Громада Приірпіння

Майже щодня в Ірпінський військовий шпиталь привозять поранених зі Сходу. З-поміж них є військові у досить важкому стані. Їм роблять операції .

В одній з палат редакції “Сайту громади Приірпіння” вдалося поспілкуватися з нареченою пораненого контрактника з 95-ої аеромобільної бригади. Дівчина ледь стримує сльози, але рада, що її наречений живий.

“У нього осколкові поранення ноги, серйозно зачепило кістку, зараз йому роблять операцію”, — розповідає наречена бійця.

На сусідньому ліжку ще один військовий з цієї ж бригади. Його прооперували у середу.

На питання, де поцілив ворог, чоловік з посмішкою відповідає:

“На горі Карачун. Знаєте таку?”

“Позавчора нас привезли в Харків, а сьогодні сюди. Зробили операцію. Осколки в нозі, але кістку не заділо. Ходити можу — друга нога ж ціла”, — говорить військовий, усміхаючись.

У цей момент до палати зайшло подружжя волонтерів — принесли станки для гоління, речі особистої гігієни, шкарпетки та продукти.

Чоловік і жінка обходять усі палати. Вони дізнались про військових, яких привезли у Приірпіння на лікування, в Інтернеті.

“Ми не волонтери, просто звичайні люди, які хочуть допомогти. Не треба нас знімати, ми ж це робимо не для піару, а просто від щирого серця… Їм потрібно допомагати”, — говорить жінка.

Медичний персонал дуже люб’язний, до волонтерів ставиться добре. Показують, де в якій палаті лежать поранені зі Сходу, розповідають про їхні потреби.

До журналістів ставляться з осторогою: не дозволяють  фотографувати не лише в приміщенні лікарні, але й на вулиці. Не дають знімати навіть тих волонтерів, хто сам не проти.

Одна з жінок, яка прийшла провідувати пораненого родича і спілкувалася з нашими журналістами, не витримала й сказала черговому лікарю, що зараз не час ділити людей на своїх і чужих. Їй заборонили спілкуватися з журналістами на вулиці поблизу лікарні.

“Господи, там вмирають за нас… Ви всі по-праведному живете? Покайтеся”, — у розпачі говорить жінка.

Загалом військові говорять, що завдяки мешканцям Приірпіння наразі проблем з харчуванням та необхідними речами особистої гігієни майже не мають.

“У мене все є. Люди щодня приходять, щось приносять. Спасибі їм”, — каже один з поранених.

Деякі військові кажуть, що більшої допомоги й особистого захисту потребують ті бійці, які знаходяться на передовій.

Одна з медсестер не на камеру розповіла, що вражена таким потоком людей.

“Люди йдуть щогодини — несуть передачі. Люди різного віку — від молодих дівчат до пенсіонерів. Просто молодці. Зараз уже всього вистачає. Але щодня надходять нові поранені…”, — розповідає, ледь стримуючи сльози, медсестра.

На балконі військові вивісили прапор України.

Попри важкі поранення тут не не втрачають ані патріотизму, ані бойового духу.