Громада Приірпіння

Мер Ворзеля Лариса Федорук безумовно найвпливовіша жінка Ворзеля. Ворзельські депутати слухняно виконують усі її забаганки, навіть такі екзотичні як виділення 355 тис. грн. на прибирання снігу в останній тиждень березня.

Інші її прибічники усіляко намагаються наслідувати її в усьому, в тому числі й специфічне почуття гумору. Напередодні 1 квітня Федорук, презентуючи різноманітні слайди, які вона вважала своїм звітом, жартувала неодноразово.

І лише одного разу прихильники не зрозуміли її жарт. Депутатка Марина Христюк поцікавилась, чому на офіційному сайті Ворзельської селищної ради два з половиною роки нібито ведуться ремонті роботи і не висвітлюються рішення виконкому. Федорук відповіла, що у них “немає такого спеціаліста як Михайлич” і звернулась до депутатів виділити додаткові кошти з бюджету на ведення сайту.

Варто зазначити, що офіційний сайт Ворзельської ради дійсно є квінтесенцією кумедності професійної діяльності Лариси Федорук. За місяць до того мер офіційно повідомила Марині Христюк, що це “тимчасові” незручності. Тобто для Федорук два з половиною роки – це тимчасовість.

Але диво настало. 2 квітня на сайті замість повідомлення “САЙТ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТАДІЇ РОЗРОБКИ” з’явилося повідомлення “ОФІЦІЙНИЙ САЙТ ВОРЗЕЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ”.

Тож, яка офіційна інформація міститься на сайті?

Виявляється, Федорук з 2011 року по теперішній час працює керуючою справами виконавчого комітету Ворзельської селищної ради. У наступному реченні повідомляється, що у жовтні 2015 року вона була обрана селищним головою цієї ж ради.

Невже Лариса Петрівна суміщає посади селищного голови і керуючого справами?

Чи може вона не розуміє різниці між теперішнім і минулим часом? Ні, це виключено, адже Лариса Петрівна, як зазначено тут же, є дипломованим вчителем української мови та літератури, 9  років навчала дітей, потім 10 років суміщала навчання дітей із керівними посадами у сфері освіти. Володар вищої кваліфікаційної категорії, педагогічного звання “учитель-методист”. Відмінник освіти України. Така людина обов’язково знає як в українській мові позначається минулий та теперішній час.

Тоді у чому ж причина? Згадалося, що раніше були помічені ознаки перебування Лариси Федорук у паралельних реальностях.

Більше того, Федорук у нашій реальності є випускником магістратури Національної академії державного управління при Президентові України. А у тій, що на сайті, актуальною зазначена декларація Федорук про майно за 2015 рік. Щоправда, переглянути її зміст неможливо.

У розділі “ЗВЕРНЕННЯ, ВИСТУПИ, ЗВІТИ” два матеріали  “100 днів голови та її команди” і “Один робочий день селищного голови”.  Матеріали датовані 1 квітням 2016 року. Подальший стиль опису не має нічого спільного з журналістикою. Усе відповідає стандарту інформації про самого селищного голову.

Відчуття паралельних реальностей посилюється офіційними фотографіями співробітників Ворзельської селищної ради. Зокрема, сама Федорук розміщена в якомусь кабінеті, який не відповідає інтер’єру її кабінету у теперішній реальності.

Далі ще дивніше. Гламурна фотографія секретаря ради Людмили Риженко у ресторані. І теж декларація за 2015 рік.  І теж переглянути її зміст неможливо.

А от заступник взагалі загубився у часі й просторі – декларація відсутня за будь-який рік.

Останні рішення виконавчого комітету та розпорядження селищного голови датовані 2016 роком.

Серед списку почесних громадян відсутній Олександр Соколенко. Йому це звання присвоїли минулого року.

Особливо “докладна” інформація розміщена у розділі ПОСТІЙНО ДІЮЧІ ВИСТАВКИ. Як то кажуть без коментарів. Це вже якась дуже далека паралельна реальність Лариси Федорук.

Найголовніша сенсація – на офіційному сайті Ворзельської ради зазначено, що ВОРЗЕЛЬ Є КУРОРТОМ! Точніше – рівнинним кліматичним курортом! Чому ж тоді у нашій реальності Федорук уже два з половиною роки радиться виконувати своє основне передвиборче гасло про Ворзель курорт чи ні.

До речі у тій паралельний реальності Ворзельське УЖКГ вивозить сміття двічі на тиждень. У нашій реальності іноді раз на місяць.

У фотогалереї Лариса Федорук лише відсвяткувала Новий 2016 рік та Водохреще цього ж року.

