“Восполняемий ресурс” – Присяжнку присвятили книжку / Колонка автора

1

“Якщо вас не злякала перша фраза про десятикласницю, яка “держала за ствол”, поки глава держави “умело орудовал”, то мушу вас привітати, ви ознайомилися з уривком книги Володимира Чередниченка присвяченої голові Київської обласної державної адміністрації Анатолію Присяжнюку. Обкладинка у книги за якістю нічим не віздрізняється від наповнення”, – повідомляє сайт РАГУ.ЛІ

Журналіст Володимир Чередниченко, котрий свого часу намагався віднайти дворянські корені у Януковича, написав нову книжку – “Восполняемый ресурс”.

она побачила світ у дніпропетровському видавництві «Моноліт» і присвячена голові Київського обласної державної адміністрації Анатолію Присяжнюку. Ця робота, видана тиражем 3 тисячі примірників – перша із серії про регіональних лідерів України. Другою вже анонсовано книгу про Олександра Попова – «Прагматичный подход».

Власне, «Восполняемый ресурс» і за стилістикою, і за змістом, і за оформленням нагадує книжку про Віктора Януковича – «Національна ідея». Ба більше – нинішній президент – один із центральних персонажів нової роботи Володимира Чередниченка. Саме на тлі потужної і непересічної персони Віктора Федоровича автор розповідає про усі чесноти Анатолія Йосиповича. У більшості випадків це відбувається у розмовах із журналістом Олексієм Володимирським (псевдо самого Чередниченка? – С.Р.).

Зайве переповідати усі епітети та порівняння, до яких вдався Володимир Чередниченко у своїй книзі. Думаю, оцінити епохальність тексту цілком дозволять кілька цитат із «Восполняемого ресурса».

Отже.

Діти та ветерани

Один із перших розділів книги присвячений поїздці Януковича і Присяжнюка на суботник до Нових Петрівців за участю вихованців дитбудинку та зустрічі із ветеранами війни.

«Десятиклассница Наташа Асмолкова опустила в лунку саженец, держала за ствол, пока глава государства, умелоорудуя лопатой, засыпал землей и подтрамбовывал.

– Поливать не будем, как ты считаешь? – советовался со школьницей.

– Ну, зачем же? – улыбнулась в ответ Наталья. – Только что дождь прошел.

Присяжнюк садил дерево рядом. Наблюдая за Януковичем, подумал о том, что у Виктора Федоровича было такое же трудное детство, и желания, наверное, похожие.

– Чего бы хотела в жизни? – спросил Президент у девочки.

– Я много бы чего хотела, – отвечая на вопрос Президента, говорила десятиклассница. – Хотела бы, чтобы мама была жива. И отец… А еще в Греции побывать, на острове Крит. Говорят, – улыбнулась Асмолкова, – что в Греции – все есть!

Янукович обернулся с улыбкой к Присяжнюку.

– Вы, Анатолий Иосифович, слышали?.. О Крите.

– Если Наталья так же хорошо учится, как с посадкой деревьев сейчас управляется – организуем, Виктор Федорович, ей поездку…

– Покажешь мне позже свой дневник, – сказал десятикласснице губерантор. – Договорились?» (с. 13).
Розмова із ветеранами у музеї «Битва за Київ у 1943 році».

«… Один из фронтовиков спросил:

– Виктор Федорович, как вам удалось выкроить в плотном президентском графике время поучаствовать в субботнике?

– Ведь нет еще ста дней как вы приступили к работе, – поддержал друзей ветеран. – В наследство от «оранжевой власти» досталось такое разрушенное хозяйство…

– Главное, – ответил Президент, – есть прекрасные украинские люди… Что же в отношении моего рабочего графика, – сказал Янукович, – так это же я инициировал Всеукраинский субботник. Неужели смог бы в это время «отсиживаться» в кабинете на Банковой?» (с. 15).

«Василий Воронков волновался, с трудом подбирал нужные слова, переводил дыхание. Президент Украины ему поощряюще кивнул:

– Продолжайте, Василий Степанович, мне очень важно услышать ваше мнение.

– К сожалению, предыдущая власть нанесла непоправимый вред нашим отношениям с Китаем. Наверное, забыли, – сказал Воронков, – сколько Украина потеряла в Великой Отечественной, и сколько – Китай.

– Общие потери Китая во Второй мировой войне, – проявил информированность Янукович, – составили тридцать пять миллионов человек – значительно больше чем у Советского Союза…» (с.17).

