Громада Приірпіння

Авторка: Ірина Федорів, Олена Жежера

Партія регіонів розсипається не лише у Верховній Раді України, де щодня складають партквитки десятки народних депутатів.

До редакції Сайту громади Приірпіння у суботу зранку сама зателефонувала секретарка ради Алевтина Ковальчук:”У зв’язку з тим, що відбулось кровопролиття ворзельський осередок Партії регіонів саморозпустився й всі вийшли з партії”.

На питання чи склали вже повноваження та мандати екс-регіонали (селищний голова Олександр Венгрик та депутати-“регіонали” Валентин Сербін, Сергій Шевченко, Юлія Полянська, Юлія Вигівська, Андрій Пригунов, Ірина Калініченко, Лариса Лагодна, Володимир Шалюта, Валентина Хрокало, Олаг Атаманчук, Жанна Радченко, Андрій Федоренко, Курич Юрій, Лариса Ковтун, Ковальчук Вадим, Ігор Лисенко та Алевтина Ковальчук), секретарка ради сказала, що ні.

У селищного голови Ворзеля Олександра Венгрика вирішили поцікавитись, чому партквиток він не здав після розгону мирного майдану або принаймні після перших вбивств на Грушевського:

“Я не голова партії. Можна сьогодні питання задавати всім-всім-всім. Я вам хочу сказати: ми не являємось політичними фігурами. Нас вибрала громада. Ми не настільки важливі, як Богословська. Діло не особисто в Венгрику. Ми це зробили (вийшли з партії- прим авт.), щоб не було в селищі ескалації конфлікту, кровопролиття”.

Тобто де-факто у людини, яка почуває себе прекрасно за будь-якої влади спрацював інстинкт самозбереження.

Для того, аби почути про те, чого ж особисто Венгрик не склав раніше свій партквиток, довелося повторювати питання по кліька разів і нарешті журналісти отримали відповідь:

“Нада було переосмислити й передумати…”

На питання, чи не дорого коштував Україні та українцям такий затяжний процес прийняття простого й очевидного рішення, Венгрик знову наголосив, що він є господарською фігурою й ні на що не впливає.

Селищний голова Ворзеля не зміг висловитись однозначно, чи дії Януковича були незаконними. Для того, щоб це переосмислити Венгрику знову ж таки знадобився час.

Він так і не дав обіцянки, що більше ніколи не піде до влади, хоча зазначив, що особливого бажання не має.

Загалом у Ворзелі було 258 регіоналів. І жоден з них не склав мандат навіть після першої хвилі вбивств на Грушевського.

Як тікають щурі з бучанського регіонального осередку, журналісти вирішили запитати у міського голови Анатолія Федорука, який теж у попередніх заявах журналістам наголошував, що не зрікається партії після мирного розгону майдану.

Голова Бучанської ради Анатолій Федорук також вирішив вийти з парті, осередок якої очолює в Бучі. Його позиція практично в унісон збігається з позицією селищного голови Ворзеля:

“Так, збираємось виходити… Коли комунізм побудуємо. Сьогодні збираю фракцію і буду піднімати питання про вихід з партії. Раніше не вийшов, тому що вважаю, що діяльність бучанського осередку не спричинила нічого поганого”.

На питання чи буде бучанський голова далі переходити в якусь іншу партію, можливо опозиційну, він сказав, що буде вимагати прийняття рішення щодо аполітичності органів місцевого самоврядування.

Фактично, Федорук тим самим підтвердив, що і далі буде обіймати посаду міського голови.

“Тут має відбутися системна зміна – відбулася революція. Давайте голів рад поміняємо – як у нас зараз робиться. А всі інші – як сиділи так і сидять”, – говорить Федорук.

“Люстрація в моєму розумінні має бути наступна – людський критерій тих моментів, які говорять, що вони аморальні, навіть якщо не по закону, а вони аморальні… і нові вибори”, – додає міський голова Бучі.

Як і інші регіонали, крові на своїх руках Федорук, не відчуває:

“Ні, звичайно!.. Як член партії, як міський голова відповідних злочинних наказів на розстріл, розгон не давав і думаю, якби ця ситуація від мене залежала я по-іншому її вирішив би, а не в такий спосіб як допустило керівництво держави”, – сказав Федорук.

Ми спілкувалися з Федоруком після першого розгону майдану, тоді пан Федорук сказав, що його не було в місті і він не в курсі, тоді з Партії регіонів він виходити не збирався.

