Соціум VS Цензура: чому в газетах політиків не сприймають жлоб-арт про Прилипка

6

Попри те, що на Сайті громади Приірпіння вже не раз розміщували картини знаного жлобіста Івана Семесюка, резонансною в друкованих ЗМІ стала лише публікація, яка стосувалась безпосередньо депутата Ірпінської ради Юрія Прилипка.

У одній з двох скандальних статей про водопілля в Гостомелі працівники МНС визнали, що повінь виникла через відсутність належної дренажної системи на складі, співвласником якого є депутат Прилипко.

Золоті леви на вході до цього складу викликали бурхливу реакцію художників-жлобістів, оскільки в цей же час через це люди потерпали від повені – трупний трунок з кладовищ потрапляв в льохи, де люди зберігали свій врожай.

У друкованому виданні “Про Ірпінь”, редакцію якого вважають наближеною до забудовника з мерськими амбіціями Володимира Краплюка, вийшла публікація Марії Привал, яка критикує Сайт громади Приірпіння за розміщеня картини жлоб-арту.

Своїм читачам картини митця Семесюка друковане ЗМІ подало заретушованими.

Повертаючись до мистецтва, варто зазначити, що за одну з картин, зображення якої використали на Сайті громади Приірпіння, Іван Семесюк отримав 8 тисяч євро.

volia_abo

Грошову винагороду йому вручила особисто радниця з питань культури та співробітництва посольства Франції в Україні – Анн Дюрюфле.

Аби зрозуміти сучасне мистецтво, яке розуміють французи, редакція вирішила звернутися до Івана Малковича – людини, яка видає найкращі книжки для найменших українських читачів.

Я взагалі Івана Семесюка вважаю одним з найкращих художників-сучасників. Якщо хтось хоче піти в Мамаєву слободу і подивився на картини Семесюка в корчмах, де він розмальовував в народному стилі. Це прекрасне поєднання. Ти розумієш, що це сучасний майстер, але виглядає так, ніби людина малювала саме в ту епоху. Подивіться, як він у жлоб-арті малює українську вишивку! Я думав – це зроблено у Photoshop-і. Семесюк же малює з генетичною достовірністю!” – запевняє Ігор Малкович.

“Коли дивишся на одну з його робіт, де виписаний образ депутата, який каже людям, що він думає насправді. Це настільки глибока правда. Це личина, де зібрані найвідразливіші риси – пиха, зневажливість, тупість… Ти розумієш весь цинізм політичного життя і ту правду – гірку… з солодкими словами,” – пояснює глибину думки митця Іван Малкович.

Для тих, хто не розуміє сучасного мистецтва, директор дитячого видавництва “А-ба-ба-га-ла-ма-га” має свої поради і коментує дії тих, хто ретушує картини жлоб-арту Семесюка:

Треба дивитися на таке мистецтво розкутіше. Таке мистецтво викликає таку реакцію в тих, кого воно висміює. Це не просто малюнок в журналі “Перець”. Це глибше.”

Більше того, Іван Малкович поділився своїми творчими планами на скандального художника:

“Я з Іваном Семесюком планую зробити дитячу книжку. Вона буде пристойна. Але я хочу виявити те, що закладене в Семесюка генетично – українські візерунки, ніжність…”

Редакцію Сайту громади Приірпіння Малкович попросив не називати проект, над яким працюватиме митець. Можемо лише зазначити, що це будуть ілюстрації для казок і проект обіцяє бути одним з найсенсаційніших для українських пошановувачів видавництва “А-ба-би-га-ла-ма-ги”.

Безперечно, як і митці Іван Семесюк та Олекса Манн, авторка матеріалу Марія Привал має право на власну точку зору.

“Єдине, на що варто звернути увагу, так це на викладення фактажу. Прилипко не є депутатом Гостомельської ради, як стверджує авторка Марія Привал. Він – депутат Ірпінської ради. Ну і не зрозуміло, про авторство яких приірпінських журналістів ідеться, коли їм приписуються вульгаризми і жаргонізми, оскільки жоден журналіст принаймні на сторінках Сайту громади Приірпіння не дозволив собі використовувати лексику, яку приписала журналістам Марія Привал. Ця лексика зустрічалась виключно у прямій мові художників. Це цитування,” – зазначає після моніторингу всіх публікацій журналістка Олена Жежера.

