Громада Приірпіння

Ворзельських дітей із дитсадка водять по воду до сусіднього колодязя.

Відтепер від нестачі води потерпають не лише мешканці приватних будинків.

Дощу нема = нема води. ХХІ століття і кілька кілометрів до європейської столиці Київ.

У середу мешканці селища взяли порожні відра та клізму із написом “Совість” і пішли на прийом до селищного голови екс-регіонала Олександра Венгрика.

За якусь годину чиновник зумів набрехати нам на цілісіньку цю статтю.

Він вкотре запевнив, що роботи з реконструкції водогонів (зокрема по вул. Ворошилова від вул. Дзержинського до вул. Радянської) не починаються, бо проект передано на експертизу. Мало того, він уточнив, що проект уже третій раз вертають з експертизи на доопрацювання!

Таку відмовку ми чуємо вже давно: 22 червня так відповів нам секретар селищної ради Олег Атаманчук. 7 липня про експертизу уже розказував мені сам селищний голова, коли я була у нього на прийомі з двома малолітніми дітьми і порожніми баклажками для води. 29 липня ініціативна група отримала таку ж відповідь, проте цього разу (5 серпня) нам нарешті вдалося довідатися назву організації: ДП “Укрдержбудекспертиза”.

На підтвердження цих слів юрист селищної ради Людмила Рижук неохоче надала нам копію листа в “Укрдержбудекспертизу” і показала журнал реєстрації вихідних листів, де зазначалося: лист та проект відправлені 14 липня. Запис про відправлення листа був зроблений ручкою іншого кольору, ніж попередні і наступні, у проханні сфотографувати його нам було відмовлено. На листі міститься лише вихідний номер селищної ради, вхідного від “Укрдержекспертизи” немає. Все це нас насторожило.

Мій чоловік Іван Кулінський як представник громади попросив допомоги у депутата Валентина Сербіна, і вони поїхали в “Укрдержбудекспертизу”.

“В. о. директора Тетяна Вітвіцька, якій нібито адресований цей лист і передані наші проекти, про це ні сном, ні духом. Шукали, що називається, всією установою. Нема ніде й ні в кого, нічого по реконструкції водогонів у Ворзелі їм не передавали, в базу даних проектів не внесено. Тобто нічого по нашим водогонам на експертизу не подавалося!” – розповідає мій чоловік, що довідався в тій установі.

Зі слів Наталії Молотієвської, начальниці відділу обліку та звітності виконавчого комітету Ворзельської селищної ради, вона не отримувала договорів, котрі підтверджували б подання будь-якого з проектів водогонів на експертизу.

Про експертизу неодноразово розповідав і депутат Леонід Парфенюк, який із якихось причин, які селищний голова Венгрик так і не спромігся прокоментувати, опікується всіма проектами водогонів на 2,6 млн. грн., хоча не є членом виконавчого комітету.

Від незручних запитань про те, куди завезли проект, депутат Парфенюк, який на момент обрання був членом “Батьківщини”, –  воліє тікати.

Зокрема, у телефонній розмові 2 серпня Парфенюк вчергове переконував, що передав документи на експертизу, а сам на той час, за його словами, перебував у Львові. Тим часом ворзеляни бачили його у Кичеєво з селищним головою Олександром Венгриком, де ті начебто проводили якісь заміри.

На Островського люди також потерпають без води: вони змушені користуватися колодязями, вода з яких не відповідає нормам СЕС, себто, по-простому — зафекалена.

“29 липня ініціативній групі, здавалося, вдалося досягти згоди з Венгриком: той погодився передати виконання проекту під наш контроль. При нас він подзвонив Парфенюку і дав йому вказівку надати нам проект, щоб ми могли з ним ознайомитися. Парфенюк натомість в домовлений час сказав, що відвіз проект на експертизу. Це через 3,5 місяці після того, коли потрібно було це зробити, і саме зараз, коли ми вже не могли чекати і взялися до проекту самі. Ви йому вірите? А сума усіх наданих йому під відповідальність проектів — 2,6 млн! Слів нема, одні висловлювання. Підрядник подивився на цей балаган, розвів руками і поїхав. Мені соромно, що я живу в одному селищі з такими людьми, як Парфенюк, які навіть, по-чоловічому і по-людськи, просту обіцянку виконати не можуть, не кажучи вже про те, що вони “представляють мої інтереси!” – обурюється Іван Кулінський.

Згодом Леонід Парфенюк просто перестав відповідати на телефонні дзвінки або робив вигляд, що не чує співрозмовника, вимикав телефон.

На чергове прохання Івана пояснити, чому з 2011 року він не робив обов’язкових за законом звітів перед громадою, Венгрик відказав:

“Ви вже мене додовбали цим, але я вам кажу, що я кожний рік звітував перед громадою. Звідки ти… ви взяли, що я не звітував? На сайті немає? Я публікував у газетах. Помню точно — “Ірпінський Вісник” був, Ворзельська газета”.

Я вирішила перевірити ці слова, оскільки члени громади Ворзеля запевняли раніше, що звітів з 2011 року вони не чули й не бачили. Передивилася газету “Ірпінський вісник” за 2012–2015 роки, а також газету “Ворзельські відомості” (яку видає селищна рада), і звітів там нема.

Робоча зустріч перетворилася на абсурд, коли голова Венгрик, що, очевидно, свого часу занадто дослівно сприйняв відому примовку про кухарку й управління, на запитання депутата Сербіна, чи скличе за поданим зверненням 1/3 депутатського корпусу позачергову сесію ради (як того вимагає закон, з яким Венгрик, вочевидь, не ознайомлений), присвячену, за тим же зверненням, питанням водогонів, відповів, що Сербіну потрібно йти в АТО захищати Маріуполь.

Також Венгрик збрехав і про відповідь на Іванів запит про інформацію від 23 липня стосовно реконструкції водогонів по вул. Ворошилова.

Він та юристка, поводячись по-хамськи, сказали чекати відповіді на пошту. На вимогу Івана вони надали копію відповіді від 30 липня (до речі, за законом це вже на один день пізніше встановлених 5 днів). Суть відповіді на запит, у якому просилося надати викопіювання усієї документації стосовно реконструкції водогону на цій дільниці, зводиться до наступного: проект на експертизі.

Знову брехня, цього разу — задокументована письмово. До того ж, той, хто складав відповідь, навіть не спромігся подивитися, яким рішенням селищної ради виділено гроші на водогони: вказаний номер рішення не відповідає дійсності. Що ж, Іван, не отримавши достовірної інформації, каже, що звернеться по оцінку цієї відповіді до прокуратури.

Тим часом значна частина мешканців Ворзеля, попри рішення, прийняті на Зборах членів громади, ініційованих Іваном Кулінським, попри численні заяви, звернення, запити, скарги, і досі сидять без води, а дітей з дитсадка виховательки водять по воду до сусідського колодязя. Сподіваюся, громада Ворзеля все-таки збереться докупи, і спільними зусиллями змусить голову Венгрика відповісти і за брехню, і за бездіяльність.

 Авторка: Світлана Кулінська, мешканка Ворзеля