“Тоді ви питали, хто винен і хто коли шо робив.. Хто давав накази, хто розганяв – то цього я не бачив і не міг цього коментувати.. У нас постійний діалог з обласною владою, але керівництву вище ніхто нічого не доносив, на жаль..”, – Федорук.

Партію Федорук не залишив і після перших смертей на Грушевського.

“Я як депутат міської ради Бучі зверталась до міського голови і депутатів ще в грудні, але тоді вони лише посміялись. Щодо виходу з партії після перших смертей мені відповів міський голова Федорук, що подумає… Я пояснювала, що він та члени Партії регіонів несуть відповідальність за все, що відбувається,” – заявляє депутатка Світлана Остапа.

Нагадаємо, що кумом Федорука є Володимир Карплюк, який має мерські амбіції в Ірпені.

Разом з кумом Карплюком, який має партію “Нові обличчя”, Федорук у Бучі нагалодив спільний будівельний бізнес, про що писали журналісти TVі INSIDER.

Варто також перерахувати “регіоналів”-депутатів Бучанської ради, якій не склали мандат після першого кровопролиття (Максим Михайлов, Андрій Чечило, Лілія Долганова, Олег Гайдай, Володимир михайлюк, Людмила Синецька. Андрій Бєлоруков, Алла Карпенко, Ігор Бойко, Галина Джунь, Євген Олексієнко, Володимир Лук’яненко, Віталій Толочин, Лариса Федорук, Дмитро Антипов, Василь Олексюк, Михайло Федорченко).*

* (Редакція приносить вибачення депутату Бучанської ради Олегу Квашуку, який механічно потрапив до списку депутатів-“регіоналів” Бучанської ради. Він насправді був і залишається членом “Батьківщини”.)

Щодо міського голови Ірпеня, то Володимир Скаржинський одразу заявив журналістам:

“Партії вже немає. Можете вважати, що я непартійний. Пока”.

Подробиць та мотивів такого рішення поки з’ясувати не вдалось.

Зате пощастило поспілкуватись з його першим другим заступником Ігорем Борзилом, який має мерські амбіції в Ірпені.

“А я вже вийшов.. ще вчора.. Пішов до Присяжнюка, заніс заяву.. він сказав, що все розуміє,” – одразу відповідає телефоном Борзило.

“Раніше я думав, що якийсь глузд має наш партійний лідер, але після того як почали людей розстрілювати, я одразу прийняв таке рішення”, – додає Борзило.

Але перші смерті не вплинули на партійність Борзила.

Для прийняття такого рішення знадобилось, щоб близько сотні українців розстріляли у центр істолиці.

Як і Федорук та Венгик, Борзило відкидає думку про те. що на його руках кров українців. Більше того, Борзило запевнює, що сам потерпав від режиму, частиною якого був.

“На моїх руках крові немає і не може такого бути, такому я ніколи не потокав і сам потерпів дуже багато від влади і як бізнесмен, і як політик. Раніше я думав, що поки ми будемо якось в лавах, то ми зможемо впливати, але нас ніхто не чув. Розформована – зараз сесія засідає і приймає рішення в розпуску фракцій”, – говорить Борзило.

Варто перерахувати і членів Партії регіонів у Ірпінській міській раді: Василь Дем’янко, Галина Савчук, Володимир Гульчак, Петро Король, Євген Алексєєнко, Михайло Недашківській, Андрій Гачков, Ольга Олійнич, Юрій Олійнич, Андрій Кривенко, Тетяна Мацелик, Олена Мельник, Олег Білецький, Микола Глущенко, Олександр Сусловець, Ірина Ярошенко.

Як і Венгрик, Борзило не зміг дати обітницю, що йти до влади знову не буде:

“Куди далі – будемо будувати нову країну. Зараз ви бачите, що відбувається, зараз немає ні міліції, ВР прийняла рішення поставити виконуючого обов’язки – будемо наводити порядок, якщо не захоче громада, я не буду приймати участь в керівництві нашим містом”.

Коли депутат облради та заступник міського глови чує про люстрацію, то миттєво реагує так:

“Я думаю, що треба не допускати тих, хто був замішаний, але я думаю, що не треба так огульно всіх… Тому що в нас був такий режим, якщо ти десь приймаєш участь у керівництві – ти зобов’язаний, ви ж знаєте як це буває, партійність…”

У недієвості люстрації Борзило переконаний, бо щиро вірить, що народ не в змозі дати нових лідерів місцевому самоврядуванню:

“Послухайте, якщо всіх зараз не допускати до керівництва, то у нас буде кадровий голод, тому що спеціалістів на верху… Я думаю, мабуть, да… А в нижчих.. ну, якщо міський голова зайшов у партію регіонів, а ви ж знаєте як, Федорук, наприклад, він був і в “Нашій Україні”, і в “Батьківщині”, і в “Регіонах”, і так якщо подивиться, так скрізь – треба вибірково, дуже довго подивитися – хто, де, як працював, хто може виправитись, кого треба судити”.

