Громада Приірпіння

У зв’язу з останніми подіями, які відбуваються в Бучі, маю на увазі активну фазу атак на активістів, земельні маніпуляції та заперечення прихильниками мера Бучі Анатолія Федорука факт існування лісу, хочу розставити крапки над “і” щодо бучанського лісу.

Питанням збереження державного лісового фонду Бучі та боротьбою проти його знищення я почав займатися ще на початку 2000-х років. Тоді, як і зараз я говорив і повторюю, що ліс – це власність народу України, яким мають право користуватися всі без винятку громадяни України, а не обрані посадовці та їхні адепти.

Доументальна база, якою я володію, говорить про 100% відповідальність місцевої влади за незаконне знищення лісу в Бучі та Приірпінні.

На основі цих документів Генеральна прокуратура притягує до персональної кримінальної відповідальності цілу низку посадових осіб, в тому числі Бучанського голову екс-регіонала Анатолія Федорука та секретаря Бучанської ради Василя Олексюка.

Перший документ, який вказує на злочинні дії посадових осіб Бучанської ради, це рішення 2002-го року. Цинізм його полягає в тому, що воно прийняте нібито з метою збереження “зелених насаджень” у Бучі.

По факту ж, у відповідності до цього рішення почалося масове знищення сотень гектарів бучанського лісу.

У 2006-му році щодо проблеми знищення лісів я звернувся до Президента України Віктора Ющенка. На моє звернення він відреагував листом до Державного комітету лісового господарства Ураїни з проханням розібратися в цій справі.

Державний комітет в своїй відповіді чітко зазначив, що рішення Бучанської ради від 2002-го року прийняте з порушенням законодавчих та нормативних актів держави.

Як доказ того, що Бучанська та Ірпінська ради змінили категорію земель лісогосподарсього призначення під забудову, вони вирішили узаконити процедуру виведення земель державної форми власності й у 2003-му році звернулися до Державного комітету лісового господарства  метою отримати погодження та дозвіл на переведення земель.

Підрозділ державного комітету лісового господарства “Київліс” надав повний перелік лісових дач на Приірпінні та їхні площі, підтвердив статус лісів 1 категорії та враховуючи надзвичайно висоу цінність наших лісів, заперечує проти зміни призначення лісових земель.

Окрім цього, у 2009-му році Державний комітет земельних ресурсів, на сьогоднішній день це Держгеокадастр, таож здійснив перевірку законності рішення Бучанської ради від 2002-го року та законності зміни категорії земель. В своїй відповіді Дердкомітет зазначив, що дане рішення прийняте з порушеннями ряду статей Земельного кодексу та незаконної зміни земель лісогосподарського призначення до категорії земель забудови.

Держгеокадаст направив до Бучанської та Ірпінської рад листи з вимогою скасувати рішення про переведення земель, прийняті у 2002-му році. Проте, Федорук та голова Ірпінської ради Олег Бондар не включили клопотання Держгеокадастру в порядок денний сесій відповідних рад, а прокуратура Київської області, яка здійснювала нагляд за органам місцевої влади, це питання проігнорувала.

Цих документів у будь-якій цивілізованій країні було б достатньо як мінімум для того, щоб посадовець, який підписав незаконне рішення, подав у відставку. Не кажучи вже про негайну перевірку його діяльності на посаді та прийняття відповідного рішення контролюючими органами. В нашій же країні, в містах, які чиновники називають європейськими, вину посадовця правоохоронці не можуть довести вже понад 15 років. При тому, посадовці і досі займають свої посади і продовжують знищувати власність та невідновні ресурси народу України.

Тож, про які нововиявлені обставини може йти мова у Федорука та комуніста Ігоря Калєтніка, якщо вищезазначеними державними інституціями встановлено, що категорія земель лісогосподарського призначення в межах всіх лісових дач на Приірпінні та в Бучі була зафіксована ще з середини 1950-х років. І лише після злочинних рішень 2002-го роу вона була змінена під забудову.

Автор: Віктор Бархоленко, бучанець