Громада Приірпіння

Авторка: Олена Жежера

У Бучі біля міськради відбулося народне віче.

Учасниками його були місцеві мешканці, представники “Правого сектора”. До них приїхали представники Координаційної ради Ірпеня (в народі — “кабінет № 2”).

За інформацією джерел у Бучанській раді, до організації мітингу 10 липня долучився депутат Ірпінської ради Юрій Денисенко.

Це нібито була відповідь на пікет в Ірпені, який на підтримку секретаря ради Ірпеня Богдана Мельничука організував “Ірпінський дім”.

Як відомо, Денисенка у боротьбі зі “свободівцем” Мельничуком підтримує клан дерибанників депутата Ярослава Місяця.

У цей же час кандидатура Денисенка на посаду секретаря ради вкрай невигідна іншому клану забудовників, до якого входить Володимир Карплюк. Він планує у жовтні поборотись за крісло мера.

Саме тому, за інформацією джерел редакції, у Богдана Мельничука і виник неочікуваний союзник в особі Карплюка.

Зрозумівши, що Карплюк стоїть на заваді його планам, і Мельничука підтримує “Ірпінський дім”, Денисенко, за інформацією джерел, і долучився до організації “віче” в Бучі.

Там міським головою є кум Карплюка, екс-“регіонал” Анатолій Федорук, а сам Карплюк увійшов до виконкому міста.

Попри те, що в організації мітингу підозрюють Денисенка, заявку на проведення мітингу подавав насправді “Правий сектор”, а інші просто доєднались.

Окрім організаторів та іріпніців, на мітинг прийшли незадоволені владою бучанці.

З-поміж них були активіст Віктор Бархоленко та депутат Бучанської ради, який останнім часом веде відкриту боротьбу з мером Бучі Анатолієм Федоруком, Олександр Таможній.

Їх бучанська влада після мітингу на шпальтах комунальної газети “Бучанські новини” запідозрила в організації цього віче. Інтерв’ю з цього приводу брали у “багаторічного депутата” (з газети — прим. авт.) БМР Василя Кравченка.

Цю ж думку, проте не відкрито, а завуальовано, висловив на своїй сторінці в ФБ бучанський голова Анатолій Федорук, який так і не вийшов до мітингувальників.

Під “вічним кандидатом” Федорук має на увазі, очевидно, Бархоленка, а під “самопроголошеним” — депутата ради Таможнього.

Самі ж Бархоленко й Таможній стверджують, що були не в курсі того, хто проводить мітинг, і за кілька днів до того навіть зідзвонювались, аби дізнатися, хто ж організатор.

“Хто б його не організував, я вважаю, все зроблено вірно. Бучанці вже потроху прокидаються, розуміють, що вже можна голосно висловлювати свою думку й виборювати справедливість. Щодо хлопців із “Правого сектора” — так, вони не у випрасуваних костюмах, вони не церемоняться з владою, не добирають слів, але якби не вони й не їхня рішучість, Майдан би не переміг — ми б і досі плавали у киселі під назвою Янукович і ходили б на переговори з катом”, — коментує звинувачення місцевий політик Віктор Бархоленко.

“Оця чорнуха, яка ллється на мене в комунальній газеті, говорить про те, що наші чиновники бояться таких народних віче, бояться бійців із “Правого сектора”, громади міста, яка вже не ведеться на посмішки чиновників, а готова їх скидати”, — додає активіст.

Ці слова Бархоленка підтримали й інші бучанці.

“Так, наші чиновники в Бучі звикли, що місцеві люди — тихі. Написав їм листа — землі немає, вони мовчки проковтнули. Мер наш (та й заступники його) — людина комунікабельна: всіх вислухав, всім поспівчував, і люди, випустивши пару, розійшлися. Але часи змінюються. Так що хай політики будуть в тонусі”, — пише в соцмережі бучанка Мирослава Щипська у відповідь на пост наближеної до місцевої влади людини.

Якщо на мітингу в Ірпені на підтримку Мельничука винесли плакат із копією “регіонального” партквитка Юрія Денисенка,

то “денисенківці” в Бучі алаверди зробили аналогічні плакати із партквитками від “Партії регіонів” міського голови Бучі Анатолія Федорука та його кума-забудовника Володимира Карплюка.

Обидві сторони на двох мітингах стверджували, що ці партквитки — підробка опонентів.

Представники кабінету № 2 Ірпінської ради приїхали на мітинг до Бучі практично у повному складі.

Роль 2-го кабінету в Ірпінському секретаріаті

Так званий 2-ий кабінет виник в Ірпінській раді після Майдану, коли формувались народні ради. Процес формування підпав під жорстку критику.

