Громада Приірпіння

Авторка: Ірина Федорів

Сухостій по периметру селища вже рік загрожує життю та здоров’ю мешканців Коцюбинського. Минулого року місцева влада, яка вважає ліс своєю територією для забудови, під час санітарних рубок лісників задля розваги викликала правоохоронців.

“Перед Новим роком (у 2012 році – прим авт.) у зоні видимості селища ми почали планові санітарні рубки сухостою. Нашій роботі завадила міліція, яку викликали представники місцевої влади. Наших лісників забрали для пояснень, а техніку, яка нам потрібна для роботи, не віддавали кілька тижнів,” – розповів тоді Олександр Топчій, лісник КП “Святошинське ЛПГ”.

Коцюбинська влада лише на папері після роздачі земель створила комунальне підприємство, яке нібито має обслуговувати цю територію. Де-факто ж лісників, які б обслуговували лісовий масив площею у 4 тисячі гектарів, у селищі немає і грошей у жодному бюджеті з моменту існування селища на ці потреби теж не були передбачені.

Та й для влади донедавна це була лише деревинна рослинність, а не ліс.

(Щоправда на сайті селищної ради з’явився відеоролик із романтичною назвою “Майский лес”. Це вже прогрес, хоч і недержавною мовою. Виходить, де-факто влада офіційно нарешті визнала існування лісу. Либонь, “майська деревинна рослинність” і для депутатів звучить досить таки дивно).

Через свої земельні амбіції місцева влада геть забула про те, що є відповідальною за життя і здоров’я людей у селищі.

До лісників, які завжди реагували на звернення без бюрократії і листів тепер довелось звертатись як депутат селищної ради щодо сухостою біля Меблевої та вздовж вулиці Пономарьова. На підтримку депутатського звернення були зібрані підписи коцюбинчан.

Це треба було зробити для того, щоб окрім всіх необхідних документів на рубку сухостою лісникам було що додатково показати правоохоронцям.

Але КП “Святошинське лісопаркове господарство” все одно не мало гарантій, що через ситуацію, що виникла із дерибаном Біличанського лісу власники ділянок вкотре не будуть діяти у своїх власних інтересах і проти інетерсів громади.

Аби вирішити ситуацію із сухостоєм в селищі й упередити негативні наслідки для людей, довелося це питання піднімати на профільному підкомітеті ВРУ (з чого відверто посміявся голова депутатської групи “Спільна мета” – власник близько 100 ділянок в лісі – Владислав Євстифєєв) та переговорити у присутності головних правоохоронців області з головою Київської облдержадміністрації Анатолієм Присяжнюком, який таки пообіцяв питання вирішити.

Пройшло майже півроку, а питання так і залишалось відкритим. У сезон осінніх буревіїв та злив громада була кинута вкотре напризволяще.

Старезного аварійного дуба заввишки 7 поверхів, який мав порожню середину й міг від вітру впасти у будь-який момент, за присутності лісників допомогли у вересні спиляти працівники УЖКГ “Біличі”, оскільки техніка столичного комунального підприємства перебувала на планових роботах.

Але окрім цього одного дерева, по периметру селища залишалось чимало дерев, які загрожували безпеці громадян.

Селищна рада так і не написала офіційне звернення з проханням зрізати сухостій до очільника КП “Святошинське лісопаркове господарство”. Офіційний лист означав би визнання радою того, що на цій території де-факто і де-юре господарює не їхнє міфічне комунальне підприємство, а реальний землекористувач КП “Святошинське ЛПГ”, яке для таких робіт фінансується за бюджетні кошти з 1957 року. Це суттєво ускладнювало задачу.

Весь цей меркантильний колапс системи міг би закінчитись доволі сумно.

Але, на щастя, до селищної ради таки дійшло, що за законом гравітації дерево, навіть якщо його на папері назвати “деревиною рослинністю”, падає долі й може суттєво зашкодити людям.

Щоправда, теорія з шкільної програми уроків фізики не допомогла. Розуміння прийшло лише після того, як на проїжджу частину вулиці Пономарьова звалилась суха сосна. На щастя ніхто не постраждав. А могли бути, не дай Бог, і більш серйозні наслідки.

Цією вулицею щодня їздить до Києва і маршрутний транспорт, і сотні приватних машин, де пасажирами також є і маленькі діти.

Негласно селищний голова Вадим Садовський пообіцяв, що викликати міліцію і перешкоджати роботі лісників під час рубок сухостою цього разу ані він, ані депутати не будуть. За що я йому особисто дуже вдячна. Бо саме від його волі в цій ситуації залежав не просто компроміс, а без перебільшень безпека кожного коцюбинчанина.

Після цього довелось особисто зустрічатись з новопризначеним керівником лісництва Анатолієм Степаненком, якого треба було запевнити, що негласно селищна рада таки потребує їхньої допомоги і обіцяє – міліцію не викликатиме, техніку під час робіт, як минулого року, не заберуть.

Про всяк випадок довелось попередити і начальника міліції, що будуть рубки сухостою з відповідними документами (раптом хтось вирішить знову викликати правоохоронців – 100% гарантію давати все одно було досить важко).

На початку жовтня роботи розпочали поблизу Меблевої.

І нарешті над дитмайданчиком позрізали небезпечні гілки.

Виявилось, що біля дитячої гірки, був аварійний дуб, який через великої порожнини в середині, яку виявили лише за допомогою вишки, міг впасти просто на дитячий майданчик.

Потім за сухостій узялись і на Пономарьова. Всі ці роботи виконували позапланово, бо за планом вони мали б бути зроблені наприкінці 2012 року. А це означає, що лісники відривали техніку від інших кварталів лісництва, де сухостій при дорозі так само загрожує іншим людям.

І це тому, що такі, як депутат Владислав Євстифєєв, поклали оком на ліс і вирішив відігратись за рахунок громадської безпеки на лісниках.

Аби перевірити роботу лісників, як кілька років тому провели суцільні рубки, про що говорила зокрема селищна рада, ми проїхались машиною там, де буревій ламав крони дерев та була пожежа.

Лісники дійсно заліснили ці території, як і обіцяли, висадили молодняк, який подекуди вже за розміром рівний або навіть і вищий за підлісок.

Тішить, що поза так званою “зоною видимості місцевих урядників” ці питання вирішуються без посиленого контролю й не потребують додаткових зусиль від громади.

Але якщо вдуматись: через меркантильні забаганки і примхи тих, хто має близько 100 ділянок в лісі, безпека громадян, зокрема дітей, у такий спосіб була знівельована протягом цілого року.

Аби вирішити це, на перший погляд, елементарне питання, довелося вести мало не рік переписки й перемовин навіть на найвищому рівні керівництва області. Правда їм там на горі, здається, глибоко все одно, чи виживе після чергової прогулянки на дитмайданчику дитина, чи ні.

Саме тому громада має розуміти, що функцію контролю влади в цій державі не можна залишати ні на мить. Бо саме через нашу байдужість у таких здавалося б елементарних питаннях потім стається, на жаль, непоправне.

Авторка: Ірина Федорів, журналістка