Битва за право: чому до селищної ради вже йдуть і школярі

5

pictureАвторка: Анастасія Матвієнко

Після Майдану у мене, коцюбинчанки, в голові не вкладалося, чому селище не зажило по-новому.

Останньою краплею став дохлий кіт, який пролежав зо два тижні біля дитмайданчику у центральному парку.

Там граються діти, й будь-який малюк, міг, втративши рівновагу, впасти на труп цього кота, який почав розкладатись.

cat

Разом із подружками вирішили йти до селищної ради, аби зрозуміти, чому у нас в селищі тижнями валяється дохлий кіт, чому собаки, які вже бігають зграями й становлять реальну загрозу для людей, не проходять належної стерилізації…

Цікавило питання, чому у нас розриті й непоремонтовані дороги.

Чому після злив машини й автобуси тонуть у калюжах?

Обурювала відсутність безпечного підземного переходу через залізничне полотно.

Склавши список проблем, ввімкнувши відеокамеру, ми пішли до нашої місцевої влади.

Попри подив чиновників, які, вочевидь, не могли повірити власним очам, побачивши підлітків із відеокамерою в селищній раді, ми їм спокійно пояснили — знімати не заборонено.

Міського голови не було, але був його заступник Петро Пушанко, донедавна — директор нашого ЖЕКу.

Нас хвилювало також сміття в лісі.

Цікаво, що заступник голови Коцюбинської селищної ради, чиїм рішенням ділянки (буцімто, чагарники) було віддано ділянки в приватну власність, після підписання указу про розширення нацпарку за рахунок Біличанського лісу вже офіційно сказав, що відповідають за сміття в лісі таки лісники:

“Лісники ж, наверно, ви ж самі сказали. Треба звернутися до них”.

Це вже суперечить позиції Вадима Садовського про те, що це — приватна власність на “деревинній рослинності”.

Отже, після цього візиту ми  вирішили направити письмовий запит до селищного голови з переліком зазначених питань.

“Запит написав вже особисто я. Я зрозумів, що годі нам, дорослим, ховатися за спинами наших дітей, і треба діяти. Якщо вже 10-класників “дістали” проблеми у селищі, якщо вони вдягають вишиванку й йдуть відстоювати наші права, то нам, дорослим представникам громади, мовчати негоже”, — говорить Володимир Матвієнко, мій тато.

Для сайту

“І ще одна знакова річ. Поки донька заносила письмову заяву, то секретарка, коли на камеру вже не знімалось, такою ввічливою не була. Сказала доньці, що їй краще вчитися в школі, а не в селищну раду ходити. Я ж кажу, що саме такими повинні бути майбутні повноправні громадяни нашої держави”, — переконаний тато.

І от ми чекаємо відповіді на наш запит. Бо після останніх подій мають відбутися конкретні зміни, ми не маємо права нівелювати свою функцію громадського контролю. За те, щоб ми жили в іншій державі —люди поклали свої життя.

matvienko_yaroshАвторка: Анастасія Матвієнко, коцюбинчанка

5 коментарів

  1. Олексій Кузьменко 6 Травня 2014 at 16:03

    Молодець!
    Моя повага! Як то кажуть “ріспект”)))))))

    217.76.204.222

  2. Ольга 6 Травня 2014 at 16:28

    Молодець, дуже правильні запитання

    195.78.112.**

  3. Ольга 8 Травня 2014 at 09:40

    До речі дохлих котів багато по селищу валяється, нещодавно в садочку знайшли. А смітники по лісу то взагалі біч народу, особливо багато сміття біля приходу на Меблевій і навколо церкви на Пономарьова.

    95.158.25.1**

  4. Ольга 8 Травня 2014 at 15:01

    Моє обурення не має меж, цей і.о поводить себе дуже не ввічливо, я б сказала дуже похабно…Це сором.

    95.158.25.1**

  5. Мисько 12 Червня 2014 at 03:04

    Поржав =)
    Ну просто екзекуція.

    195.18.31.**

Залишити відповідь

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539