Тоді до народної ради поривався увійти депутат Ярослав Місцяць разом із Юрієм Денисенком. Мельничук не противився, бо на той час, після Майдану, мала відбутися співпраця між партіями та УДАР-івця Місяця.

“Регіонал” Володимир Скаржинський під тиском громади та “Правого сектора” склав свої повноваження.

Після цього новообраним секретарем ради став “свободівець” Богдан Мельничук, який за відсутності голови є виконувачем його обов’язків.

“Регіонал” Скаржинський не раз намагався повернути собі крісло мера й навіть отримував підтримку в 2-му кабінеті.

Таку позицію свого часу різко розкритикував активіст Ігор Домбровський, який назвав дії, спрямовані на повернення регіонала, проявами ірпінського сепаратизму.

Зрештою ВРУ поставила крапку у цій історії й призначила вибори міського голови Ірпеня на жовтень 2014 року.

Так посада секретаря, який паралельно виконує функцію міського голови Ірпеня до виборів, стала стратегічною і для того, щоб вирішити незакриті дерибанні питання, і для того, щоб мати вплив на виборчий процес, аби згодом розпоряджатися земельним ресурсом громади.

Тоді й почалась боротьба за підтримку 2-го кабінету, який позиціонує себе як пост-революційне утворення.

Навесні на перемовини сюди приходив забудовник Володимир Карплюк, який вмовляв присутніх дати йому покермувати містом до виборів.

Попри те, що більшість представників кабінету № 2 висловили про свою нейтральну позицію щодо обрання нового секретаря в Ірпені, на мітинг у Бучі вони приїхали майже у повному складі.

З-поміж інших був і екс-директор “Ірпіньзеленбуду” та один з представників 2-го кабінету Олександр Радянський, якому клан Місяця-Денисенка, за інформацією джерел редакції в раді, вже пообіцяв крісло заступника міського голови Ірпеня.

“Радянський — це людина депутата Ірпінської ради Аркадія Кобринця та депутата облради Ігоря Борзила. З радою він спілкувався через Кобринця. Був сором’язливий, коли став директором “Ірпіньзеленбуду”. За його часів в Ірпені не з’явилося жодної клумби. Всі ж бо знають, що це хлібне місце”, — розповідає джерело редакції в Ірпінській раді.

“В Ірпені вирубують багато дерев, а це — штрафи, які йдуть переважно в кишеню. Також порубані дерева продавали. Так фактично 2 роки він годував Борзила з Кобринцем. Коли Радянський пішов із “Зеленбуду”, структура збанкрутіла на 3 мільйони. Проти нього порушили справу щодо розкрадання державних коштів. Тепер він, наскільки мені відомо, безробітний, їздить на Тойоті Кемрі, що з’явилась у нього за часів “Зеленбуду” — додає джерело.

Були й інші представники з 2-го кабінету, який іменує себе Координаційною радою Ірпеня.

Про вдячність: за підтримку Денисенка деяким представникам 2-го кабінету пощастило із земельними ділянками.

Ось голова Координкаційної ради Іван Лехман, якому не терпілось повернути Скаржинського.

Саме він за таку лояльність, очевидно, і попросив 26 червня у місцевої влади ділянку.

Вражає блискавична швидкість, з якою Лехману погоджують виділення ділянки на профільній комісії вже 3 липня.

До слова, комісію очолює Юрій Денисенко, якого і підтримує Лехман на посаді секретаря ради.

Але окрім 2-го кабінету, на акції були представники “Правого сектора”.

Роль “Правого сектора” в Ірпінській секретаріаді

На віче в Бучу приїхав особисто голова осередку “Правого сектора” в Київській області Ігор Мазур та його заступник Ігор Миколайчик.

Мазур вже неодноразово був на акціях у Бучі й підтримував люстрацію. Виступити перед громадою вирішив і цього разу.

Ігор Миколайчик був присутній у Бучі вперше, одначе за тиждень до цього він був на віче в Ірпені й висловив свою підтримку не “свободівцю” Мельничуку, а Денисенку.

Мазур пояснив виступ побратима тим, що той не до кінця розібрався у ситуації.

Загальним приводом до зборів у Бучі послужило скандальне Бучанське межигір’я.

Це при тому, що прокуратура оперативно відреагувала на низку сюжетів в загальнонаціональних ЗМІ й справа щодо заведення ділянок на підставних й подальшого перепродажу діду нардепа-комуніста Ігоря Калєтніка вже в суді.

