Громада Приірпіння

Суд зобов’язав власника власним коштом знести самочинно зведений дуплекс. Про це йдеться в ухвалі Апеляційного суду Київської області. Будинок розташований на вулиці Київській 96 в м. Ірпені.

Рішення рідкісне на наших теренах. До цього, Феміда звично тягла руку за ірпінськими забудовниками. Але тут добре відлагоджена система дала збій. А починалося все традиційно.

Весною 2014 року на сусідському тихому городі раптом зашуміло, загуло і загупало: рубали, копали, голосно лаялись… На питання хто, що, кому і згідно з чим, керівники широких будівельних мас, лукаво посміхаючись, завчено твердили, мовляв, ми люди не місцеві, підневільні, бідні батраки – заробітчани. Сказали копати – копаємо! Скажуть закопати – закопаємо!  А замовників і в очі не бачили. Номера телефону також не знаємо – пани самі до нас дзвонять, як схочуть!

Підозру про те, що то все від лукавого, невдовзі підтвердив офіційний папір Держархбудконтролю. Така будова не зареєстрована, ніяких дозволів ніхто нікому не давав, проект не затверджував. Ведеться вона з порушенням всіх чинних норм: будівельних, протипожежних та санітарних. Але будівництво не припинялося ні на мить.

Пішли сусіди правду шукати до Ірпінського міського суду. Заява потрапила на розгляд до його честі Андрія Мікуліна. А ця честь давно відома в Ірпені такими грандіозними звершеннями, як забороною Конституційного права громадян на вільні зібрання та маніфестації, звільненням з під арешту Петра Мельника, який після звинувачення у хабарництві накивав п’ятами до своїх родичів у США, та багато ще чим.

Того разу його честь спіткав напад сліпонімоглухоти. Скільки б не носили позивачі всіляких карток з будівельного контролю, та з міської ради,  що це самобуд чистої води, а судді все мало і не таке.

А тим часом власники посилено намагалися  всучити  комусь своє дітище. І що ви думаєте – були бажаючі купити за 200 тисяч доларів цей непотріб із туалетним папером замість документів! Дехто навіть ремонт починав робити. Та на їхнє щастя, знайшлося кому відкрити очі і показати у що покупці вляпались! На відміну від багатьох новоірпінців, які періодично перекривають вулиці, волаючи, мовляв, обдурили, обібрали, зарізали!

Більше року тривало ця захоплююча гра «піймай лоха», аж доки не сплили терміни, відведені для розгляду справи.  В решті-решт, його честь Мікулін постановив, що йому так і не надали переконливих доказів, про бодай якісь порушення! На тому в позові відмовив.

Про безкорисність і виваженість такого рішення може свідчити, хоча б те, що за рік судової тяганини, ніхто із власників будови, ніби то, і носа не показав у приміщенні суду. Так би мовити, маємо типовий приклад дистанційного та безконтактного торжества справедливості у розумінні його честі Мікуліна.

Зазвичай, на цьому етапі і закінчуються  спроби більшості ошуканих ірпінців домогтися правди у капризнющої місцевої Феміди. Через це і перетворюється наше місто на Мінський масив.  Але не того разу. Подалися люди до апеляції. А там, о диво, всі докази визнали вагомими та переконливими, відмінили попередню постанову і зобов’язали власників  своїм коштом знести самочинно зведену споруду. Рішення забудовникам вивісили публічно.

В українському законодавстві чорним по білому прописано: якщо вповноважені органи виявляють ті чи інші порушення у будівництві, дається достатньо часу, щоб їх виправити. Якщо ж це неможливо зробити, як у цьому конкретному випадку – посунути новобудову для дотримання встановлених протипожежних норм, судом приймається рішення про її знесення. Що і було зроблено. А ірпінська виконавча служба вже відкрила провадження по виконанню судової ухвали.

Як воно буде – майбутнє покаже. Але прецедент вже стався і початок покладено. Продовження обов’язково буде! Поки що забудовники причаїлися і щось мудрять. Навіть чергових ло…., перепрошую, покупців перестали водити. Поживемо – побачимо.

Автор: Богдан Мельничук, депутат Ірпінської міської ради від ВО “Свобода”