“Для таких авторів фактаж – це так би мовити “тіло, розмірами якого можна знехтувати”. Це вже не дивує. А от що дійсно дивує, так це бажання цензурувати картини митців. У такому потязі можна дійти до того, що почнемо замальовувати купальниць в одноіменній картині Ренуара чорними квадратами. На мою думку, чорний квадрат на полотні митця доречний, якщо це – Казімір Малевич. Все решта – не що інше як прояв цензури й несприйняття мистецької дійсності, яку у випадку із Семесюком, визнають у світі,” – додає Жежера.

Українська соціологиня Ірина Бікешкіна – директор фонду “Демократичні ініціативи” пояснює, чому нове мистецтво жлоб-арту люди часом не сприймають:

“Коли новий напрям з’являєтсья у мистецтві, то його, природно, не сприймають. Якщо суспільство жлобське – то й виникає відповідне мистецтво. Яка реальність – таке мистецтво. Це реальний жлобізм, або жолобуватий реалізм. Це правильно. Це логічно.”

“Ще Фрейд казав, щоб вижити комплекси, комплекси треба вивести назовні,” – додає Бікешкіна.

Від читачів, які слідкують за подіями на сайті з соціальної мережі “В контакті” надійшло посилання на соцсторінку авторки Марії Привал. Редакцію попросили звернути увагу на фотоальбом Привал, де на думку читачів міститься абсолютно неприйнятне фото як для людини, яка узялася за, як пише читач, “моралізаторську функцію”.

Саме таку світлину у відкритому профілі соціальної мережі виклала авторка матеріалу, який був розміщений у газеті “Про Ірпінь” Марія Привал.

З соціальної мережі Марії Привал стало відомо, яке питання дописувачка газети “Про Ірпінь”, яка критикує мистецтво, визнане в Україні та поза її межами, задає собі найчастіше:

(“Какой вопрос ты часто задаешь себе? – какого чёрта я это сделала?”)

Чи вірить “медійниця” Марія Привал у те, що робить?

(“Ты делаешь то, во что веришь, или пытаешься верить в то, что делаешь? – я делаю то, что захочу, и верю, что все будет хорошо:)”)

Попри те, що не розуміє мистецтва, себе вважає творчою людиною:

(“Считаешь ли ты себя человеком творческим? – Ну конечно”)

Марія Привал поділилась тим, що хоче збільшити удвічі… Як виявилось – не інтелект…

(“Что бы тебе хотелось увеличить в два раза? – сиськи, хочу чтобы как у А. Семенович)))))”)

 

Це має бути якось так…

Ще два місяці тому, Марія Привал, який не подобалось мистецтво жлобістів і вульгаризми, поділилась з користувачами соцмережі своїм баченням щодо головної проблеми рідного міста:

(“Какая главная проблема в твоем городе? – неймоверное количество долбо`бов на 1 метр квадратный”)

До соціальної мережі “В контакті” має доступ ще більша кількість читачів, аніж до газети тиражем 15 тисяч. І аудиторія соцмережі значно молодша, аніж аудиторія газет.

На противагу соцмережі Марія Привал у газеті пише:

Та стає аж страшно, коли, здавалося б, дуже мила дівчинка розтуляє свого рота і починає крити усіх і все триповерховим матом…

Марія Привал вважає себе журналісткою “Пульсару” (видання вважають наближеним до забудовника Володимира Карплюка, як і газету “Про Ірпінь”).

Але судячи з питань-відповідей, освіту здобуває в “ИМО” – Київський інститут міжнародних відносин.

Такий когнітивний дисонанс журналістів та лауреатів премії “Телетріумф” просто ошелешив.

