Громада Приірпіння

У цю суботу буде річниця загибелі мого чоловіка Олександра Гуменюка. Він – командир 11 батальйону “Київська Русь”.

У суботу, 15 серпня, об 11 годині на Лук’янівському кладовищі відбудеться поминальна служба пам’яті мого покійного чоловіка. На 10-30 замовлено автобус від мого будинку до кладовища для всіх бажаючих вшанувати його пам’ять.

Я ніколи не думала, що фактично у річницю я буду звертаюсь до голови Коцюбинської селищної ради Вадима Садовського з проханням не розпускати чутки про мою родину і не чіпати ім’я мого загиблого чоловіка.

Я неодноразово чула від людей про те, що Ви, а також секретар ради екс-регіонал Олександр Ковтач і депутат від нашого будинку Ярослав Салівонов негарно висловлюєтесь на адресу моєї родини.

Особисто у Вас, Вадим Іванович, я ніколи нічого не просила для себе, а як у представника влади вимагала і буду вимагати всього того, що має бути згідно чинного законодавства.

Також я вас дуже прошу, Вадим Іванович, надати мені чеки за витрати на поминальний обід після поховання мого чоловіка та чеки на витрати на вікна, які було поставлено в мою квартиру. Я готова Вам відшкодувати ринкову вартість вікон, не дивлячись на те, що Ви і члени вашої родини мають підприємство, яке спеціалізується на виробництві склопакетів і яке розташоване на території ДОКу. Саме це виробництво свого часу в результаті вашої діяльності було доведено до банкрутства, в ході якого промислові потужності та земля під ними змінили власників. І тепер ним керують наближені до вашої родини люди.

Мене часто питають люди, чи ремонт в моїй квартирі робиться коштом Садовського, адже всі пам’ятають, як на похованні ви це публічно обіцяли. Я людям чесно кажу, що з ремонтом мені допомагають волонтери та просто небайдужі люди. По закінченню ремонту я обов’язково прозвітую перед людьми, які мені допомагали і хто.

Ви не ображайтесь, але ваш вклад мізерний в порівнянні з тим, що роблять люди. І це не тільки ремонт, а й допомога на фронт, яку я доставляю безпосередньо на передову.

Наші кравчині з поліклініки, “Кухарська сотня Приірпіння” та інші волонтерські організації роблять для фронту в десятки разів більше в порівнянні з вами, не чекаючи похвали не від кого. Ми разом робимо одну справу. Якби Ви бачили блакитні очі хлопчиків, які воюють на фронті, хоч раз би Ви подивились в ті очі, які віддають своє життя та здоров’я за територіальну цілісність та суверенетет нашої держави…

Наші бабусі в’яжуть шкарпетки на зиму хлопцям і всередину вкладають маленькі папірці з молитвами. У мене питання, якому Богу молились Ви з секретарем Коцюбинської селищної ради Ковтачем  коли з широкого плеча відправляли ось таку автівку швидкої допомоги.

Ви урочисто рішенням сесії ради передали очільнику “Самооборони в Київській області” Володимиру Давидюку технічно несправну автівку швидкої допомоги, яка вже 5 років навіть селищем не їздила, це був просто металобрухт. І пафосно промовили, нехай волонтери відремонтують і доправлять в зону АТО.

Цей метлобрухт поночі вивозили на евакуаторі. Це ганебний піар на темі АТО, який був у сесійній залі перед громадою.

Для волонтерів нічого немає неможливого. Вони і ходову поремонтували і до Ольги Матюшиної звернулись, її підприємство не відмовило броньоване скло поставити.

Але урочистий допис-промову на сайті Коцюбинської селищної ради без емоцій сприймати ніхто не може.

І ось тому свідчення.

Бо нешановний секретар Ковтач, який  має звання полковника і який в орденах в облраду ходить задля омріяного дерибану лісу, мав би розуміти, що навіть якщо волонтери із шкури вилізуть, то така швидка просто технічно по фронтовій зоні їздити не зможе, максимум по прифронтовій і то зі швидкістю 60-70 км/год.

А що ж Ви медалями пообвішувалися і штурмуєте облраду і воюєте там за межу?

Так вигідно? Може підете разом із некадровими офіцерами, ІТ-фахівцем з Меблевої, журналістами, добровольцями, такими як Ігор Домбровський, та й повоюєте за межу України? Чи краще на теплоході покататися після запланованої перемоги в облраді і дерибану?

Підсумовуючи вище викладене, хочу наголосити ще раз всім представникам місцевої влади, якщо вже так сталось, що користі від вас мало, то, будь ласка, не заважайте нам, волонтерам, робити свою справу і тому для розмови під час робочого часу, який вам оплачує громада, шукайте інші теми.

P.S. Окремо хочу подякувати Дмитру Христюку, першому заступнику очільника обласної адміністрації. Він багато робить як для моєї родини та моїх дітей, так і для інших призовників Київщини. А також всім тим небайдужим, хто підтримує мою родину.

Авторка: Олена Гуменюк, волонтерка та коцюбинчанка