Громада Приірпіння

Увага громадськості Ірпеня останні місяці прикута до будівництва на вул. Єсеніна 30.

Тут за останні декілька днів, двічі жорстоко побили активістів Євгена Мельничука та АТОвця Вадима Маштабея.

Історія з захистом цієї зеленої зони мала бути описана активістом Євгеном Мельничуком для читачів “Громади Приірпіння”.

Він вже почав готувати матеріал, але, як і з історією з Олександром Кулібабчуком, який у побитті підозрює людей Карплюка, Євген Мельничук не встиг дописати колонку. Його побили і він опинився в лікарні.

Тому, матеріал про події на Єсєніна виходить трохи з запізненням.

На даній ділянці  будівельна компанія “Орлан-інвест”, яка наближена до чинного мера Володимира Карплюка, намагається побудувати житловий  комплекс “Єсенін”. Для захисту своїх прав та інтересів місцеві мешканці вже давно об’єдналися в ініціативну групу по захисту цієї зеленої зони, яка увійшла до нашого Громадського руху захисту зелених зон Київщини.

Маючи обґрунтований сумнів у законності виділення цієї земельної ділянки, ми звернулися до суду з  позовом до міської ради з вимогою скасувати рішення ІМР про надання згоди на оренду.

Позивачем у цій справі виступив саме Євген Мельничук, якого поблиди. 28 липня суддя Ірпінського  міського суду Дмитро Кухленко, до речі один з тих суддів, що “судили” Мельника, розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу, наклав заборону проводити будь-які будівельні дії на вул. Єсеніна 30 та призначив розгляд справи на 1 вересня.

Громада зітхнула з полегшенням, але 30 липня на даній земельній ділянці почалися будівельні роботи. Робітники почали заливати бетон під фундамент. На місце одразу виїхав Євген Мельничук та Вадим Маштабей.

Переконавшись, що дійсно ведуться будівельні роботи, Євген з Вадимом підійшли до робітників, аби показати ухвалу про заборону будівництва. Відразу декілька “тітушок” почали їх бити.

Вадиму Маштабею дісталося найбільше, він отримав забиття лівої нирки і його госпіталізували у лікарню. Євгену дісталося тоді трохи менше.

Одразу після того, як відбувся цей інцендент був кинутий клич до активістів збиратися на Єсеніна.

На відео видно як забудовник Мирончук (в темних окулярах) ще місяць тому поводив себе нахабно з активістами й простими ірпінцями, яким набридли незаконні вирубки й забудови.

Згодом до активістів приєдналася Марія Шевченко, яка очолює міську організацію “STOP – коррупції”. Разом ми змогли зупинити будівництво, але це вдалося нам не одразу. Тітушки забудовника продовжували розпускали руки до АТОвців, зокрема, до Ігоря Домбровського.

На захист зеленої зони поблизу Єсеніна приїхали й інші АТОвці-коцюбинчани, за що їм велика подяка.

Після побиття активістів ми викликали міліцію, але правоохоронці довго їхати не хотіли і тільки через те, що почав набирати обертів скандал навколо побиття афганця та учасника АТО Маштабея, на місце приїхав особисто начальник міліції Ігор Падюк.

На наші вимоги зупинити будівництво тітушки почали посилатися на те, що на ухвалі написано, що вона не набрала законної сили. На моє пояснення, що відповідно до ч.5 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала вступає в силу з моменту оголошення. Тоді вони почали чіплятися до рукописного напису на ухвалі. ЦЕ МАЯЧНЯ!

Складається враження, що цим людям забудовники сказали, за що саме треба чіплятися в копії ухвали. Євген Мельничук поїхав в суд взяти “нормальну” ухвалу, але суддя то був на засіданні, то перебував  в нарадчій кімнаті. Мені теж не вдалося тоді переконати начальника міліції, що ухвалу вступає в силу з моменту оголошення і навіть подача апеляційної скарги не зупиняє дію рішення!

Довелося і мені теж їхати до суду. Приїхавши під кінець робочого дня я побачив таку картину. Коли ми з Євгеном підішли до кабінету судді, з його кабінету виходили люди і секретарка підійшла до нього і тихесенько так сказала – “там Кухалейшвілі пришел”, на що суддя Дмитро Кухленко відповів – “Вішай на двері табличку – суддя в нарадчій кімнаті”. Що секретарка хутенько і зробила.

Зрозуміло, що ми не можемо порушувати “таємницю нарадчої кімнати”. Потім секретарка підійшла до мене і запитала, що я хотів. Я їй сказав, що ми хочемо отримати нормальну ухвалу, без цих написів. Вона мені відповіла, що нічого давати вже не буде бо закінчився робочий час! Те, що вона разом з Кухленко годину промурижили до цього Євгена – позвача у цій справі, вони за робочий час, виходить, не рахують.

