Громада Приірпіння

Ірпінський міський суд ухвалив рішення, згідно з яким газета “Західне передмістя Києва” , що належить депутату міськради Дмитрові Войцеху, має спростувати інформацію про те, ким насправді є  Володимир Скаржинський.

Cуд визнав недостовірною інформацію щодо міського голови Ірпеня, яка була опублікована в інтерв’ю редакції з депутатом Ірпінської міської ради Андрієм Страховським у тій частині, де міського голову назвали хабарником та злодієм.

“Вирішуючи питання про недостовірність інформації, що міститься у вислові “Наш мер – хабарник і злодій. .. в місто він прийшов для того, щоб красти”, суд враховує, що у відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду,” – йдеться у рішенні Ірпінського міського суду.

Те, що міський голова Скаржинський брехун і підлабузник, суд не вважає за потрібне спростовувати.

У своєму рішенні суд застосував не лише українське законодавство, але й положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, зокрема суддя посилається на рішеннях у справах “Нікула проти Фінляндії”, “Яновській проти Польщі” та інші справи.

Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації до звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

“…межа допустимої  критики  щодо  політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної  особи.  Публічні  особи  неминуче  відкриваються   для прискіпливого   висвітлення  їх  слів  та  вчинків  і  повинні  це усвідомлювати,” – підкреслює суддя Дмитро Чернов.

У рішенні міського суду йдеться, що згідно з ст. 30 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно, суд, прийшов до висновку, що такі висловлювання як “брехун”, “підлабузник” є лише застосування таких мовних прийомів як гіперболи та сатири, з метою підвищення уваги громадськості до інтерв’ю, а тому суд вважає, що оспорювана інформація не містить фактичних даних та не може бути предметом спростування.

Скаржинський зарікся читати газету, де в одному з останніх номерів вичитав про себе таке:

“Наш мер – брехун, хабарник, підлабузник і злодій. Він приймає лише ті рішення, що йому вигідні… Грошей у нашого мера немає. Це означає, що в місто він прийшов для того, щоб красти. Два з половиною роки… він бреше, … бреше мені і моїм виборцям. … цього хабарника я в Ірпені бачити не хочу. Ця людина (Скаржинський) завжди брехала, бреше і брехатиме далі…”

“Володимир Скаржинський став мером Ірпеня завдяки допомозі своїх друзів. Усі знають, що його не обрали, а поставили.”

(Нагадаємо, “Українська правда” писала про те, що на місцевих виборах в Ірпеня не пройшла кандидатура від Мельника, натомість взяла гору кандидатура від Азарова – Скаржинський).

Протягом судового процесу відбулися три судові засідання.

На першому засіданні підтримати газету прийшли громадські активісти, журналісти та депутати. Засідання супроводжувалося гаслами – “Геть цензуру”, “Свободу слова!” та інші.

Редакція газети навіть заручилась підтримкою голови парламентського комітету з питань свободи слова Миколи Томенка, який вступився за редакцію, з якої міський голова хотів отримати 50тисяч гривень. Ще 50 тисяч Скаржинський вимагав і від депутата Страховського за те, що зачепив його честь та гідність.

Але перше засідання не відбулося. Його перенесли у зв’язку з тим, що не з’явилися представники зацікавленої сторони – позивача Скаржинського.

На наступне засідання прийшло значно менше людей.

Сторона позивача заявила клопотання, в якому просила надати їй для ознайомлення свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації та банківські рахунки оплати друку та виготовлення друкованого засобу.

Суддя задовольнив клопотання і засідання знову відклали.

На останнє, третє, судове засідання Дмитро Войцех, за словами близьких до “Західного передмістя Києва” джерел, просив на засідання нікого не приходити.

В останній момент виявилося, що позовні вимоги були змінені. Скаржинський, який за позов заплатив з бюджету міста, відмовився від своїх вимог матеріальної компенсації й просив суд одного – спростувати, на його думку, недостовірну інформацію.

“Я перестав читати цю газету. Якщо в людей совість втрачена й вони так поступають – Бог їм суддя. Змінив позовну заяву, а саме забрав пункт про матеріальну компенсацію для того, щоб мене не звинувачували, що я десь, щось і якось… Я просто хотів бути вище їх, вище тих, з ким я судився. Залишив лише той пункт, щоб вони дали спростування”, – говорить міський голова Ірпеня Володимир Скаржинський.

Насправді ж Скаржинський відмовився від грошей після того, як Микола Томенко наголосив, що відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України “Про інформацію”, посадові особи у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної шкоди.

“Таке право надається лише фізичним особам”, – нагадує Томенко, голова Комітету з питань свободи слова.

Оскільки за позов до депутата Страховського та редакції міський голова Скаржинський вирішив заплатити з коштів платників податків, але гроші вимагав стягнути не на користь бюджету, то депутат Андрій Страховський написав звернення до прокуратури й за цим фактом було відкрите кримінальне провадження.