“Хай ще Фемен покритикую митців жлоб-арту та повчить, як слід дотримуватись моральних та християнських принципів. Наше суспільство має подвійне дно. Є особистості, як Подерев’янський та Семесюк, які в мистецтві абсолютно чесно показують своє світосприйняття й викривають проблеми суспільства. Це право митця. Є Любомир Гузар, який пропагує високодуховний світ моралі й намагається достукатись до душ людей. І митці, і Гузар бачать, я переконана, однакові проблеми цього суспільства. Але кожен обирає, як назвати проблему і запропонувати шлях її вирішення,” – говорить журналістка Наталія Соколенко.

“Важко уявити, аби Гузар поряд з тим, що пропагує, порушував би ті канони, які сповідує. Семесюк так само – чесний з собою й суспільством. У цьому здавалося б ці зовсім протилежні люди – дуже подібні насправді. Треба бути чесним з собою. Найбільша проблема нашого суспільства у подвійних стандартах. А починати змінювати суспільство завжди слід з себе. Людина, яка починає публічно говорити про мораль – має бути готова до того, що її оцінюватимуть тим же мірилом,” – додає Соколенко.

6 Comments

  1. Ладко 23 Листопада 2013 at 10:50

    Я не знаю, хто такий Прилипко, але смакування (повторення вже вдруге) картинки з нецензурною лексикою на сайті, що не має вікових обмежень це… Гидко… як мінімум.. Ви своїм батькам таке говорите? А своїх дітей такому вчите? Соромно!

    212.90.170.**

  2. Приирпенец 23 Листопада 2013 at 17:38

    Читал эту статью Марии Привал в газете «Про Ирпень». Нам ее кладут в почтовые ящики. Что тут скажешь, написано живо, дерзко, актуально событиям и эпохе. С вызовом! Вероятно именно этот общественный вызов и приняли Жж и ИФ на свой счет, хотя насколько я видел их и имен и фамилий эта журналистка не называла нигде. И тогда актуально поставить вопрос этим, как их называют «оппозиционным журналистам»: где черта профессионализма и лично? Хотя, что тут спрашивать, когда и так понятно, что путного написать ничего не могу, потому и приходиться ковырять в чужом белье. Что взять с желтой прессы!?
    Так вот о вызове! Как говорит моя юная дочь: «У кого, что болит, тот о том и говорит!» Вероятно, правда колет ни на шутку, раз Жж и ИФ взялись такой вот пасквиль. Хотя как по мне, это больше напоминает бабские склоки в привокзальном генделе, или на сельськой свадьбе.
    Заговорили об искусстве – молодцы! Но и тут прокол. Ведь госпожа Мария четко разделила понятия искусство и профессия журналиста. Специально перечитал еще раз, чтобы убедиться в этом. Может, я и не спец в украинском, но тут черным по белому написано: «Добре, нехай у мистецтві є цілий рух, присвячений роботі зі словами під звуком «пі». Не всі його розуміють, не всі сприймають, але не ми це починали, не нам і закінчувати. Можемо лише констатувати». Ну, да чего не сделаешь в борьбе за рейтинги, а уж из пустышки – сенсацию тем более!
    Если уж господа из «Громады Приирпенья» так поднаторели в искусствоведческих экспертизах, то почему тогда так рьяно обсасывают желание девчонки увеличить себе грудь или что-то там еще. Во-первых, это личное дело каждого! Кто-то гордиться целюлитом, а кто-то собственной сексуальностью. На каждый товар есть свой купец. Известнейшая певица, модель и актриса Анжелина Джоли расписывала в деталях на собственном форуме и в СМИ, что хочет увеличить себе задницу. И многомиллионная армия фанов, худкритиков, прессы относились к этому более чем с уважением, не раз отмечали, что это искусство. Или Вас господа, приирпенские демократы, коробит чье-либо отличное от Вашего мнение, даже в столь щепетильных вопросах??? А может Вы просто завидует этой молодой и красивой девочке-Маше???
    Но зачем ходить далеко, ведь и наша землячка Светлана Лобода делала себе коррекцию губ и прочего. И тоже были «защитники морали», которые плевали в нее из-за каждого угла. Но прошло время, и вот уже после «Евровиденья» вокруг заговорили по-иному, увидели в ней талант, а встречая ее мать на улицах Ирпеня уважительно желают удачи дочери. Вывод следует искать в не совсем честной натуре людей, которые и заваривают всю эту катавасию. К тому же каждый видит во встречном ровно столько, сколько ему позволяет собственное развитие.
    А самый главный меседж всего этого послания читается весьма легко – во всем виноват Карплюк! Потому, что Карплюк! Ведь именно для этого было столько мышиной возни, не так ли?
    Мне вот интересно, а в срыве подписания евросоглашений в Вильнюсе часом не Карплюк виноват??? Думаю, Вам стоит расследовать этот вопрос детальнее.

