів, а також голови управління, який приїхав сам особисто через годину, стражі закону не очікували, що їм не покажуть ЖОДНОГО документу.

Зупинені водії вантажівок, що заблокували дорогу, також ніяких документів не могли показати, та повторювали мантру “ми працюємо на хазяїна…”.

Але дещо цікаве вдалося нарити у вагончику Миколи. Це масштабний план будівництва, до якого і має вести його дорога. І це перший документ, який отримали активісти за довготривалу переписку та “футбол” звернень у всі можливі інстанції.

Так хто ж такі вони? І як так сталося, що явне будівництво ведеться без документів, поспіхом, крадькома, в той же час нахабно та показово? І хто вони, замовники та виконавці злочину перед майбутнім поколінням – ЕКОЦИДУ?

Згідно з фото “секретного” плану забудови, маємо імена підрядників. Це ВАТ “Столичні буд технології” та ВАТ “Артбудкомпані”. Жоден наявний запит та документ не розкриває реальних власників землі.

Ще у 1999 році Київрада рішенням №97/599 передала землі навколо озер Інституту рибного господарства. Ще донедавна це була заборонена для в’їзду територія із відповідно добре збереженим рослинним та тваринним світом. Улюблене місце спостереження за колоніями птахів.

Колись пустир був лісом і озерцем з птахами

Згодом, у 2007 році команда Черновецького віддала 6 гектарів разом із частиною лісу садівницькому кооперативу “Нивки” при цьому ж інституті. При цьому, за словами експертів, змінили цільове призначення земель. Далі, напевне, всі 6 гектарів скопом продали будівельним компаніям, які зараз вирішили ще й нагрітися на продажу чорнозему та ґрунту.

Ми стояли і дивилися на кілька білих лебедів які плавали з іншого боку річки. А також на чудовий берег із очеретом і дикими хащами, які є притулком для сотень птахів. Навряд чи птахи залишаться, коли річку перетворять на канал (див. карту-схему), а навпроти виростуть будинки з усіма атрибутами “цивілізації”.

Ліс, заплаву, очерет знищили заради котеджів. Лісу нема. І дозвільних документів нема

Ось така ситуація. Уже сьогодні техніки побільшало. Може “девелоперів” так квапить можливість підписання президентом указу про створення національного природного парку “Біличанський ліс”? Адже громадські активісти ще 25 вересня передали близько 12 тисяч підписів під відповідним зверненням.

Але поки президент думає, скоро нічого буде створювати із такими темпами нашого патологічного прогресу та жадібністю до наживи.

Екологічної катастрофи, як ми її уявляємо, не буде! Просто поступово у нас з вами буде менше місць відпочинку, менше лісів, менше річок, менше води, питної та взагалі. Менше дерев, тварин та птахів. Ми звикнемо до цього.

А наші діти взагалі пам’ятатимуть, що колись біля Києва були ліси та озера? Нічого, покажемо фотки.

Довідка: Стаття 441. Екоцид – масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричиненими екологічну катастрофу, – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років (ККУ)

Андрій Скіпальський,Громадська організаця “ЖИТТЯ”