Громада Приірпіння

Авторка: Ольга Матюшина

Знаєте анекдот, як шестеро вкручують одну лампочку? Один тримає лампочку, четверо крутять стіл, поступово його піднімаючи.

Ще один стоїть поруч із кийком — стежить, аби струм кудись не побіг.

Комунальне життя в Коцюбинському доводить, що всі анекдоти — це насправді не анекдоти, а правдива бувальщина.

Славнозвісну гірку від депутата Ярослава Салівонова — пам’ятник “Совка” — узялися модернізувати в три підходи. І як в тому анекдоті: 6 комунальників прийшли на 1 гірку.

Оце перший варіант небезпечної гірки, яку з подачі депутата встановили для наших дітей.

Мешканців обурило, що на дитмайданчику встановили таке одоробло і джерело скалок.

Салівонов тоді сказав нам, аби ми краще пильнували своїх дітей. Але люди зібрали підписи під колективним зверненням з вимогою привести гірку до ладу або прибрати геть.

Через місяць небезпечний елемент на дитмайданчику спробували покращити патріотизмом. Синьо-жовтий колір, либонь, мав символізувати безпеку й заспокоїти бунтарів-коцюбинчан.

Але не вийшло. До комунальників Коцюбинської Республіки довелося писати заяву й нагадати, що в державі Україна є не лише синьо-жовтий прапор, а й держстандарт (ДСТУ) — по-совєцьки ГОСТ.

За другим підходом до гірки знову прийшли комунальники й учворили ось таке, залишивши по собі купу сміття, яке попри скарги довелось збирати молодим мамам.

Бачите, як на фото рубанком шліфують нещодавно пофарбовану гірку, яку повторно треба буде фарбувати? Оце великі господарники!

Після такого уривається терпець. Тож на “Сайті громади Приірпіння” я написала про це колонку і завітала до прокуратури.

Наступного дня сталося чудо! Шестеро комунальників, як у тому анекдоті, утретє заходилися ладити одну гірку.

З’явилися нарешті бодай поруччя. Пройшло більше місяця з моменту встановлення гірки.

Хіба можна було подумати, що гірка для дітей можлива без поруччя?

Звісно, шкода комунальників, яких утретє посилають робити те, що могли б зробити двоє людей за один раз. Це, в принципі, не їхня пряма вина, а керівництва, яке ставить їм завдання таким чином, і депутата Салівонова, який до слова, — один з найосвіченіших в нашій раді.

Депутат Салівонов — кандидат точних наук, який не лише береться за встановлення небезпечних гірок для наших дітей, але й займається знищенням кущів під нашим під’їздом. Це порушення закону, але кущі ЙОМУ заважають.

Зрештою шестеро людей зробили поруччя, пофарбували гірку й повісили відповідні оголошення. Решту майданчика так і не пофарбували. Але фарбування — це зараз не головна проблема дитячих майданчиків.

Кілька років поспіль в пісочницях селища не дочекатись піску.

На Меблевій 11-Б людям пощастило, і на прохання тамтешньої депутатки Ірини Федорів, яка воює за наш ліс, протягом останніх років лісники Святошинського ЛПГ по можливості допомагають завозити пісок.

Але чому вони мають нам завозити пісок, коли у нас є УЖКГ “Біличі”, яке отримує від нас гроші за обслуговування прибудинкової території?

Більше того, в регіоні під час так званої “чистки” озер намивають тонни піску, який не знати куди дівається. Так було в Гостомелі, коли за “чистку” озера узявся депутат з Ірпеня, екс-регіонал Юрій Прилипко.

Висновок з цієї історії тільки один: поки громада мовчить і не висуває до влади законних вимог, влада б’є байдики і працює задля власної, а не нашої вигоди.

Депутатам абсолютно байдужа доля і безпека наших дітей, їхнє дозвілля і розвиток.

Тому громада має щодня висувати до влади вимоги й домагатися їхнього виконання.

Авторка: Ольга Матюшина, коцюбинчанка