Громада Приірпіння

Майстер-клас з розпису писанок проводив на громадських засадах місцевий художник Анатолій Фурлет. До участі запросили дітей, чиї батьки воюють в АТО, а також тих, хто преїхав зі сходу.

Загалом навчитися писанкарству зглосилися з півсотні дітлахів. І як виявилось, більшість з них ніколи не розписувала яйця до Влеикодня.

“Звісно, один дорослий не міг би приділити кожній дитині належну увагу. Тому ми вирішили долучитися і домомогти,” – розповідає бучанка Ірина Влащук.

Анатолій Фурлет спершу розповідає про історію виникнення писанки.

“Цей символ з’явився ще за часів язичництва і пов’язаний з релігійними уявленнями наших предків – з поклонінням сонцю,  ритуалом величання весняного відродження життя на землі та плодючістю. Саме яйце символізує початок життя на землі, сонце і відродження, у такому значенні воно відоме всім народам світу.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Її закопували в землю, щоб був гарний врожай, або дарували з побажаннями щастя та здоров’я. Дарували бездітним, щоб мали діточок, хворим, щоб одужували. Раніше писанки розписували протягом усієї весни, а зараз на це заняття ми витрачаємо лише кілька днів перед Великоднем.  Наші предки вірили, що писанка має магічну силу — вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого”, – говорить художник.

Для виготовлення писанки необхідно – свічка, оцет, порошкові фарбники для яєць, видуті яйця й писачок.

“На жаль, ми втрачаємо традиції писанкарства. Для цього потрібно проводити майстер-класи регулярно. Не лише для дітей, а й для дорослих. А дорослі мають вчити цьому своїх дітей та онуків”, – говорить багатодітна мати Ніна.

Дітей прийшло так багато, що на всіх навіть не вистачило писачків. Але Анатолій Ферлет знайшов вихід. Можна взяти загострений сірник або зубочистку – мочати в розтоплений віск і наносити візерунки на яйце.

Заняття захопило не лише дітей, а й батьків. Вони старанно наводили орнаменти і робили справжні шедеври.

“Як тут не повірити в те, що історія й традиції зберігаються в нас на генетичному рівні. Дитина вперше взяла до рук писачок, а робить справжній шедевр. Треба лише трошки нагадати, підштовхнути. Розказати історію. Нам є чим пишатися. Адже писанка на території України була задовго до часів християнства”, – говорить інша багатодітна мама Яна.

В захваті від заходу були переселенці з Донецька та Луганська. Вони зроду не бували на подібних майстер-класах і дуже дякували за запрошення.

Валентин знімає житло в Бучі. Його домівка біля донецького аеропорту вщент зруйнована. Але чоловік налаштований оптимістично. Переконаний, що не можна складати руки:

“Большое спасибо за мероприятие. Именно такие встречи способствуют обретению идентификации всех нас, как народа, именно народа, а не нации, чего нам очень не хватало на Донбассе. Знание своей истории и традиций помогает в построении будущего. И нехватка этой информации породило несколько поколений людей без прошлого, для которых история Украины началась в лучшем случае в 1919 г.”.

“Именно самоидентификация населения востока по языковому принципу позволила создать тот хаос в который погрузилась моя малая родина, хотя сам “языковой вопрос” высосан из пальца.  Только такими мероприятиями можно всё исправить. Мы слишком много времени потеряли и теперь нужно бежать семимильными шагами, донося всё это до людей, которые из за автоматных очередей ничего не слышат – или не хотят?” – Додає чоловік.

Писанки малювали не просто так, фантазуючи, а використовували стародавні знаки, про які розповідали організатори свята.

Кожен знак має свою силу і ставився на писанці з урахуванням того, кому вона мала даруватися або в яких цілях використовуватися.

“Ми були приємно вражені, що на захід прийла така велика кількість людей. Дорослі не меньше від дітей захопилися писанкарством. Ми підготувалися – взяли книги, відомості з інтернету, зразки стародавніх писанок і розповідали й показували, які орнаменти що означають і в яких випадках наносяться на яйце. Музичним супроводом обрали автентичні колядки, щедрівки, гаївки, які звучали фоном. Атмосфера була невимовно чарівною”, – розповідає одна з організаторок заходу Олена Жежера.

“У людей є потреба об’єднуватись і робити щось спільно. Є постреба в спілкуванні і в тому, щоб робити добро. Подібні заходи зміцнюють віру громади в те, що в наших людях велика сила і будь-які негаразди вони можуть подолати гуртом”, – говорить бучанець Віктор Бархоленко.

Анатолій Фурлет вже думає над тим, що цікавого для діток можна запропонувати на найблищі свята.

Закінчився майстер-клас солодким столом та чаюванням.

“Громада Приірпіння” вдячна власнику ресторану “Гармонія”, який для майстар-класу надав безкоштовно приміщення.

Нагадаємо, що це не перший майстер-клас, організований журналістами сайту “Громада Приірпіння”. Подібний захід організувала в Коцюбинській школі журналістка Ірина Федорів.