Коцюбинская почта – это та еще контора. Пришедшее мне рекомендованное письмо они, ничтоже сумняшеся. отослали отправителю меньше, чем через две недели после появления у меня в ящике уведомления. На самом деле срок – 1 месяц. То ли уведомления не носят вовремя, то ли не знают нормативов по хранению неполученной корреспонденции.
Факты приведенные в этой статье возмутительные спору нет.Но не слишком ли автор высокого мнения о Селыщной Раде?Каким образом она может улучшить работу государственной структуры к которой никакого отношения не имеет?Или в поселке все так хорошо.что активисты и журналистка-депутат готовы решать проблемы общегосударственного масштаба?
Ответ Михаилу Сергеевичу: решать проблемы общегосударственного масштаба конечно же мы не можем по той простой причине, что не имеем таких полномочий. Однако, ничего не делать……извините,.. у нас детки малые растут в этом государстве, у нас есть родители . Конечно же С.Р. не может принять какое либо утвержденное решение повлиять на работу местной почты….
Но вот интересно то,что когда мы проводили акцию протеста возле Дома Культуры по поводу незаконного принятия решений С.Р. по переводулеса 1 категории в насаждения(сосны и дубы по 80 лет), то С.Р. имела право запретить нам подключится к электричеству в помещении местной почты.
И еще,знаете, это как с историей о том, как Садовский на встрече с людьми перед выборами рассказывал ,что он кладет плиты на переходе через железнодорожное полотно, а они (Укрзалізниця)такие нехорошие, снимают уже 3 раз; но потом выясняется,что Садовский письменно и не обращался вовсе…. ну вот в этой си туации примерно так же)
Всім відомо про те, що є певна категорія людей, для яких бажання легко збагатитись витісняє будь-які принципи та совість.
Таки випадки особливо лякають, коли легко бажають збагатитись за рахунок незахищених верств населення, а саме дітей чи літніх людей.
Історія ця трапилась із моїм рідним дідом Нижником Трохимом Ананійовичем 1924 року народження.
Його покоління пережило немало жахів: це і голодомор(під час якого людина втратила обох батьків,сестру та брата), і участь у Великій вітчизняній війні, повоєнну відбудову країни а також багаторічну важку працю, маючи загальний трудовий стаж 57 років.
Здавалося б таку мудру людину нічим вже в цьому житті не здивуєш. Крім того переживши такі тяжкі події у своєму житті, навряд чи будеш дріб’язковим.
Однак працівникам пошти у нашому селищі «Коцюбинське» вдалося не тільки дуже здивувати, але й вкрай образити Нижника Т.А.
Так, в серпні 2010 року мій дід прийшов на пошту для того, щоб отримати пенсію, але йому повідомили, що треба кілька днів почекати.
На той час самопочуття діда було поганим і він не дочекавшись одержання пенсії ліг у лікарню. Перебуваючи у лікарні дід попросив мене і мого чоловіка дізнатися коли можна буде отримати пенсію.
Працівники пошти нам повідомили, що із пошти смт.Коцювинське пенсійні відомості передані в Ірпінь і порадили отримати у вересні дві пенсії одночасно.
7 вересня Нижник Т.А. виписавшись із лікарні, пішов на пошту дізнатись за неотриману пенсію.
Йому запропонували прийти за два дні на 11 годину. Коли він разом з нами прийшов на пошту в призначений час, працівники пошти повідомили діду, що пенсію поштарка понесла йому додому. Ми сіли в машину і поїхали додому, однак поштарка видала пенсію лише за вересень місяць.
Ми знову повернулись на пошту вияснити коли ж дід зможе отримати його пенсію за серпень 2010р., нам пояснили, що відомість за серпень привезуть через декілька днів.
Прибувши на почту знову через декілька днів, нам повідомили,що Нижник вже отримав пенсію за серпень. На нашу вимогу показати нам пенсійну відомість, працівник пошти тремтячими руками все ж таки показала її.
У вказаній відомості напроти прізвища Нижник підпис про отримання пенсії дуже суттєво відрізнявся від підпису Нижника.
Ми звернули на це увагу працівників пошти і запропонували видати Нижнику належну йому пенсію за серпень, однак, працівниця пошти навмисно почала привертати увагу своїх колег та присутніх на пошті людей, стверджуючи ,що Нижник мабуть отримав пенсію і забув про це.
Ми спокійно відповіли, що востаннє просимо видати належну Нижнику пенсію, бо в іншому випадку звернемось до певних інстанцій, на що працівники пошти сказали, що ми маємо право звертатись будь-куди.
Написавши відповідну заяву до прокуратури м.Ірпеня Нижник прибув до помічника прокуратури і надав зразки свого підпису для проведення почеркознавчої експертизи.
Літній людині була дуже неприємна ця вся процедура, яка досить сильно вплинула на його фізичне здоров’я. Дідусь ніяк не міг зрозуміти , як таке можливо: в нього вкрали пенсію.
Він подав про даний факт заяву до прокуратури. Нам довелося витратити дуже багато моральних сил, заспокоюючи дідуся, який щодня намагався звернутися за допомогою до когось з високо посадовців.
При цьому було надзвичайно важко довести 86-річному чоловіку , що відповідні експертизи не проводяться за один день.
Так продовжувалось до 5 грудня 2010 року , коли мій дід-Нижник Т.А. раптово помер.
Вважаємо, що однією з причин його смерті є сильне душевне хвилювання і тяжка образа на працівників пошти, які так безсоромно обікрали стару людину, забравши фактично єдиний його дохід – пенсію.
11 січня 2011 року з прокуратури м.Ірпеня на домашню адресу покійного Нижника Т.А. надійшов лист, згідно якого висновком почеркознавчої експертизи підтверджується , що у відповідній пенсійній відомості підпис Нижника Т.А. виконано ймовірно іншою особою.
Працівники пошти , які викрали пенсію мого діда дуже помиляються, вважаючи, що вказані гроші їх ощасливлять.
Як свідчить народна мудрість: на чужій біді щастя не побудуєш.
Проблема пошти в селищі існує. Вона дуже серйозна. І приклад з моїм дідусем – не єдиний тому доказ. Неодноразово люди отримували з запізненням до п’яти днів термінові документи.
Листи з судів, які повідомляють про можливий 5-денний термін апеляції й мають видаватись виключно під розписку, видувались просто в поштову скриньку. Якщо людини немає вдома або вона просто отримала листа в п’ятницю, а перевірила скриньку в понеділок-вівторок, то її строки апеляції вже спливли.
Мені особисто відомо об’активні проблеми пошти-це і низька зарплата і нестача людей, однак я вважаю, що селищна рада має знайти можливість істотно покращити її роботу.
Васіна Юлія