Джерела близькі до редакції “Західного передмістя Києва” стверджують, що перед судом між власником газети Войцехом та мером Скаржинським була досягнута домовленість не подавати апеляцію, бо зняли претензії щодо грошової компенсації моральної шкоди.

Засновник газети офіційно пояснює, що апеляцію не подавали, бо не змогли б довести головного, що Скаржинський таки хабарник.

“Ми не подавали апеляцію. Ну який зміст? Суд показав своє обличчя. Заплатив мер за позов з бюджету міста, а потім, зрозумівши ситуацію, відкликав всі фінансові претензії. Ми консультувались з юристами. Те що він злодій та брехун – це можна довести. Головна проблема, довести, що він хабарник. Тут має працювати прокуратура,” – говорить депутат Ірпінської міської ради та засновник газети “Західне передмістя Києва” Дмитро Войцех.

“Ми спеціально замовляли соціологію. По суті, суд зобов’язав вибачитись не лише нашу газету і депутата міськради Андрія Страховського, але й 2/3 ірпінців, які згідно з соціологічним дослідженням поділяють висловлювання, які опублікувались в газеті. Ми готові були віддати будь-яку ціну, щоб це довести. За соціологічне опитування заплатили понад 30 тисяч гривень,” – додає Войцех.

Згідно з соціологічним опитуванням, яке замовляв Дмитро Войцех у столичному центрі соціальних технологій Соціо-Поліс, який проводить дослідження з 2007 року, діяльність ірпінського міського голови не підтримують або скоріше не підтримують майже 70 % респондентів.

Соціологи опитали 650 мешканців Приірпіння й ймовірна похибка в результатах не перевищує 3,8 %.

Після судового засідання газета “Західне передмістя Києва” за рішенням власника вирішила перетворити свою газету з щотижневика на щомісячник.

Журналісти, які раніше працювали щодня, за інформацією джерел, відтепер працюватимуть на гонорарній основі.

В останньому номері спростування надрукували.

Але поряд з фіаско в суді, в Дмитра Войцеха виникла ще одна проблема. Тепер протии нього виступає вже не мер, а виборці.

Нещодавно група активістів Ірпеня, дізнавшись, що Дмитро Войцех нібито має на своєму виборчому окрузі в зелених зонах східної частини міста земельні ділянки, вирішила збирати підписи аби відкликати депутата.

“Про те, що тут по вулиці Котляревського (за пожежною частиною – прим. ред.) була земля Войцеха ми дізналися, коли сюди приїхали забудовники й почали вивантажувати матеріали для паркану”, – говорить громадський активіст, захисник зелених зон Лаврентій Кухалейшвілі.

“На даний момент ця земля належить товариству “АРТ”. У розмові представниця ТОВ “АРТ” повідомила, що корпоративні права на цю земельну ділянку їм продав наш депутат Дмитро Войцех. Ми одразу ж зателефонували помічниці Войцеха Ірині Сусловій та попросили приїхати на місце події. Ірина приїхати відмовилась, повідомивши, що ні її, ні Войцеха в місті немає”, – додає Кухалейшвілі.

Також захисник повідомив, що аналогічна ситуація з зеленою ділянкою біля “Камелоту”. Її також отримав в оренду Дмитро Войцех і продав ТОВ “АРТ”.

“Коли ми дізналися, який насправді наш благодійник Дмитро Войцех, ми вирішили розпочати збір підписів аби відкликати цього депутата з міської ради”, – говорить ініціатор збору підписів, голова ініціативної групи захисту зелених зон біля пожежної частини та за рестораном “Камелот” Віктор Ільїнський.

Депутат Войцех запевняє, що перспектива втратити мандат його не бентежить і він готовий його скласти добровільно.

“Ні в парку Курган, ні біля пожежки в мене ділянок немає. Головою земельної комісії є сестра колишнього депутата Мельника. Я був його конкурентом на виборах. Якби мені виділили хоч одну ділянку, то про це вони б вже всім розповіли. Якщо ж я купив ділянку – які претензії?” – висловлює свою позицію депутат Ірпінської ради Войцех.

“Я готовий поступитись мандатом. Готовий скласти мандат. Я їм не дорожу. За останніми данними мене виборці підтримують. Але що робити в раді цього скликання? Зонування проголосували, землю без зонування роздають. Наступні вибори – так, коли буде команда. А зараз – що тут сидіти?” – додає Войцех.

Мешканці мікрорайону СМУ збираються відкликати усіх 4-х депутатів східної частини, які не зберегли тутешні зелені зони. Окрім Войцеха, люди збирають підписи проти депутата Костянтина Журавля й кажуть, що на цих двох прізвищах не зупиняться.

“Ми збираємося відкликати й депутата від “Батьківщини” Журавля, який має ділянки у парку Відпочинку ім. Стельмаха. Проти Журавля вже зібрали 150 підписів”, – говорить Лаврентій Кухалейшвілі.

“Проти Войцеха люди планують зібрати вдвоє більше підписів ніж за нього проголосували. Проголосувала 231 людина, а ми плануємо зібрати близько півтисячі голосів”, – каже Кухалейшвілі.