Громада Приірпіння

Шмарклі у садку – невиліковні. Це – як корупція у владі.

З осені моя трирічна донька пішла до садка і,як мій старший син, адаптується вкрай важко. З вересня ми досі не виходили і повноцінного місяця. Вірус за вірусом випробовують її імунітет.

Мами, що працюють, не мають на кого залишити своїх дітей, які ще не зовсім одужали й можуть мати навіть затяжний бронхіт…

Така реальність на ринку праці й такий низький рівень соцзахисту молодих мам та дітей з боку держави.

У результаті ті малюки, що недохворіли, заражають інших дітей, які у свою чергу щойно видужали. Й ситуація повторюється знову й знову.

Це порушує основний принцип припинення “вірусування”, який пропагує UNICEF та МОЗ.

На додачу, кожне захворювання – це похід до аптеки, що з новими цінами відчутно впливає на сімейний бюджет.

“Таких дітей тому називають “шмаркачами”, що в них постійно шмарки,” – каже на прийомі головний імунолог Києва Федір Лапій.

Але, ситуацію можна і треба змінювати. Мій терпець увірвався, коли я прийшла до дитсадка й почула вкотре квартет кашлюнчиків та “шмаркачів”.

Увечері я і мій Facebook вирішували, що ж нам робити. Свої пропозиції та ідеї я систематизувала ось у такий список.

З ним і пішла до завідувачки дитсадка Лесі Братанової. Садок у нас звичайний, державний. До нього ходять діти не лише з усього Святошинскього району, а й з прилеглих населених пунктів, в тому числі й з Приірпіння.

І, де б не жили батьки, проблема ця для всіх однакова.

“У мене один захворіє, ще не встиг одужати, як починає хворіти другий і так далі,” – бідкається Ніна Костенко, яка мешкає у Бучі.

Мене слухали уважно, але з осторогою, бо чудово знали, що це не просто чергова мати, а тележурналіст.

Моє звернення, на щастя, розглянули за день ретельно і по пунктах. Розглядали проблему на плановому засіданні голів батьківських комітетів. І ось що ухвалили.

Що мене вразило найбільше, що пункт завертати зворих дітей додому не підтримали… самі батьки. Мовляв, ситуації бувають різні. Ось це і є ключовий момент в усвідомленні власної відповідальності. А точніше в небажанні її усвідомлювати.

Але справа таки зрушила з місця. І завдяки тому, що ситуація змінилася, ми таки потрапили на новорічний ранок.

“Ми вчимо батьків, що робити для того, щоб їхня дитина була здорова. Ініціатива проведення акції “Україну починаємо з себе” до нас прийшла саме з ініціативи батьків і разом з ними ми розробили план заходів,”- каже директриса нашого дитсадка Леся Братанова.

Батьки ходять в бахілах. У садку проводиться аромотерапія, готують кисневі коктейлі. Адміністрація стала більш вимогливою.

Кашель майже затих… Чому майже? Тому що для когось ще є виправдання тому, що не виправдовую ані UNICEF, ані МОЗ: “різні ситуації бувають”.

ФОТО: захворів сиди вдома – інший малюнок

Але прогрес є. І саме зараз, як ніколи я певна, що саме громадянська журналістика може знищити совкові стереотипи.

Україну слід починати з себе і своїх дітей. Від того, щоб не паркуватись на дитмайданчиках та зелених зонах і до того, щоб не заражати ані своїх, ані інших дітей.

А там і до цивілізованого європейського суспільства – рукою подати.

Авторка: Тетяна Висоцька, телеведуча