    78.27.147.**

  3. Юлія 23 Листопада 2013 at 19:03

    “ДОРОСЛІ ІНОДІ РОБЛЯТЬ РЕЧІ, ЯКІ НЕ МОЖНА ЗРОЗУМІТИ”

    Дорослі звикли давати поради, настанови і зауваження дітям. Роблять це часто і щедро. Із тоном, у якому немає сумнівів, і який не терпить заперечень.

    От тільки рідко хто замислюється над тим, що силу мають лише слова, підкріплені власним прикладом. Що думають діти про дорослих? Про що – кричить їхня душа? Що не чують чи не хочуть чути батьки, учителі, знайомі? Як би змінилося життя, коли б дорослі дослухалися до цього послання від дітей, не прийнятого серйозно в галасі буднів?

    Отримавши відверті відповіді на анонімне опитування серед учнів середніх і старших класів Ірпінської ЗОШ №17, яке провела редакція журналу “ПУЛЬСАР Приірпіння”, ми не приховуємо свого занепокоєння ситуацією: діти благають дорослих не про матеріальні вигоди чи подарунки, а про звичайнісінькі речі – довіряти їм, звертати на них увагу, поводитися пристойно, любити їх і радіти життю, не знищувати себе і природу довкола.
    Чи будуть діти почутими?

    (цитуємо звернення дітей)

    • Дорослим треба навчитися бути більш ввічливими, поважати дітей.

    • Дорослі, буває, поводять себе не дуже пристойно, матюкаються, кричать. Мені не подобається те, що дорослі курять і п’ють, говорять непристойні слова.

    • Треба розуміти інших людей, старатися творити добро хоча б маленьке, та все ж – добро. І не вживати нецензурну лексику при дітях.

    • Я би порадила дорослим, щоб вони були більш м’якими і вихованими.

    • Я хочу, щоб дорослі замислилися над тим, як припинити масову деградацію соціуму. Стосунки між людьми дуже погіршилися. Матеріальні поняття в людей тепер на першому місці, що дуже не правильно. Такі поняття, як, наприклад, дружба чи кохання перестали мати сенс, а толерантність сприймають із здивуванням. Деградація соціуму зайшла надто далеко, людям пора схаменутися і замислитися над тим, що треба щось змінювати в цьому житті.

    • Більшість дорослих вважає, що поводитися некультурно – це правильно, але, дорогі дорослі, – це не так!

    • Дорослим потрібно ставитися ввічливо до дітей, не бути з ними грубими та враховувати думку дітей.

    • Ретельніше стежте за своїм здоров’ям та чемно поводьтеся у громадських місцях.

    • Я хотіла, аби люди стали більш добрішими, ввічливішими, толерантнішими не тільки до своїх близьких, а й до всіх людей, які їх оточують. Інколи простий вчинок може сказати набагато більше, ніж слова.

    • Життя кожної людини – її особиста справа. А мене мало хто послухає, сприймаючи за «малечу». Я можу зробити багато зауважень дорослим, але хто мене послухає?

    • Дорослі як і ми, повинні змінюватися на краще. Ми вчимося у них усьому, а ми – це майбутнє нашої України.

    • Як на мене, дорослі самі в нас виховують не кращі якості. І тому, коли ми станемо дорослими, нехай не кажуть, що «ми такому тебе не вчили».

