Громада Приірпіння

10 вересня в Ірпеня мало бути свято. Це день народження міста, який майже ніхто не святкував. Не було на вулицях жодних організованих гулянь, урочистих владних заходів, пафосних відкриттів відремонтованих вулиць чи скверів, змагань та безкоштовної солодкої вати. 

Другий рік поспіль мер міста Володимир Карплюк ігнорує  підписаний ним же статут територіальної громади Ірпеня, стаття 8 якого чітко визначає дату дня міста – друга неділя вересня.

“Виявляючи повагу до історичних традицій міста, турбуючись про їх збереження і збагачення, про самобутній розвиток громади міста, встановлюються такі міські свята”, – сказано там. Але про повагу до колишніх традицій в Ірпені воліють не згадувати – навпаки, їх всіляко затоптують і переписують, карбуючи в людській уяві міф, що до Карплюка тут навіть міста не було.

Загалом розмови про те, що Ірпінь до влади забудовників був глухим селом без центральної площі, зате з болотом, де кумкали жаби  – надто популярні в місцевих ФБ-пабліках. Ось – один з численних прикладів такої думки. Її висловлює забудовник Андрій Друзенко, фірма якого нещодавно збанкрутувала.

Маніпулюють не лише з датою, а й зі справжнім віком міста – торік Ірпінська рада святкувала його 60-річчя, хоча, згідно з підручником Анатолія Зборовського “Історія ірпінського краю”, доповнене перевидання якого нещодавно проспонсорувала правляча партія “Нові обличчя”, Ірпінь суттєво старший.

Якби міська влада справді поважала історію міста та його традиції, цілком імовірно, що цього року ми відзначали б 100-річчя Ірпеня.

Принаймні, саме на такий вік міста вказує Зборовський.

“Коли надійшла звістка про повалення самодержавства, в Ірпені населення з метою збереження громадського порядку організувало міліцію у складі 30 чоловік. З них троє були платними працівниками, а решта виконували свої обов’язки на громадських засадах. Усі міліціонери – ірпінські старожили. Як свідчить документ, датований 6 червня 1917 року, за весь рік існування міліції жодної крадіжки, жодного вбивства, жодного пограбування в Ірпені не сталося. Десь у цей час Ірпінь отримав статус міста, який було скасовано 8 лютого 1921 року”, – пише у своїй кнізі Зборовський.

Якщо ж рахувати дату народження міста з часу появи перших сучасних поселенців, то воно виявиться старішим ще на кілька десятків років. Адже відомо, що до побудови залізниці ліси та сільгоспугіддя, які згодом стали Ірпенем, належали Северину Осиповичу Сагатовському, що мешкав в селі Яблунька, яка нині є частиною Бучі.

Саме він, згідно з дослідженням Ніли Висоцької “Колоністи на ірпінських землях”, започаткував дійсно перше поселення на берегах річки Ірпінь, яке згодом приєдналося до одноіменного дачного селища.

“У Київському обласному архіві зберігається контракт від 18 вересня 1886 року, укладений Сагатовським з орендарями Рейзер, Ватер, Чаплинським та іншими – всього 6 осіб. Для ефективної обробки земель уздовж лівого берега річки Ірпінь Сагатовський заснував десь у 1884 році колонію, названу його іменем”, – саме так пише Висоцька про появу Северинівки, яка завдяки побудові залізниці стала вулицею Северинівською в Ірпені.

Отож, першими мешканцями нашого міста можна вважати німців-колоністів, що приїхали сюди наприкінці ХІХ сторіччя.

“У 1886 році до документів доданий список 16-ти орендарів, що проживають у Северинівці і прийняли російське підданство. Северинівка була розташована при впадінні річки буча в Ірпінь, тобто в районі нинішньої 11-ї Лінії та вулиці Ломоносова”, – продовжує Ніла Висоцька.

Тобто, цьогоріч було б найдоречніше відзначати 131-шу річницю міста, а не 61-шу, як планує команда молодого мера. Цей підхід підтверджує навіть день народження Ірпеня, адже документ про оренду, нагадаю, датований 18 вересня, тобто друга неділя вересня дуже близька до справжньої дати. Проте і 17 вересня в місті не чути про святкування.

Натомість вік Ірпеня офіційно рахують  за радянською традицією, вшановуючи таким чином рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих, який присвоїв місту статус міста обласного значення. Хоча навіть Зборовський підкреслює, що це аж ніяк не дата його народження:

“30 грудня 1956 року Ірпінь удруге за свою історію отримав статус міста”.

За такою логікою та ж Буча мала б сьогодні святкувати 10-річчя свого статусу міста, а не 116-й рік народження, як написано у афіші заходів міста.

Хоча що дивуватися людям, які не знають не тільки того, що було 100 років тому, а й не пам’ятають, що самі ж говорили торік. День міста-2017 мер обіцяв провести в IrpinArtHouse – сучасному мистецькому центрі, який мали спорудити за рік і цілковито наповнити життям до 2020 року.

Натомість свято – із запізненням на три тижні – відбудеться на “відносно чесно” відібраних у письменників землях – на території Будинку творчості письменників, яка зараз надшвидкими темпами облаштовується.

7 гектарів лісо-парку, які шляхом шантажу “позичили” під нужди мешканів міста, все ще дообкладають плиткою та засаджують клумбними квітами. А IrpinArtHouse залишається привабливою ілюстрацією в мерському блозі – у цьому році про такий проект ніхто навіть не заїкається.

До слова, “Нові обличчя” в Коцюбинському мають той самий колапс з датою святкування Дня селища.

Авторка: Михайлина Скорик, мешканка Ірпеня