Громада Приірпіння

Від раннього ранку до пізньої ночі до станції метро Академмістечко суне потоком натовп мешканців Ірпеня. На зупинці маршрутки №420 традиційно довжелезна черга навіть вночі. Трохи менша на маршрут №392. Коли ці люди повертаються додому?

Багато з них не мають змоги навіть повноцінно приділяти увагу сім’ї та малолітнім дітям. Адже ж, коли батьки виїжджають до столиці на роботу, діти ще сплять. Коли повертаються – вже сплять.

А вартість проїзду! На маршруті №420 в обидва кінці – 16 грн. На  №392 – 18 грн. Разом, за 22 робочих дні, виходить, в середньому, 370 грн. Плюс витрати на інший міський транспорт. До того ж, всі ці люди сплачують податки Києву.

І незважаючи на це все, із широко розрекламованого стратегічного плану економічного розвитку ірпінського регіону в період до 2020 року, можна зробити невтішний висновок, що єдина галузь виробництва, яка буде і надалі розвиватися в нашому місті, це будівництво. Про решту – лише нічим не підтверджені загальні декларації. І все та ж казочка про збереження довкілля, яке насправді нещадно нищиться.

За останні роки у нас і так побудовано безліч житлових будинків. Ірпінь невпинно перетворюється не в самодостатнє місто, де мешканці забеспечені всім необхідним , а в спальний район Києва. І це все добре налагоджений бізнес політиків.

Але чи може ця забудова, із знищенням залишків зелених насаджень, продовжуватись нескінченно? А що буде тоді, коли забудують останній зелений клаптик?

Така політика влади згубна для мешканців Ірпеня, і на руку лише забудовникам, які продають тисячі квартир і на цьому збагачуються. Та й що  можна чекати від влади, яка сама і є тим самим забудовником? Чого вартий лише міський голова із “чесно” заробленими 67 квартирами!

Будівництво в Ірпені відбувалося і відбувається з порушенням Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності і державних норм будівництва ДБН-360-92.” За нормами ДБН-360-92, такому місту як Ірпінь із населенням 50 тисяч чоловік, з центральним і газовим опаленням площа зелених насаджень, у межах забудови міста, має складати 40% від загальної забудови (6 м2 на людину). Зелених насаджень на душу населення вже не вистачає. Особливо у східній частині міста.

При обговоренні проекту Генерального плану розвитку  Ірпеня 21 грудня 2011 року, представником-доповідачкою проектного інституту “ДІПРОМІСТО”  з питань екології було зазначено, що повітря в місті  вже не самовідновлюється, а в східній частині воно взагалі забруднене. Загалом у місті не вистачає 200 га зелених насаджень.

Це було в далекому 2011 році. І так ми воювали за часів регіонала Володимира Скаржинського.

Останні часом було знищені ще сотні гектарів лісопарків і  побудовано безліч багатоповерхівок, що забруднюють повітря опаленням, вихлопами автомобілів їх мешканців кількість яких невпинно зростає. Особливо важко дихати на вулицях, що перетворилися у транзитні до нової ірпінської дороги – Соборній, Котляревського, Університетській. Але ніхто навіть не чухається.

Більше того з активістами вже розправляються ось як.

Влада забудовників переймається лише розширенням площ під нові багатоповерхівки та знищенням останніх клаптиків насаджень. Сумно. Але ми ще поборемось за своє майбутнє та майбутнє наших дітей та онуків. Сьогодні в Ірпені на 16:00 віче під міськвиконкомом. Я прийду!

 Авторка: Наталія Мойсеєва-Домбровська