    • Дорослі люди мають старий менталітет і навчають дітей.

    • Я хочу, щоб дорослі менше говорили, які діти погані, а дивилися на себе і свою поведінку, більше дослухалися до дітей і вважали їх за рівних собі, а не чимось нижчим.

    • Не смітіть, будьте культурними і толерантними!

    • Раджу дорослим бути уважнішими на дорозі, біля шкіл та пішохідних переходів. І менше куріть, не лайтеся і не пийте! Ви все ж таки приклад для нас!!!

    • Дорослі іноді роблять речі, які взагалі не можна зрозуміти. Усі хочуть миру в усьому світі, а самі вбивають, ґвалтують, крадуть! Невже без цього не можна вирішувати свої проблеми? Я вважаю, що можна, просто потрібно мати терпіння та любов у серці.

    • Боріться зі шкідливими звичками.

    • Стежте за культурою мовлення. Будьте спокійнішими, не беріть усе близько до серця і все буде добре. Ви будете менше сваритися, кричати, а ми – менше робити шкоди і всі будуть усміхатися.

    З повагою, Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА,
    головний редактор журналу “ПУЛЬСАР Приірпіння”

    95.158.61.1**

  4. Uncle Ы 24 Листопада 2013 at 21:57

    Капец, сколько “конструктивной” критики. Не иначе сам Прилипко этот пост прочел и свою ПР-службу натравил.

    То есть, выступившим на тему поиска бревна в своем глазу насрать на залитые водой вперемешку с трупами погреба (ни одного из трех авторов, выспупивших тут, я вот тут – http://kotsubynske.com.ua/2013/10/01/%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8-%D1%83-%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%96-%D0%B7-%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC-%D1%82%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%BE/ не заметил), но вот спустить журналистам сайта несоответствия морального облика они спустить не смогли и стройною гурьбою перешли на личности.

    А по факту моральности, то, как в том анекдоте

    Сын спрашивает у отца:
    – Что такое “реально” и что такое “гипотетически”?
    – Сынок, как бы тебе обьяснить, давай лучше разберем на примере.
    – Хорошо.
    – Иди к маме и спроси переспала бы она за 1млн. баксов с негром.
    Мальчик возвращается:
    – Говорит, что переспала бы.
    – Вот, а теперь спроси это у сестры.
    – Она то же согласна.
    – А теперь у деда спроси переспит ли он с негром за миллион долларов.
    – Дед тоже согласен.
    – Вот видишь, гипотетически у нас есть 3 млн баксов, а реально – две проститутки и пи*арас…

    в сухом остатке имеем вульгарную (vulgaris – обыкновенный) приирпенскую курицу с сиськами и определенными пожеланиями в отношении их дальнейшей карьеры, которую кое-кто попросил поучить жизни тех, кому интересно что-то, кроме сисек, но лоханулся, ибо надо было сначала попросить ее подмытьсяпочистить свой фейсбук и прочие места, куда ее с тоски от недостатка половой жизни занесло….

    И все.

    PS Кстати, уже:

    This user has deactivated their account

    .
    146.0.81.2**

  5. ТА 25 Листопада 2013 at 21:18

    Как низко вы пали, товарищи.
    Аплодирую стоя.
    Девочка критиковала ваш материал, а вы на нее как шайка голодных псов бросились.
    Браво!
    Продолжайте в том же духе,ведь перейти на личности куда проще, чем красиво и достойно опровергнуть ее слова.

    Мир всем.
    ТА
    82.193.98.**

  6. Uncle Ы 26 Листопада 2013 at 15:09

    Никто не имет права критиковать материал, как минимум, не будучи кристально чистым в той области, в которой считает нечистым объект своей критики. Нельзя также позволять себе оправдания на манер “а вот они тоже так делают”.

    Так что, ПР-службе господина Прилипко еще есть, куда развиваться. Хотя, вряд ли им это удастся – выше головы не прыгнешь, а ведь это он там голова. Каков поп, таков и приход.

    84.47.179.**

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539