Громада Приірпіння

У “Донецьких вєстях” вийшов матеріал про те, що переселенців у Коцюбинському виганяють із приміщення дитячого садка. Про це “Громаду Пріирпіння” повідомили коцюбинчани, що ретельно моніторять цю тему в ЗМІ.

Приміщення дитячого садка, в якому розташований в тому числі і денний стаціонар селища, називають в публікації “городком переселенцев”. Хоча в селищі називають це приміщення колишнім дитсадком або лікарнею.

І для місцевих фраза про те, що “містечко” відбудовували своїми силами звучить дивно. Як мінімум ми не раз бачили, що у роботах задіяні будівельники.

І підрядник сам казав, що він із західної України.

Біля заголовку публікації, де йдеться про “вигнання”, є позначка ВІДЕО, але на відео самого “вигнання” нема. Тут на камеру розповідають свою версію того, що відбувається депутат в рясі Микола Ільницький та переселенці.

Вимушеним переселенцям варто зрозуміти, що не один отець-депутат Ільницький їм допомагає. У нього як у священика немає на те доходу і фінансів. Не варто забувати, що мешканці селища в тому числі і депутати, на яких так нарікає Ільницький, не просто приносили їжу та ліки. Десятки дітей були в літньому таборі Пирогова і відпочивали, доки батьки тут адаптувалися. І Ільницький до організації не має ніякого відношення.

Подяки за допомогу від переселенців ніхто не чекав і не дочекався. Натомість ми постійчно чуємо їхні безпідставні звинувачення на свою адресу.

Після скандальної сесії, де Ільницькому відмовили депутати під тиском громади у приватизації другої частини дитсадка, ми спілкувалися з переселенцями.

Ті, хто приїхав пізніше, кажуть, що раніше громада більше допомагала, а тепер, з їхніх слів, за продуктами доводиться самим ходити в магазин (!!!).

Так, це правда. Громада допомагала більше. Але коли вимушені переселенці почали брати в руки лопати, будувати незаконно паркан, обзивати мешканців селища, казати учансикам АТО що зустірнуть їх під Ілловайськом, то не дуже вже хочеться до Вас, шановні заходити і наражатися на черговий конфлікт. Цей чоловік, який так сказав нашим місцевим захисникам навіть не вибачився і швиденько десь зник.

І тоді в той день Ваші чоловіки копали рів під будинком селища під незаконний паркан і коли жінки його засипали руками, бо лопати у них відбирали ті ж таки чоловіки-переселенці, які чомусь так браво не риють у зоні АТО окопи, то мужні чоловіки ногами жбурляли пісок в обличчя жінок. І навіть тоді Вас ніхто не вигнав і не займав… Це називається терпимість.

А чого варті Ваші слова після сесії АТОвцю з Меблевої 11-Б, коли Ви заявили, що Вашу біду йому ніколи не зрозуміти? Це при тому, що Ваші чоловіки живуть тут, у список необхідних речей записують пінку для гоління, а він пішов разом з іншими коцюбинчанами захищати вашу землю, залишивши на Меблевій 11-Б новонароджену дитину, 4-річного сина та молоду дружину.

Але, як каже депутат в рясі, на Меблевій 11-Б живуть в селищі одні провокатори. І ви і ваш депутат в рясі навіть поваги не мають до вдови загиблого комбата Гуменюка, яка до вас звертається і ви ще маєте совіть їй казати, щоб вона не спекулювала на смерті чоловіка.

А ви, шановні, не спекулюєте на своєму статусі переселенців, коли жалієтеся на коцюбинчан, які нібито вас женуть з селища, хоча доказів цьому немає?

“У мене дитина заїхала на машинці на територію лікарні, так переселенці сказали: єто что вам проходной двор? Це ще вони не мають права власності. Уявіть, наші пішли на фронт, а тут претензії висувають до дитини на машинці,” – дивується коцюбинчанка Ірина.

Але помітьте, попри таке ставлення до нас, ми ж не женемо вас. Ви залишаєтесь на нашій землі, живете частково на нашій комунальній власності. Якщо Вам хоче допомогти отець Ільницький особисто – хай поселить Вас у свою квартиру на Печерську. Тоді це буде ЙОГО персональна допомога. Тим більше, зі слів його адвоката, сам він живе на Борщагівці.

Ми на сесії озвучили, що в селищі є гуртожиток. І його приватизували незаконно. І ми за це воюємо і абсолютно не проти, щоб кожен переселенець жив там і навіть приватизував на себе особисто кімнати.

Але депутатові Ільницькому дуже треба приватизувати садочок і землю. Йому вигідно тримати людей у страху й пояснювати, що Вас всіх виженуть.

Після сесії, де ми вислухали на свою адресу чимало неправди з боку переселенців і образ, ми все ж говорили з тими мешканцями східної України, щоб достукатися до їхніх сердець і здорового глузду.

Один з чоловіків сказав, що шукає роботу  і не може знайти. Ми давали неодноразово вакансії і питали спеціально і в Ашані, і в ресторанному бізнесі. Тут я особисто вже запропонувала працювати у мене на виробництві. Ми виробляємо скло в тому числі й броньоване на фронт. Можемо навчити всьому, що треба знати. Зарплата від 3 до 7 тисяч гривень з перспективою росту до керівника і, відповідно, зі збільшенням заробітної платні.

Мені так ніхто і не перетелефонував. З розмови я зрозуміла, що людина працювала за 3 максимум 5 тисяч гривень, але хотіла працювати на керівній посаді, а не на виробництві – її вибір. Наша справа запропонувати.

Варто зазначити, що на роботу до мене попросився фронтовик Володимир Паламарчук з Приірпіння.

Він не питав про гроші. Просто запитав: “Чим я можу бути корисним?”

Він ОУНівець, воював в легіоні “Свобода”. Тепер мої працівники опановують не лише процес виробництва скла, а й поглиблений курс з історії України та української мови.

Своїми “новинами” в “Донєцкіх вєстях” про те, що Вас тут нібито виганяє місцева влада і населенння ви просто граєте на руку ворогу – Російській Федерації і Володимиру Путіну. Даєте їм потрібний контент і картинку. Але це не дивно, бо 1 мільйон гривень Ільнийцький отримав саме від міністра-віткача Олександра Клименка.

А він, коли втік отримав нагороду від Московського патрархату. Але представнику Київського патрархату гроші не пахнуть.

Шкода тільки, що коли гинуть коцюбинчани, коли наші чоловіки ризикують своїм життям, ви просто не маєте до нас ані найменшої поваги та ще й граєте на руку ворогу. Але Донбас, на відміну від ваших мужніх чоловіків ми так просто не здамо.

Авторка: Ольга Матюшина, коцюбинчанка