Громада Приірпіння

Ворзель як курорт у далекій шухляді. Ларисі Федорук підвищили ранг, а батькам запропонували ремонтувати школу своїми руками. Ось такі короткі підсумки після сесії у Ворзелі, яка відбулася 26 жовтня.

На цій сесії зокрема виступав директор науково-дослідного інституту ”Діпромісто” Івана Шпілевського.

Його 40-хвилинна доповідь звелася до тези, що поновлення статусу курорту окрім переваг, загрожує і негативними сторонами, зокрема, обмежує господарську діяльність у Ворзелі.

На уточнююче питання які саме можливі негативи від набуття Ворзелем статусу курорту для простих мешканців, Шпілевський сказав, що не хотів би зараз втомлювати присутніх і затримувати голову Ларису Федорук, бо в неї багато в порядку денному питань.

Варто зазначити, що питання Ворзеля-курорта було основним гаслом передвиборчої програми Федорук на посаду Ворзельського селищного голови і до сих пір залишається центральним на її персональній сторінці у соцмережі Фейсбук.

Ворзельські активісти протягом усієї каденції Федорук звинувачують її у саботуванні виконання цієї передвиборчої обіцянки, а влітку зібрали 1500 підписів за відновлення статусу курорту. Очевидно, що прихильникам їдеї відновлення у Ворзелі курорту необхідно здійснювати більш рішучі дії для її реалізації, оскільки судячи із заяв Федорук обіцяна місяць назад на минулій сесії робота по створенню робочої групи з стратегії розвитку Ворзеля, яка лише почне вивчати питання доцільності відновлення курорту, залишилась на тій самій стадії.

Вочевидь, розчулена такою турботою директора ”Діпромісто” про її час, Лариса Федорук вийшла разом з ним, передавши повноваження головуючої на сесії секретарю селищної ради Людмилі Риженко, яка змогла за 7 хвилин організувати голосування за звіт про виконання бюджету Ворзеля за 9 місяців 2017 року, вчергове виділити гроші на укладання тротуарів плиткою, внести зміни до штатного розпису та умов оплати працівникам Ворзельської селищної ради та її виконавчого комітету, а також проголосувати за присвоєння селищному голові Ларисі Федорук чергового рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Негативною стороною такої оперативності стала відсутність процедурної можливості ставити питання до доповідачів. Варто зазначити, що Риженко вибачилась, що не бачила піднятих рук присутніх у залі. Хоча більше за це здивувало рутинне голосування за підвищення рангу селищного голови. Не було жодних привітань з цієї нагоди від депутатів та працівників ВСР. Пропозиція привітати Федорук хоча б святковими надувними кульками не знайшла підтримки присутніх.

Зате в пункту порядку денного ”Різне” Федорук розійшлася не на жарт. Реагуючи на попередню публікацію на сайті почала заповзято розповідати про свої героїчні, до того часу засекречені від широкого загалу, зусилля, спрямовані на повернення Ворзельської школи на баланс селищної ради та її утеплення. З калейдоскопічною швидкістю демонструвались, як запевняла голова, різноманітні папери, які мали б підтвердити її титанічну роботу у цьому напрямку. Присутні були в захопленні і запропонували Федорук детально висвітлювати свою роботу на офіційному сайті ради, як це роблять голови інших, у тому числі й сусідніх, селищ.

У відповідь Федорук запропонувала бажаючим отримувати інформацію про діяльність селищного голови переїхати жити у інше селище.

Бенефіс Лариси Федорук продовжився увечері того ж дня на шкільних батьківських зборах. Як влучно висловився один з присутніх, Федорук ”виступала (формулювання змінено цензурою) як Троцький”, розповідаючи, що вона б’ється як риба об лід, щоб утеплити школу вже звично звинувачувала обласну та ірпінську міську владу. Коли ж батьки запитали, хто має навести лад з напівзруйнованим парканом навколо школи і травмонебезпечними уламками спортивних тренажерів, Федорук відповіла, що за кордоном парканів немає, а школа мовляв у вас на балансі, долучайтесь і знімайте залишки того паркану!

Здивованим батькам, які дізнались, що школа перебуває на їхньому балансі, Лариса Федорук повідомила, що батьки разом із Ірпінською владою несуть відповідальність за те, що відбувається на території школи. Мовляв, батьки як учасники навчально-виховного процесу самі мають зробити, якщо школа не може, навівши приклад, що інші батьки роблять ремонт, фарбують, носять парти і не обурюються.

Автор:Олександр Михайлич, мешканець Ворзеля