Склад комісії при виконкомі представлений людьми, які вже давно не працюють: Л. Ковтун, О. Паламарчук, В. Мовчан, О. Ружицький.

На цьому сайті розміщено пряме посилання на офіційну сторінку Ворзельської селищної ради у мережі Фейсбук.

Але у нещодавньому офіційному роз’ясненні Лариси Федорук ця сторінка не є офіційним джерелом розміщення інформації. Це можна вважати документальним підтвердженням існування паралельних реальностей Федорук.

Отже, маємо реально зафіксовані факти. Ось відеоподорож по сайту для особливо допитливих. Там ще багато неспівпадінь з реальністю.

Цікавить, яка причина цих неспівпадінь.

Перша версія  – Лариса Федорук не вміє читати й писати  – однозначно спростована. Адже вона дипломований вчитель української мови та літератури, володар вищої кваліфікаційної категорії, педагогічного звання “учитель-методист”, Відмінник освіти України.

Друга версія – вона реально перебуває у різноманітних паралельних реальностях, де час і простір не завжди співпадає із нашою реальністю. Цілком можливо, що події у Ворзелі можуть лягти в основу сценарію четвертого сезону Твін Пікс. У будь-якому випадку на користь цієї версії свідчить те, що ім’я головних героїнь Твін Піксу та Ворзеля співпадають. У Всесвіті Твін Пікс це не може бути випадковістю.

Важливо, що автор публікацій на офіційному сайті Ворзельської селищної ради – анонім під нікнеймом DRUGMAN2. У перекладі з англійської мови – наркоман.

Можливо, у цьому й криється пояснення паралельних реальностей? При цьому він має номер два. Хто наркоман номер один? Як і в Твін Піксі, знаходження відповідей на одне питання, породжує кілька нових.

Ну, і найбільш на мою думку реальна версія, що це просто результат нехлюйського ставлення до своїх посадових обов’язків з боку Лариси Федорук. І питання не лише в функціонуванні сайту. Взагалі, щоб посміятися з Лариси Петрівни не треба нічого вигадувати. Варто просто заглибится у її повсякденну діяльність. Вона просто дуже кумедний мер. Вона дарує безмежне поле радощів і позитивних емоцій. І що важливо, вона постійно долає нові горизонти своїх можливостей. Коли я думаю, що вже точно більше ніж зараз Лариса Петрівна не здивує, вона дивує все більше і більше.

Насправді ми з депутатом Максимом Нікольским давно просили її зробити сайт, щоб нам не було за неї соромно. Адже сміємось не лише ми, сміються усі, хто дивиться цей сайт, у тому числі й колеги брата Лариси Петрівни мера сусідньої Бучі Анатолія Федорука з Асоціації міст України, яким ми показували цей сайт. Реально, ніхто не вірить що сайт органу місцевого самоврядуванні може існувати в такому вигляді. А коли бачать на власні очі, дають співзвучні характеристики діяльності Ворзельського голови.

У будь-якому випадку ми продовжимо допомагати Ларисі Федорук стати найкращим мером. Найкращим у сенсі не найкумеднішим, а найпрофесійнішим. Дійсно, у неї це погано виходить, але я, як педагог, усвідомлюю, що маю бути терплячим навіть до не надто здібних учнів.

Варто визнати, що у порівнянні з лютим 2018 року  інформація на офіційному сайті Ворзельської ради дещо наблизилася до нашої реальності. Те що там було у лютому сміливо можна презентувати у вигляді тізеру до 4 сезону Твін Пікс. Дарую цю ідею Ларисі Петрівні для розробки стратегії Ворзеля. Жодної адекватної ідеї її робоча група у нашій реальності все одно не народила.

P.S. Загальновідомо, що підлеглі й прихильники Лариси Федорук, втім як і вона сама, легкопередбачувані. Вона ж їх підбирає по своїй подобі. Тому, вони почнуть критикувати вищевикладене, що мовляв, я чіпляюсь до дрібниць. Мовляв, хіба офіційний сайт Ворзельської ради це щось важливе? Головне, що вона премії вчасно сплачує. Разом з тим, нещодавно один з прихильників зробив закид одному з критиків Лариси Федорук. Цитую: “Вам самому не смешно? Вы не можете привести в порядок СВОЙ форум на СВОЕМ сайте, но при этом вы объясняете другим, что и как нужно делать?”.

Легко спрогнозувати, що їм не завадить дотримуватись протилежної позиції стосовно нехлюйства Лариси Федорук. Очевидно, що їм комфортно у спільних паралельних реальностях.

Автор: Олександр Михайлич, мешканець Ворзеля