Громада Приірпіння

Перед судовим засіданням депутат облради Ігор Домбрвоський сказав, що швидше за все судді вже мають готову постанову й поразка для громади Коцюбинського вже готова і чекає свого часу. У мене теж було таке відчуття, що все вирішено з того моменту, коли під час історичної сесії, яка тривала до 12 ночі, депутати “Нових облич” задовго до рішення суду оголосили, що апеляцію у справі по каналізації селищна рада програла. Казали це впевнено.

Дійсно, як можна було 19 лютого знати про те, що буде в суді 1 березня?

На жодне судове засідання, про час і дату яких щоразу інформували громаду, ніхто з депутатів “Нових облич” ніколи не приходив.

З депутатів цього разу на засіданні 1 березня був уже згаданий Домбровський та Микола Єременко. Також прийшли активісти та коцюбинчанка Ірина, на яку напали депутати з “Нових облич”, коли вона на підставі запиту про доступ до публічної інформації знайомилася з документами в раді (на фото тендітна Ірина, яку депутати звинувачували у правопорушенні й цькували, – праворуч).

Дивно, що проста мешканка Ірина знайшла час, щоб відвідати засідання а мало не 2 десятки депутатів, які нібито так вболівають за справу громади, на засідання вкотре не прийшли.

1 березня у кулуарах суду, коли Домбровський сказав, що все давно вирішено, у мене все ще залишалася надія на те, що суд задовольнить клопотання і призупинить розгляд справи, бо селищна рада встигла подати позов до суду, аби визнати договори, які підписував колишній селищний голова екс-регіонал Вадим Садовський недійсними.

Також юристи селищної ради подали клопотання залучити як сторону у справі УЖКГ “Біличі”, яке надало документи для суду, що підтверджують: цієї каналізації УЖКГ “Біличі” на балансі як не мало, так і не має.

У суді селищна голова Ольга Матюшина обґрунтувала ці клопотання і наголосила на тому, що за 4 дні понад 300 людей на цій вулиці ніхто не бачив, що підтвердив і депутат Микола Єременко. Матюшина акцентувала увагу суду, що каналізацію для того, щоб реконструювати, треба спершу мати на балансі, а її ніколи не було і станом на сьогодні відсутня, про що засвідчив лист від керівника УЖКГ “Біличі”. Також Матюшина наголосила, що Садовський не мав права одноосібно розпоряджатися такими сумами, які зараз стали нам у понад половину річного бюджету селища.

Суд перепитав, чи хочуть сторони, щоб клопотання були розглянуті до обговорення, чи після. Одна й інша сторона (тобто і “Глосар”) стояли на тому, що суд має розглянути клопотання до обговорення. Для того, щоб розглянути клопотання суд оголосив, що видаляється в нарадчу кімнату.

Пройшло десь 10 хвилин. Три судді Скрипка, Гончаров, Зубець нам оголосили, що ми можемо увійти до судової зали. Судді повідомили, що в клопотаннях селищній раді відмовлено. І от я собі подумала, що зараз і почнеться обговорення, але головуюча суддя моментально зачитала постанову, де йшлося про те, що селищній раді відмовляють в апеляції та залишають в силі рішення першої інстанції.

Шок.

Нащо тоді було питати про те, розглядати клопотання до обговорень чи після обговорень, якщо після розгляду клопотань ніяких обговорень не було?

Всі, хто прийшов на суд були шоковані тим, що суд пішов розглядати два клопотань, а за 10 хвилин виніс рішення не просто ознайомився з ними й визначився, що представникам територіальної громади селища треба відмовити, а ще й суд зачитав постанову, яка вже була, ймовірно, готова до засідання, знехтувавши процесуальними нормами чинного законодавства.

Ми з Наталею Коломієць зверталися до юристів кількох юридичних компаній, дивилися матеріали справи та рішення попередньої інстанції. Резюме було однакове в обох випадках: у справі завалена перша інстанція й відвоювати кошти громади буде вкрай важко. Мені пояснили, що “Глосар” швидше за все докладе всіх зусиль, щоб вирішити все в апеляції, щоб отримати гроші, а коли ми доб’ємося справедливого розгляду в касації чи у справі щодо визнання договорів недійсними, то вони можуть взяти бюджетні мільйони й ліквідуватися.

А завалювали цю справу за часів екс-регіонала Вадима Садовського та юриста Павла Мілевського просто перед виборами 2015 року. Саме Мілевський радо повідомив новообрану голову, що селище їй дісталося з мільйонними боргами. І було б зовсім непогано, якби чергову справу призначили по Садовському й за результатом він заплатив би не 3 500 грн (рішення Ірпінського суду у справі щодо виділення ділянки власному зятеві Сергію Осіпову), а десь так більше 4 мільйонів гривень. Саме таку суму з вини великого “господарника” може втратити громада.

І для мене є дуже показовим, що за кілька тижнів до цього рішення суду селищній раді заблокували рахунки. Бо треба було сплатити позовний збір за визнання договорів, які підписав Садовський, недійсними. Але селищна голова розблокувала рахунки і справу таки взяли до провадження в суді. І це мало б зупинити розгляд апеляції…

Треба терміново подавати касацію, поки у нас ще не заблоковані рахунки й вимагати зупинення виконання постанови апеляційної інстанції як такої, що може громаді нанести значну шкоду. І наслідки, коли “Глосар” у нас з рахунків забере кошти, можуть бути невідворотними.

Нагадаю, що колишній керівник ПП “Глосар” Микола Коваленко, який підписував договір з Садовським, володіє акціями “Водоканалу” та з 21 серпня 2015 року є членом його наглядової ради.

На момент призначення Коваленка членом наглядової ради генеральним директором “Водоканалу” був Андрій Білик, який, за інформацію УП-Київ, був одним з корупційних менеджерів Водоканалу часів Януковича. “УП-Київ” також стверджує, що Білик пов’язаний із Сергієм Білоусом – офіційним вланиском ТОВ “СПР-Груп”, яке нібито привласнило 270 млн грн., виділених на будівництво каналізаційних систем.

Тепер “Глосар” зазіхає і на бюджетні кошти нашого маленького селища.

Попереду у березні в громади Коцюбинського ще один суд в апеляційній інстанції через ту ж таки каналізацію. Тільки уже з іншим виконавцем – “Край Буд”, з яким роботи по одній вулиці розділило попереднє підприємство – “Глосар”. Щодо “Крайбуду”, то його історія в регіоні теж не нова. Коли “свободівець” Богдан Мельничук виконував обов’язки міського голови Ірпеня, він виявив, що “Край Буд” нібито виконав роботи на шалену суму. Про це писав “Ірпінський вісник”.

Як бачимо, тоді зустрічну звірку провести голові Ірпеня не вдалося, бо за юридичною адресою підприємства “Край Буд” не виявилося.

Тепер доля більшої половини бюджету в руках громади та депутатів, більшість з яких зайняли просто пасивну позицію й їм навіть важко прийти на судове засідання у справі, яка впливає без перебільшення на добробут кожної людини в селищі.

Авторка: Ірина Федорів, журналіска та коцюбинчанка