Згодом я дізнався чому нас тоді так продинамили. Виявляється 30 липня суддя Дмитро Кухленко черговою ухвалою скасував свою попередню ухвалу про заборону проводити будь-які дії на цій ділянці!!!

Ось вам і продажне кривосуддя! Спочатку виносять ухвали, набиваючи собі при цьому ціну, а потім виносять рішення на користь забудовників! Ніхто з активістів не сумнівається, що дані рішення можуть бути прийняті за величезні хабарі! Так саме проходить у нас суд і по Гостомельскому шосе, де два рази громада не давала ставити паркан!

Оскільки власник Орлана – Антон Мірончук роздавав квартири на ліво і на право, то можемо припустити, що суддям за такі рішення могли пропонувати і ділянки і квартири і будь-що аби тільки побудувати ці будинки й заробити ц пристоличній зоні сотні тисяч долранів.

Але забудовникам було мало відміни заборони, вони, ймовірно, вирішили ще помститися Євгену Мельничуку за те, що їм либонь довелося віддавати величезні гроші за ці рішення. 4 липня вночі двоє тітушок забудовників, один з яких був встановлений і доставлений до міліції, напали на Євгена і дуже жорстоко його побили! Після чого забрали його особисті речі.

Сам Євген розповів редакції сайту “Громада Приірпіння”, що по його сумку нападники повернулися вже після того, як його побили.

Нагадаю, що після побиття у Бучіактивіста Кулібабчука “Громада Приірпіння” наголосила на тому, що в нього нічого не забрали і тому мотив просто побити і залякати був більш, ніж очевидний. Цього разу, напевно, вирішили це виправити, щоб не икдалось в очі і повернулися за сумкою.

https://www.youtube.com/watch?v=7r1541iv6Lo

“Вони від мене відійшли на кілька метрів і один з нападників сказав другому – “сумку в нього забери”. Той повернувся й виконав наказ. Тому я вважаю, що стаття, яка відкрита правоохоронцями – пограбування, відкрита умисно аби прикрити нападників і не прив’язувати їхні дії до забудовників. Але я переконаний, що побиття пов’язане з моєю активною позицією проти забудови на Єсєніна. Тим більше, що серед нападників я впізнав хлопця, який кількома днями раніше перебував на земельній ділянці на Єсєніна й протистояв нам”, – розповідає постраждалий активіст Євген Мельничук.

Ось на фото цей хлопець, про якого розпізнав Євген.

Пригадалося “випадкове” самогубство охоронця Володимира Карплюка Романа Павлюченка, який побив ірпінця Андрія Родака?

Перед викликом до міліції для дачі показів Роман, який ще нещодавно був на з’їзді партії “Нові обличчя” й збирався стати депутатом, нібито викинувся з вікна однієї з Карплюкових квартир в Бучі, в житловому комплексі “Новатор”.

Активісти припускають, що подібна історія може статися й з упізнаним кривдником Жені, тому логічно було б тримати нападника під вартою. У соцмережах громада поширила графіку, де намалювала зв’язок підозрбваного із міським головою Ірпеня Володимиром Карплюком.

На лікування Євгена, який зі струсом мозку та пошкодженими шийними хребцями лежить у відділенні нейрохірургії обласної лікарні, громада Приірпіння збирає кошти. Але заступниця мера Анастасія Попсуй (змінила прізвище на Заблоцька), колишня активістка, а зараз послідовниця мера, каже, що вона дзвонила Мельничуку і йому нічого не треба. Буцімто в нього все є.

Але як може бути все в родини, де п’ятеро дітей і годувальник лежить в лікарні?

Активісти продовжують збирати кошти – їх можна напряму перерахувати на картку дружини Євгена Ірини – картка Приватбанку Ірини Мельничук 4731217106254343.

Зараз на Єсєніна активісти вирішили  створити координаційний центр по захисту зелених зон Ірпеня, встановили намети, аби не дати забудовнику залити фундамент – а він це робить поспіхом вночі, поки активісти не бачать.

Здивувала позиція ще одного колишнього активіста, а зараз керуючого справами Ірпінської ради Максима Плешка. Він сказав, що забудовники на Єсєніна мають будувати, бо вже заплатили місту пайову участь.

Виходить так: або забудовники дійсно платять наперед, аби їм влада давала зелене світло, або Плєшко просто бреше, думаючи, що громада заспокоїться, дізнавшись, що в бюджет пішли якісь кошти.

Але людей вже не надуриш, надто багато горя вони бачили за останній час поряд з собою. І завдяки цьому стали краще розбиратися в людях і цінувати людські життя та довкілля.

Автор: Лаврентій Кухалейшвілі, голова Громадського руху захисту зелених зон Київщини