Громада Приірпіння

У сесійній залі депутатам Коцюбинської ради забракло місця. На цей раз частина територіальної громади зібралась, аби не дати приватизувати другу частину дитсадка “Білочка”.

З боку депутата в рясі Миколи Ільницького були переважно вимушені переселенці. З їхнього настрою було зрозуміло, що депутат, який хоче приватизувати наше майно, переконав переселенців, що 25 жовтня нова каденція їх виселить.

Вдова комбата Гуменюка та інші коцюбинчани намагалися пояснити їм, що виселяти ніхто не буде, але віддати майно громади у той час, коли не вистачає дитсадків – це злочин проти наших дітей та дітей наших дітей.

Тим часом попри те, що церква відокремлена від держави, депутат Микола Ільнийцький в рясі благословляв людей у проході сесійної зали.

Цей чоловік, який проcив благословення, разів з 10 потім сказав депутатці Ірині Федорів: “закрой рот!” Це, мабуть, на нього зійшла благодать!

Інший чоловік, який прийшов з пакетом від депутатки Київради Святошинського району Вікторія Мухи, сказав, що Федорів аферистка і виступає за “Русский мир”. Сам при цьому говорив російською, а Федорів – українською.

Аналогічно він звинуватив у прихильності до Москви вдову комбата Гуменюка, у якої осиротіли 3 дітей. Дідусь здивувався, що Федорів, яка стояла поруч співала гімн України.

Вдову Олену Гуменюк ці люди, що прийшли з Ільницьким, просили не спекулювати на тому, що її чоловік загинув, захищаючи схід.

І от що дивно, ніхто з них не питав отця-депутата, як можна було з рук Руского міра прийняти мільйон гривень, які йому перерахував екс-міністр утікач Олександр Клименко. Саме той Клименко, якому ось нещодавно грамоту вручив Кіріл з московського патріархату.

Отцю-депутату гроші давно не пахнуть, про що зокрема “Громаді Приірпіння” розповів його адвокат Микола Аршинов.

“Чому люди не знали про те, що буде сесія і що винесли приватизацію на сесію? Я обійшов кілька мікрорайонів – ніхто не знає!” – каже Ігор, мешканець Меблевої.

“Бабусі не читають сайти!” – Роз’яснює Ігор.

До нього підскочив депутат з нашого округу Ярослав Салівонов і почав стверджувати, що коцюбинчанину в шортах у сесійній залі не місце.

Цю тезу підхопив і селищний голова Вадим Садовський, який почав принижувати члена територіальної громади, маніпулюючи тим, що він не так вдягнутий.

Варто зауважити, що депутатові Ігореві Рожанському ніхто не зробив взагалі жодного зауваження. Він був у шортах і у пляжному взутті.

Після виступу селищного голови екс-регіонала Вадима Садовського, який розхвалював Миколу Ільницького та його заслуги, який так опікується переселенцями, депутатка Ірина Федорів голові поставила цілком слушне питання:

“Чому переселенцям не дають приватизувати гуртужиток, який натомість приватизують родичі селищного голови та депутатів ради?”

Але Садовський сказав, що не це питання зараз обговорюють.

А мені здається, що оскільки спекулюють на тому, що переселенцям нема де жити, то жити треба у гуртожитку, а дитячий садок не приватизувати, а залишити громаді. А племінниця Садовського, якій перепала кімната у гуртожитку – не бідує. Може зробити жест доброї волі і віддати право приватизації переселенцям.

І буде у них своє житло і не треба буде селищному голові та секретареві Олександрові Ковтачу, який вже в селищі не живе, лобіювати під виглядом “питання переселенців” варварську приватизацію дитсадка. А релігійна громада хай церкву добудує!

Олександру з вулиці Меблевої цікавило одне питання: на кого приватизують приміщення дитсадка.

“Я перепитала, хто буде приватизувати дитсадок і отримала відповідь, що це релігійна громада. Далі я перепитала, хто ж очолює цю громаду і Ільницький чітко і ясно сказав: я. Отже майном буде керувати він на свій розсуд, а не громада,” – зазначає Олександра.

Зрештою депутати поставили питання на поіменне голосування.

За проголосував Ільницький,  хоча мав прямий конфлікт інтересів і депутатка Федорів як член лічильної комісії на цьому акцентувала увагу. Але секретар селищної ради, який не входить до лічильної комісії і сам рахував з якогось дива голоси, зарахував голос Ільницького попри протест члена лічильної комісії.

За також голосували Коваленко, Черніков, Магей, Боримський, Чорногор, Ковтач. Через шум не чітко чути, як голосував депутат Євген Дзюба та Сергій Бєлов.

“За голосував і Дзюба! Я поряд сиділа. Він ще казав, що Федорів зібрала довкола себе кубло змій і що треба дозволити приватизацію цієї маленької частини будівлі,” – зазначає Олена Єльнікова з Меблевої.

Тобто загалом з відео та свідчень видно, що “за” голосували 9-ро. Але щодо Бєлова ситуація незрозуміла. Щоправда, ті депутати, що сиділи попереду підтвердили, що він був “за”.

Проти голосували: Казіміров, Мамчич, Концеба, Степаненко, Рожанський, Олійник, Лизун, Федорів.

Утримались: Хвостенко, Харченко, Римаренко.

Депутатка Настенко взагалі відмовилась брати учатсь у голосуванні.

На відео геть не чути, щоб згадали селищного голову Вадима Садовського, який минулого разу підняв руку і його голос став вирішальним голос за приватизацію. Ймовірно, Ковтач, який з дива взявся рахувати голоси, зрозумів, що один голос ситуацію, як минулого разу, не вирішить. І вирішив не топити Садовського, який до цього співав оди попу-депутату.

