Громада Приірпіння

Олександра Куцан – мешканка мого будинку. Я її знай десь близько року. Коли вона поселилась у нашому домі, то на стінах одразу з’явилися оголошення про заборону кидати недопалки, купити в під’їздах, смітити і т. д. Вона ініціювала толоки поблизу будинку й налагоджувала благоустрій прибудинкової території. Я тоді її майже не знала, але щиро раділа, що нарешті, хтось, крім мене ініціює толоки.

Потім ми познайомилися ближче. Коли Куцан прийшла до мене в гості, то вона першим ділом, поки я говорила з кимось по телефону зняла в мене з вікон москітні сітки. Я була шокована. Вона мені сказала, що вже осінь й сітки зношуються.Був би в мене час про таке думати. На зиму їх треба знімати. І вона просто зняла. Бо так треба. Потім повідомила мені, що мені помилково встановили вентиляцію догори ногами. Скільки до мене не приходили працівники комунальної установи й газовики, ніхто не сказав, що витяжка встановлена не так.

Коли ми спілкувалися, Куцан сказала, що вона обурена тим, що селище віддало сортування сміття, на якому можна заробляти, приватним компаніям. Обурювалася тим, що немає інновацій й модернізації системи водопостачання. Її цікавила якість води й вона возила її на аналіз в незалежну лабораторію.

Вивчала питання модернізації системи водопостачання та опалення.

Організувала розмальовування під’їздів.

Ініціювала ремонт, який реально доводилося просто вибивати з УЖКГ “Біличі”. 

Відмоніторила діяльність установи і як активістка розповіла про це мешканцям. Аналізувала неякісне витрачання на благоустрій коштів з бюджету.

Я зрозуміла, що Куцан має бути депутатом і її покликання – головування в комісії з питань ЖКГ. Для цього є у неї головне 1) зацікавленість у вирішенні комунальних питань, 2) бажання не чекати змін, а робити зміни супроти пасивності інших, 3) вміння орнанізувати процес, а не фотографуватися з мітлою на публіку.

Куцан звернулася до “Укрпошти” з затролила їх флеш-мобом від коцюбинців, аби ті відремонтували сходи. І сходи таки вперше, не знаю за скільки років, ремонтують.

Веде боротьбу зі стихійними сміттєзвалищами.

Для того, щоб унеможливити організацію сміттєзвалища, Куцан, після вивезення сміття організувала висадку дерев.

Слідкує за станом дорожнього покриття й інформує громаду про виконані роботи.

Піднімає питання перед правоохоронцями щодо пошкодження дорожнього покриття.

Контролює роботу нового керівника УЖКГ “Біличі”.  І знову таки не бігає сама весь час з мітлою чи валіком, а робить процеси гласними й підконтрольними для громади. Саме це і є робота депутата.

У Нацпарку орнанізовує толоки. Залучає працівників Святошинського ЛПГ та місцевих мешканців.

Виступає проти бездумного нищення дерев. Повідомляє лісників про такі випадки.

Ініціювала питання і сформувала групу активістів, готових зробити простір у школі більш творчим та корисним.

І я особисто вже бачила трафарети. Зважте, діти Куцан у цій школі не навчаються. У неї просто бажання до змін.

Вона піднімалася на дах школи і вивчала якість крівлі. Це взагалі пости за останні кілька тижнів депутата мого округу. За неповні 100 днів зроблено значно більше і мешканці про це знають.

Я зробила опитування у “Громаді Коцюбинського” – групі ФБ, до якої входить понад 1200 користувачів. Більшість тих, хто взяв участь у голосуванні, яке тривало менше доби, підтримують мою позицію.

Те, що у громади Коцюбинського і мешканців є можливість обговорювати головування комісій та компетенції кожного, – це великий прорив в демократії, які треба цінувати. Ще рік тому, у жовтні, уявити це було вкрай важко.

Я не буду обговорювати іншу кандидатуру, за роботою якої в сфері ЖКГ ми мали можливість спостерігати не один рік. Найбільш раціональне рішення – обрати головою комісії з питань ЖКГ Олександру Куцан. Я пишаюся депутатом свого округу. Гідний вибір громади.

Всіх депутатів ради прошу сьогодні дуже прискіпливо підійти до обрання голів комісій. Сфера ЖКГ – це те, що стосується кожного. Якщо депутатами рухає дія на благо громади й суспільного інтересу, а не політиканство та власний інтерес, то сьогодні на сесії головою комісії оберуть Куцан. Якщо ж ні – то громада має робити висновки.

Авторка: Ірина Федорів, журналістка і мешканка Коцюбинського