Громада Приірпіння

Після того, як Верховна рада вночі прийняла бюджет, депутатів Приірпіння почали скликати, як на пожежу.

Проти Нового року в Бучі на бюджетній сесії вдалося зібрати аж 19 депутатів. Загалом їх має бути 36. А для кворуму треба щонайменше половина — 19. Тобто, якщо голосує лише 18 місцевих урядників, то питання не прийняте.

Головував на засіданні особисто міський голова Анатолій Федорук. Як відомо, останнім часом його зустріти на сесії вкрай важко.

Наприклад, на останньому засіданні він побув лише 15–20 хвилин й залишив залу перед тим, як його кумові Володимирові Карплюкові мали зарахувати пайову участь у майже 3 мільйони гривень.

Активісти переймались, що і цього разу це кумівське питання винесуть на розгляд депутатів. Але зопалу розглядали лише бюджет.

Очевидно, як і парламент, місцеві ради по-стаханівському виконували волю Президента — бюджет до Нового року мав бути зразково прийнятий всіма радами.

Матеріали наші обранці отримали, як і в сусідніх радах, за хвилину до сесії. Нікому й не спало на думку перенести засідання на наступний робочий день — 31-ше число. Це дало б змогу депутатам хоч трохи зрозуміти, за що їм доводиться голосувати.

Але кому ж кортить вивчати бюджет, якщо треба бігти додому святкувати?! Потім  наші депутати розводитимуть руками: мовляв, одні дірки в бюджеті, й для виборців нічого не можемо зробити.

Декому з місцевих урядників було настільки все одно, що проектів рішень вони навіть не взяли до рук.

Ще до сесії, зранку, я телефонував начальниці фінансового управління Тетяні Сімон щодо того, аби в бюджеті виділили кошти на фінансування будівництва школи по вул. Вишневій на 900 місць. Цього вимагає постанова Кабміну.

Пані Сімон пояснила, що треба чомусь чекати субвенції з держбюджету на будівництво школи, але варто зазначити, що субвенція від держави можлива лише тоді, коли орган місцевої влади бере на себе зобов’язання спільно фінансувати це будівництво.

Ціна питання для міста — майже 3 мільйони. Це смішна сума, з огляду на те, що її мало не пробачили забудовнику-куму мера Бучі минулої сесії.

(Нагадаю, що школу мали взагалі звести коштом забудовника, який у цьому районі збудував висотки. Натомість роками стоїть котлован).

На сесії для себе нічого нового не почув. Екс-“регіонал” Анатолій Федорук почав затяжний монолог про те, що йде війна і всім погано… Всі проблеми в місті, як і котлован, що стояв роками до війни і стоїть донині, виходить, через війну, а не через бездарну владу.

Зрештою, після монологу Федорука дали слово і громаді. Мене цікавило два питання: чи проплатили за експертизу кошторису школи? Якщо так, то чому спільне фінансування школи не включене в бюджет окремим рядком?

Це питання можна було б легко врахувати у графі 150000 — “Будівництво”.

https://www.youtube.com/watch?v=D9Tr1x8n4ps&feature=youtu.be

Мер на запитання не відповів. Навіть не сказав, чи сплатили за експертизу. Іншій активістці Ірині Влащук, яка написала колонку про нашу акцію під мерією і протягом усього засідання тримала руку для виступу, навіть не дали слова.

“Я хотіла, щоб мені надали слово і тримала руку. Хотіла спитати у наших депутатів, чому вони реально саботують добру волю держави й не хочуть допомогти нашому місту в будівництві школи? Чому жоден з них не став на захист представників громади, які були присутні у залі? Жоден! Слова мені так і ніхто не надав, хоча я впевнена, що мою руку бачили всі. В тому числі секретар ради Василь Олексюк, бо дивився мені в очі, та мер Анатолій Федорук. Ганьба їм усім за таку роботу!” — розповідає, як було на сесії, бучанка Ірина Влащук.

За бюджет проголосували в стаханівському темпі.

Після завершення сесії Федорук буквально кинувся прожогом до дверей, штовхаючи людей.

Я хотів його ще де про що запитати, але він відштовхнув мене й швидко вийшов з приміщення.

Найцікавіше відбулося після сесії. Громаді вдалося поспілкуватися не лише з кількома депутатами, а й із секретарем Бучанської ради Василем Олексюком, який мав би готувати бюджетну сесію.

Як виявилося, ніхто з депутатів не знає, на що саме були розподілені кошти, а це більше 160 млн. грн.

Куди ж вони будуть спрямовані? Які суми виділяються і на які потреби? Василь Олексюк навіть не читав бюджет, бо довіряє фінансовому управлінню ради!!! Навіщо ж нам такі депутати?

https://www.youtube.com/watch?v=5Hv_W_bZDMA&feature=youtu.be

Секретар ради Олексюк, на відміну від інших колег, мав можливість вивчити бюджет детальніше, бо він працює в міській раді. Але, як виявилось, у день підготовки бюджетної сесії, що входить у прямі обов’язки секретаря ради, він членам територіальної громади розказував, що вони, пробачте: “Принцессы (которые) никогда не какают, поэтому у них с возрастом скапливается куча дерьма…”.

Зокрема, цю фразу він адресував місцевій активістці Ірині Влащук під її статтею про школу, яку ніяк не збудують.

До слова, у члена територіальної громади Бучі, а фактично виборця Василя Олексюка Ірини Влащук, цього дня саме був день народження.

Мені на моїй сторінці під коментарем про школ  він теж мені написав про принцес і принців…

Далі, протягом робочого дня, впритул до початку сесії Василь Олексюк встиг розказати про принців і принцес ще багатьом членам територіальної громади.

І секретар ради прекрасно усвідомлює, що це все відбувається в робочий час, і йому ми цей робочий час оплачуємо.

Серйозна робота в секретаря ради.

Очевидно, тема екскрементів дуже близька й іншим депутатам Бучанської міської ради. Вони її піднімають навіть на сесії ради, замість того, щоб займатися ділом і вирішити питання з будівництвом нашої школи.

Чому ж найняті та обрані нами працівники дозволяють собі так поводитись з громадою і вперто не хочуть чути про потреби наших дітей — школу?

Виходить, те, що громада написала на нардепа звернення і зібрала майже тисячу підписів, — нікого не цікавить? Нам лише треба 3 мільйони. Ми не просимо землю для ведення свого будівельного бізнесу чи МАФ-ів.

Ми просимо НАШІ гроші, гроші платників податків, на школу для наших дітей, бо хтось побудував у Бучі стільки житла, що дітям нема де вчитись.

Негайно потрібні кошторис, експертиза кошторису і рішення міської ради про спільне фінансування будівництва школи в розмірі 3 % кошторисної вартості. Тоді можна розраховувати на державну субвенцію.

Але чи потрібна меру нова школа? Мабуть, він все ж бажає побудувати багатоповерхівку на такому ласому для будівництва шматочку землі, а про дітей навіть не думає. На жаль…

Автор: Сергій Лисенко, бучанець