Упродовж усієї книги йде опис трудових буднів Анатолія Йосиповича. Зустрічі із Патріархом Кирилом і керівником столичної адміністрації Олександром Поповим, з прем?єром Миколою Азаровим і Євгеном Сігалом, Олександром Вадатурським і Олександром Мостіпаном etc. Усіх позитивних рис головного героя – не переповісти. Але, повірте, образ вийшов фундаментальний і на віки.

Велика геополітика

Упродовж усієї книги як Віктор Янукович, так і Анатолій Присяжнюк демонструють унікальні знання всесвітньої історії та економіки. Тут мова йде і про азійських «тигрів», і про феномен Ісландії, і про грецький досвід. Анатолій Йосипович зі знанням справи розповідає про розвиток В?єтнаму, Кіпру, Китаю, Євросоюзу, Росії, Казахстану, СНД і ШОС. І не лише оповідає, а й дає прогнози подальшого світового порядку.

«Мы для Китая – это как Бризилия десятилетней давности, только в центре Европы, – сказал Присяжнюк. – Украина сможет решить целый ряд внутренних проблем и усилить позиции на внешних продовольственных рынках. Ведь если посмотреть на то, как Китай «входит» в Африку, там вкладывает миллиарды, то Украина для инвестирования в разы привлекательнее, приоритетнее» (с. 202).

Утім, як на мене, кульмінаційною точкою усіх цих розмірковувань у книзі стала розмова Анатолія Йосиповича та Віктора Федоровича перед відльотом останнього на саміт ООН.

«Виктор Янукович приехал в международный аэропорт Борисполь незадолго до вылета на саммит ООН в Нью-Йорке. Среди других Президента Украины провожал и председатель Киевского областной государственной администрации Анатолий Присяжнюк.

– В чем, Анатолий Иосифович, – спросил у него глава государства, – на ваш взгляд, все же основная причина надвигающегося мирового продовольственного кризиса? В глобальном потеплении? Росте народонаселения планеты? Или коррозии почвы и уменьшении площади пахотных земель?

– Виктор Федорович, – ответил Присяжнюк, – упадок сельского хозяйства из-за урбанизации территорий, наводнения, засухи и прочих стихийных бедствий вследствие глобального потепления, наконец, увеличение доли посевов, предназначенных для непродовольственных нужд, – все эти факторы, конечно же, способствуют мировому продовольственному кризису, но не могут считаться его основной движущей силой.

– Анатолий Иосифович, по вашему мнению, почему дорожают продукты питания? По какой причине вспыхивают голодные бунты?

– Во многих странах поводом для голодных бунтов становились не нехватка продуктов питания, а их дороговизна и доступность. И даже если производство продовольствия чудесным образом вырастет, от одного этого цены вряд ли снизятся….» (с.51).

«… Президент смотрел на председателя Киевской областной государственной администрации озадаченно:

– Нет рычагов влияния на ситуацию даже в ООН? – спросил глава государства.

– Такие рычаги и резервы есть у стран, Виктор Федорович, претендующих на роль мировых лидеров, однако они не спешат ими воспользоваться для всеобщего блага. США, ЕС и та же Россия не прочь сбить цены на своих внутренних рынках, но совершенно не заинтересованы в том, чтобы воздействовать на свои компании, торгующие на рынках внешних…» (с. 54).

Ліричне

«… Дальше Анатолий Присяжнюк читать не стал. Закрыл журнал и положил его на заднее сиденье. С грустью вспомнил овчарку Лену, которая жила в их доме под Симферополем и была любимицей всей семьи. В губернаторском доме неподалеку от столицы, где Присяжнюк живет вдвоем с женой Татьяной, животных нет» (с. 50).

Далі буде

Володимир Чередниченко разом із «Монолітом» вже анонсував вихід книги про Олександра Попова «Прагматичный поход». Схоже, це станеться вже цього, 2013 року – у рік виборів столичного голови. Тож, панове, запасаймося поп-корном.

Автор: Сергій Руденко, “Буквоїд”.

1 Comment

  1. Владзьо 20 Лютого 2013 at 18:10

    упадок сельского хозяйства из-за урбанизации территорий, наводнения, засухи и прочих стихийных бедствий вследствие глобального потепления, наконец, увеличение доли посевов, предназначенных для непродовольственных нужд, – все эти факторы, конечно же, способствуют мировому продовольственному кризису, но не могут считаться его основной движущей силой.

    –після таких слів чивокунЯ Межигірський завис би хвилин на 20, щоб спробувати усвідомити своїм примітивним мозочком, про що йдеться…

Залишити відповідь

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539