Громада Приірпіння

Авторка: Олена Жежера

За останні роки кількість тих, хто розміняв сотню в Приірпіння зростає.

До Дня незалежності України Пенсійний фонд надав Сайту громади Приірпіння інформацію, згідно з якою станом на 1 серпня в регіоні проживає 5-ро людей, яким виповнилось понад 100 років.

У Ірпені станом на серпень 2013 проживають двоє старожилів, стільки ж у Бучі й один у Ворзелі.

У Коцюбинському та Гостомелі, згідно з інформацією з пенсійного фонду, тих, кому за 100 немає.

Найстаріша мешканка Приірпіння живе у Бучі.

Касьян Ганна Іванівна народилась 30 травня 1911 року. Цьогоріч їй виповнилось 102 роки. Мешкає на вулиці Вокзальній.

Редакції Сайту громади Приірпіння вдалося її розшукати і поспілкуватись.

У свої 102 роки вона ще здужає ходити. З нею мешкає її донька Світлана, яка навесні поховала свого чоловіка.

На двох бабусі від держави мають 2 тисячі гривень пенсії.

“Виживаємо, як можемо,” – говорить молодша.

Двом жінкам вижити допомагає онука старожилки Наталія.

“Якби ми самі були, не знаю, щоб і робили. За комунальні 400 гривень віддай. Буханка хліба до п’яти гривень, а ще й м’яса, молока старенькій хочеться дати,” – бідкається Світлана.

“Приходила після сторіччя якась жінка і сказала, що після ста мають мамі значно пенсію підвищити, але де там. Як було 1070 гривень, так і є,” – додає вона.

У 33 році заледве пережили голод. Родина Касьянів, як і інші в Приірпнінні, їли липу, сікли та варили бадилля з кукурудзи. Ганна Іванівна каже, що вижили тільки завдяки тому, що в Києві на хлібокомбінаті знайшлась робота.

Ганна Касьян народила свою доньку перед другою світовою війною у 1939 році. За два роки батько пішов на фронт і не повернувся. На нього Ганна Іванівна чекала усе життя.

Найстарша мешканка Приірпіння пригадує, як воювали за Батьківщину:

“Сиділи ми в окопі. Я з малою. Багато нас сиділо. Німець заходить з ружйом. Думали, всіх буде стріляти… А він жидів тільки вибрав і розстріляв. Страшно було…”

За незалежної України Ганна Касьян пригадує тих, хто правив на цій землі:

“Леніна пам’ятаю. Сталіна, Хрущова…”

Донька Світлана жартує, що мати пам’ятає усіх, крім сучасних політиків:

“Вони їй всі однакові. Іноді каже мені, покажи мені, який в нас зараз начальник. Я їй по телевізору показую. Оце, кажу, Янукович. А вона походить, походить та й знов питає, хто в нас начальник, покажи. Не запам’ятовує його.”

Бабуся, яка прожила 102 роки, каже, що на своєму віку вона ніколи не курила, любила пити молоко й їла молочні каші, а з алкоголю зрідка дозволяла собі лише шампанське.

До списку тих,  кому за 100 від Пенсійного фонду не потрапила Наталія Федорівна Польовик, яка живе у Ірпені в районі БКЗ по вулиці Миру.

Свій ювілей вона відсвяткувала 20 серпня. Тому закономірно вона поповнює кількість тих, кому виповнилось в Приірпінні 100 років.

До Ірпеня її забрала дочка три роки тому з села Ясногородка Макарівського району. Вона мало не до ста років поралась одна по господарству і на городі.

“Навіть зараз їхати до нас в Ірпінь не хотіла – звикла вже в селі. Але знайомі та родичі вже всі повимирали. Довелося їхати,” – розповідає Ганна, донька Наталії Федорівни.

Тут мало з ким спілкується, бо живе на 4 поверсі, а в будівлі немає ліфту.

Бабуся пригадує, що коли був голодомор в Україні їй було 20 років. Вижила і рятувала родину тим, що їздила на Західну Україну за харчами.

“Везла туди хустки шерстяні, кольця, сережки, а звідти привозила квасолю, зерно,” – розповідає старожилка.

Врятувати вдалося не всіх. Наталя Польовик через голодомор втратила матір.

“Усе життя працювала. Льон м’яла, корів доїла, картоплю на полі своїми руками садила й вибирала. А найбільше любила косити – першим косарем на селі була. А ще на машині їздити любила,” – розповідає ювілярка.

На війні Наталя Польовик допомагала партизанським загонам. У лісі навпроти її будинку була лінія фронту.

“Бувало так, що зранку приходили наші поїсти, а на вечір ішли німці – усіх годували. Яйця, молоко, що було. Все село так жило,” – пригадує бабуся.

Мешканка Ірпеня запевняє, що їй найкраще жилось за Брежнева:

“За Брежнева усе для людей було. Весело, гарно. А зараз усі лише для свого карману роблять, а людям нічого”.

Польовик залишається з активною громадською позицією. Завжди ходила на вибори. Щойно переїхала до Ірпеня – одразу зареєструвалась на дільниці. Але додому, каже, скриньки для голосування ніхто не приніс:

“Президента я не вибирала”.

Свій день народження кілька днів тому Наталія Федорівна відсвяткувала з родиною, навідалися ці сусіди.
“На свій ювілей вона так гарно співала.. І взагалі, як нас удома нема, а вона сама – то сусіди кажуть, співає собі бабця, а ми слухаємо”, – каже донька Ганна.

“Довго не сумує, завдяки своєму оптимізму вона й живе», – додає дочка.

За останні три роки в Приірпінні кількість тих, кому виповнилось 100 років, зростає.

У 2011 році у Ірпені і Бучі нарахували лише по 1 пенсіонеру. У селищах тоді старожилів не було.

У 2012 році у Бучі стало на одного ювіляра більше.

У Київській області найстарішою є пенсіонерка, як проживає у Макарівському районі. У червні цього року їй виповнилось 108 років.

Цьогоріч до Книги рекордів Гіннеса потрапила японка Місао Окаво як найстаріша людина планети. Вона відсвяткувала у лютому 115 років.

Загалом менше ста людей в історії спостережень людства досягли 114-річного віку. Лише 29 чоловік дожили до 115 років, і тільки вісім – до 116 років.

А найстарішою людиною в історії спостережень, які документально підтверджені, вважається мешканка Франції Жанна Кальман. Вона прожила 122 роки і 164 дні. Її не стало в 1997 році.

 Авторка: Олена Жежера, журналістка.