Ціна самостійності: чи може Коцюбинське існувати незалежно від Києва і Ірпеня?
— 19 Лютого 2018 0Бути самостійним означає бути спроможним себе утримувати за рахунок власних податків.
У 2017 році бюджет селища становив трішки більше 30 млн. грн., з яких 19,6 млн.грн це доходи селища від сплати податків та зборів платниками і на додачу 10 млн.грн кошти державної субвенції. Крім того, згідно діючого бюджетного законодавства, коцюбинці додатково сплатили 19,5 млн грн ПДФО, з них нами було перераховано в бюджет Ірпеня 11,7 млн грн. Решта пішла в держбюджет і бюджет області.
Утримання медицини і освіти Коцюбинського у 2017 році коштувало Ірпеню 25,5 млн грн (медицина – близько 7,5 та освіта – дещо менше 18). При цьому, на заробітну плату з нарахуваннями і оплату комунальних послуг медицини та освіти Ірпінь отримує фінансування з державного бюджету. Крім того, в бюджет Ірпеня, який має утримувати медицину та освіту селища, Коцюбинське у 2017 році перерахувало майже 12 млн. Грн ПДФО.
З використаних 7,5 млн грн на утримання медицини, лише 3 млн грн направлено на зарплату медикам.
З профінансованих майже 18 млн грн на заклади освіти близько12,5 млн грн становить зарплата в школах і садках.
Як відомо, зарплати в медиків та освітян Коцюбинського дуже низькі, бо Ірпінь, на відміну від Києва, який має бюджет понад 40 мільярдів (!!!) не може собі дозволити платити медикам та освітянам більше.
Заступник міського голови Ірпеня на громадських слуханнях минулого року, коли мова йшла про закриття стаціонару, наголосив, що в Ірпеня не вистачає коштів на утримання такого рівня медицини і просив шукати додаткове фінансування. І при дефіциті фінансування, Ірпінь хоче приєднати кілька десятків населених пунктів, які теж треба утримувати.
Таким чином, разом медицина і освіта Коцюбинського у 2017 році коштувала Ірпеню 25,5 млн грн (отримавши при цьому з держбюджету фінансування на заробітну плату з нарахуваннями та оплату комунальних послуг ). І цей рівень фінаснування бажає кращого, бо всі знають, як всього бракує в школах, дитсадках та медзакладах. А зарплати в працівників мізерні. Тобто, освітяни й медики можуть шукати собі кращі умови роботи в Києві. Відповідно у нас будуть кадрові проблеми.
Отже, утримувати самостійно заклади освіти й медицини на рівні столиці ми не зможемо, і Ірпінь не зможе це забезпечити на столичному рівні так само.
Авторка: Людмила Буток, мешканка селища
Залишити відповідь