За присутності “Правого сектора” одним із тих, хто взяв слово в Бучі, був депутат Сквирської райради та очільник тамтешньої земельної комісії, екс-член “Фронту змін” Дмитро Філіпчук.

Він погано володів фактами справи землевиділення в Бучанському межигір’ї й наголошував, що треба забрати землю, яку видали, з його слів, нардепу Катєтніку, й яку той нібито переоформив на свого батька.

Насправді ж землю видавали головно через підставних й опинилась вона зрештою в руках діда Калєтніка, а не батька.

Чому голова земельної комісії іншої територіальної громади приїхав до Бучі й не розібрався в темі, про яку сам же і говорив, Філіпчук пояснив так:

“Людина ж не робот, я приїхав з іншого мітингу і, можливо, в чомусь був неточний”.

Філіпчук розповів журналістам “Сайту громади Приірпіння”, що вже давно бореться з несправедливістю щодо незаконного виділення землі й отримує деяку інформацію щодо земельних виділень. Саме так Філіпчук дізнався про незаконні виділення в Бучі.

“Після віче в Бучі ми заснували комітет громадського контролю в Бучі, мене обрали його головою на півроку, поки не кристалізується людина з громади, яка зможе боротися, тоді я їй віддам повноваження”, — розповідає Філіпчук.

Як і Філіпчук, Юрій Денисенко був у “Фронті змін”. В бучанській раді стверджують, що саме Філіпчук як колишній однопартієць Денисенка через Юрія Луценка добивався підтримки групи впливу Порошенка у боротьбі свого екс-однопартійця  за крісло секретаря.

“З Денисенком я познайомився місяць тому. До Денисенка я не маю жодного стосунку. Я взагалі вважаю, що дипкорпус Бучі й Ірпеня заслуговує на краще.. майже без виключення. З Луценком я взагалі особисто не знайомий”, — переконує сквирський депутат.

Прес-служба Луценка також повідомила, що зустрічі з Філіпчуком в Луценка не було, він лише чув про те, що є такий Дмитро Філіпчук, і не більше того.

На зустрічі були присутні люди з команди забудовника Карплюка, зокрема, коцюбинчанин Сергій Даніш — колишній соратник Андрія Старовойта, який вийшов з СІЗО після того, як проходив у справі щодо викрадення монахинь.

Не обійшлося на віче й без штовханини.

“Коли профедоруківська публіка зрозуміла, що інформаційно програє мітингувальникам, в натовп було вкинули відомого в регіоні провокатора Івана Лисенка, який з лав активістів перейшов до Карплюка й очолив в Бучі “Нові обличчя”. Лисенко мав спровокувати представників “Правого сектора” і знівелювати зібрання, і, як завжди, йому це вдалося. Хлопці почали говорити йому, що він “регіоналівська підстилка”, з чим були згодні усі присутні. Ніхто й не думав його боронити, бо звикли до таких витівок”, — говорить активіст Віктор Бархоленко, який виніс проблему Бучанського межигір’я на розгляд антикорупційного комітету ВРУ.

Після того, як пролунали звинувачення у бездіяльності прокуратури по справі Бучанського межигір’я, бучанці та представники “Правого сектора” вирішили піти з-під міської ради Бучі й розібратись із прокуром Ірпеня, який, за їхньою інформацією, не реагує на кричущі факти дерибану в Бучі.

“Ми їх запросили до актової зали, пояснили, що позов заявлений до суду. І вже є дата. На цьому тижні суд розглядатиме цю справу”, — відповідає на закиди прокурор Ірпеня Мирослав Пацкан.

Представники “Правого сектора” пообіцяли прокурору підтримку у цій справі.

“Я вже тиждень в батальйоні “Айдар”. Багато хлопців, які були з Бучі на Майдані, зараз також зі мною. Одразу після Майдану в нас були спроби провести люстрацію органів влади в Бучі, міського голови, прокурора, бо продовжували будуватись котеджі, а землю громаді ніхто не повертав”, — говорить Ігор Мазур, голова осередку “Правого сектора” в Київській області.

І фронту Мазур приїхав лише на кілька днів додому, й тут йому разом із його побратимами повідомили, що необхідно провести віче в Бучі.

Як людина, котра все своє життя бореться з несправедливістю, Мазур каже, що не міг відмовити людям, аби ще раз підняти скандальну тему дерибанів. Очільник “Правого сектора” в Київській області запевняє, що його не цікавить те, що хтось міг заробити на віче політичні дивіденди.

“Мені кажуть, що в Ірпені почалася війна фінансових груп. Я в цьому участі брати не хочу”, — резюмує Мазур із передової фронту у телефонній розмові з редакцією.

Авторка: Олена Жежера, журналістка.