Доброволець: тут люди не бояться страху й смерті

0

buchaНаші земляки стоять і на блокпостах поблизу Донецька, де тривають запеклі бої. На одному з блокпостів журналісти зустрілись з Андрієм Блонським.

До фронту він мирно жив у Гостомелі, на Баланівці.

Коли почалась війна — добровільно пішов на фронт.

Відмовити не змогла ані мати, ані друзі.

“Це все — для тих діток, які в нас є. Цього не передати. Тут люди не бояться страху й смерті. Воно страшно… Воно дуже страшно… Але коли ти знаєш, що живеш і кожну хвилину робиш те, що потрібно цим діткам… моїй матері… чужій матері…” — розповідає Андрій Блонський.

Його мати Таїсія працює директором дитбудинку на Київщині. Вибір сина її не здивував, бо колись він полишив стоматологію заради військової служби, далі пішов у десантуру.

Як і інші солдатські Матері, мати Андрія не знає всіх подробиць про сина. Вона лише потім довідалась, що її Андрій пробув 3 тижні під Слов’янськом.

Доброволець набирає матір тільки тоді, коли не чутно пострілів.

“Він мені багато не розказує, звичайно. Коли телефонує і чути вистріли, каже: “Мамочка, я вже не можу говорити, мене звуть”. І чути вистріли… це скільки раз…” — розповідає Таїсія Блонська.

vijna

Журналістам бучанець розповідає те, чого ніколи не скаже по телефону мамі. Днями на його блокпості загинуло троє друзів:

“Саша, Коля і дядя Льоня. Обстріл із села. Ви стоїте на людській крові, засипаній піском. От і все”.

На камеру своїй сестрі й мамі, яка виглядає його в кожному сюжеті теленовин, син передає вітання.

“Синочку, бережи себе. Бережи всіх своїх побратимів”, — говорить мати й просить Бога, щоб сини України повернулися додому живими.

molytva

Щодня за здоров’я українських воїнів мати Андрія ставить свічку.

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539