За результатами рішення так і не прийняли. В Ільницького була істерика він підбігав до переселенців і просив їх залишитись, бо далі депутати будуть розглядати питання своїх магазинів і свого бізнесу, але переселенці пішли і ми з ними довго спілкувалися поза межами ради.

“Я запізнився з малими і прийшов о 10:30. Поспілкувався с Донбасом. Потім, коли переселенці вийшли незадоволеними, що рішення не прийняли, зрозумів, що все більш-менш. Одному з переселенців відповів на його фразу, що ми їх не розуміємо, бо живемо добре. Показав йому свій військовий квиток і розказав що треба було робити, щоб не жити тепер як цигани,” – говорить Олександр з Меблевої 11-б, який пішов на фронт, коли його дружина на той час тільки народила другу дитину.

Саме він був під час конфлікту щодо побудови паркану, коли переселенець сказав “Встетимся под Илловайском!”

“Особливо хочу відмітити момент спілкування з переселенцями. Таке враження, що люди готові кого завгодно звинуватити в своїх бідах, але тільки не себе. Вони яро відстоюють права Ільніцького, не розуміючи, що вони просто маріонетки в його руках. Так і хотілося їм сказати: шановні, чому ж ви у себе на Донбасі мовчали та на референдуми бігали. Потрібно було тоді не закривати очі на беззаконня і не бігати з російськими прапорами, то й не прийшлось би йти по світу з торбами. Ми їх прийняли, надали прихисток,  а вони знахабніли до того що поводяться так, що ми їм повинні останнє віддати.  Хватає нахабства ще й щось вимагати. Після такого спілкування взагалі зникає до них повага та бажання чим-небудь  допомагати,” – зазначає коцюбинчанка Лариса.

У той же час в раді перепалка виникла і з дружиною АТОвця Сергія – Євою.

Про цю родину “Громада Приірпіння” писала раніше. Сергій захищає батьківщину і був у самому пеклі – на Савур Могилі. Єва намагалася пояснити переселенцям, що її чоловік захищає їхні ж рідні громади і у неї й в її дітей є права, які вона прийшла обстоювати, але її ніхто не почув.

З другого боку зали точилася вже інша дискусія: депутатка Ірина Федорів розмовляла ось із цією жіночкою.

Невідома повідомила на загал, що Федорів не мешкає в селищі і більше того, що вона провела три труби каналізації до озера, щоб там не могли купатись діти. Насправді стоки в озеро є з тих часів, як існує приватний сектор.

“Висновку про те, що я не живу тут, вона дійшла на основі того, що в маршрутці чула уривок з моєї розмови, де я комусь казала, що я в Коцюбинське заскочила на секунду і повертаюсь знов до Києва. Тут нічого дивного немає, бо я у Києві працюю і це ні для кого не секрет. Після сесії поїхала в Київ працювати. Але коли невідома мені людина заявила, що я провела три каналізаційні труби в озеро, щоб діти там не могли купатися і що їй інформацію про мене розказує якась жінка, то зрозуміла, що розмовляти тут і аргументувати – марно. Люди стверджують, що я – за московський патріархат. У мене три похресники. Двоє з них з київського патріархату. Третя хрещена в греко-католицкому храмі. Це було рішення батьків і моє особисте рішення. Батько моєї найменшої похресниці воював в АТО. Батьки свідомо не пішли до московського патріархату, і, розуміючи, що відбувається у нас під вікнами з боку депутата в рясі, який представляє київський патріархат, на якого Філарет не реагує, ні їм, ні мені не хотілося більше йти до київського патріархату,” – каже депутатка Ірина Федорів.

“Я думаю, духовенство має робити з цього висновки, бо все своє свідоме життя я була прихильна саме до київського патріархату і прес-секретар Євстатій Зоря може підтвердити, що за коментарями з боку духовенства я зверталась саме до нього. Але я не розумію, як церква може породжувати такий конфлікт в громаді і забирати у громади приміщення дитсадка? Церква – це по суті інституція для того, щоб громадяни, які мають можливості, давали кошти, а святі отці перерозподіляли їх на нужденних. Зробили за пожертви ремонт в дитсадку? Прекрасно. Хай поки є потреба живуть там переселенці, а потім – буде дитсадок,” – додає Федорів.

Наприкінці розмови ця жінка сказала Федорів:

“Вам платит деньги Медведчук. Ви бессовесная женщіна!”

Федорів саме мала при собі документ, який посвідував, що вона отримала гроші від ГО “Центр ЮЕЙ” і запропонувала жінці ознайомитися із документом, що посвідчував, хто ж платить їй гроші. Але та чомусь не захотіла вивчити документи і відмахнулась. До слова, звіти щодо фінансування Громадського руху ЧЕСНО – всі є онлайн.

Ця пані теж особливо не переймалася тим, що Клименко-утікач наші вкрадені гроші передав отцю-депутату Миколі Ільницькому, а міфічний зв’язок Федорів і Медведчука її ой як хвилював.

Тим часом сесія продовжилась і отець-депутат сумовито знайомився з порядком денним. Либонь, інші питання у порядку денному його так сильно перед сесією не цікавили.

Це звичне явище. Він завжди знайомиться з порядком денним під час сесії.

Ми з свого боку інформуватимемо громаду й надалі громаду про намагання депутата Ільницького загарбати наше приміщення дитсадка “Білочка”.

Авторка: Ольга Матюшина,