Селищні голови Коцюбинського та Гостомеля Володимир Садовський та Анатолій Кириченко поки на дзвінки журналістів не відповідають.

Але Активісту Андрієві Скіпалькому, який проживає в селищі, пощастило дотелефонуватись до селищного голови:

“Садовський відповів мені, що здав партквиток ще 17 числа. Тобто нібито за день до масового відстрілу українців. Він чомусь сказав, що я мав би про це знати. мені цікаво: звідки? Навіть на сайті, який рада вважає офіційним, про це нічого не пишуть”.

“Мене ще цікавило питання, чи змінив садовський своє ставлення до дерибану 5 тисяч Біличанського лісу. Він відповів: “вже давно все змінилося, як ви з Ірою хотіли.” Коли ж запитав, чи складе повноваження селищного голови – Садовський відповів, що я кажу дурниці. Хто зна,” – усміхається Скіпальський.

У смт Коцюбинське з-поміж депутатів до лав Партії регіонів входять: Ігор Рожанський, Олександр Ковтач, Сергій Бєлов, Віктор Боримський.

Щодо Гостомеля, то до лав ПР, за інформацією секретаря ради Олени Кислиці окрім неї та селищного голови Кириченка, входять: Ольга Прилипко, Надія Дудник, Олег Поповичук, Ольга Смолянчук, Олег Мамчур, Жанна Лінчук, Володимир Семенов та Катерина Вірченко.

“Наберете мене в понеділок, я уточню щодо інших. Заяви написали ми ще 17 лютого, але нема кому подавати. В Ірпені всі пішли,” – пояснює секретарка гостомельської ради.

Дивує одне, якщо 17 числа були написані заяви, чому про це не було повідомлення на сайті ради:

“Про всю партію (регоінів – прим. авт.), що вони падонки, говорити не можна. В сім’ї не без урода,” – додає Кислиця.

Тобто зараз частина “регіоналів” запевняє, що написали заяви рівно за день до відстрілу громадян, хоча жодних заяв чи повідомлень на сайтах про це не було.

Отже, “регіонали” з кров’ю на руках залишаються при владі. Вони не склали повноважень, коли “Беркут” побив торік мирних мітингувальників, з-поміж яких були студенти та лікарі.

Сайт громади Приірпіння одразу ж провів опитування,чи готові очільники населених пунктів Приірпіння зректися партії. Партквиток тоді не склав жоден з них.

Після перших смертей українців та білоруса – місцеві “регіонали” теж зберігали непохитну вірність режиму.

Вони залишались “регіоналами” і 18 і 19 лютого, коли загинули десятки українців.

І лише 22 лютого, коли стало відомо, що Янукович щез у невідомому напрямі, а майже півсотні “регіоналів” ВРУ складають партквитки, щурячі перегони почались і в Приірпінні.

“Регіонали” тікають з кров’ю “Небесної сотні” на руках, оскільки близько сотні українців заплатили життям за свою державу.

“Якби після розгону мирного майдану кожен регіонал поклав партквиток – не було б смертей. Не було б цієї партії. Але когось тримав страх і слабкодухість. Когось тримали власні політичні абміції… Вони тримались за партквитки і тоді, коли загинув Сергій Нігоян та інші хлопці,” – говорить активіст Ігор Домбровський.

“Жодна людина, яка після розгону мирного майдану не поклала, як Богословська, партквиток “регіонала”, на стіл не має ані законного, ані морального права йти знову до влади. Великі питання й до тих, хто де-факто числився в опозиційних партіях, але в регіоні співпрацював з владою. Ми докладемо всіх зусиль, аби на місцевих виборах до ради не пройшов ніхто з них. Але ми розраховуємо на те, що їм самим має стати бодай залишків совісті не виставляти свої кандидатури. У них на руках кров нашої майданівської небесної сотні,” – додає “свободівець” Домбровський.

Активіст наголосив, що всі були переконані в тому, що немає нічого ціннішого, ніж людське життя:

“Але це стало революцією гідності. Коли люди віддають своє життя за свою країну, бо вони мають гідність. Ту гідність, яку не має і не може мати жодний регіонал,” – резюмує Домбровський.

 Ірина Федорів, журналістка,

   Олена Жежера, журналістка.