Громада Приірпіння

Зонінг – стратегічно важливий документ, згідно з яким у населеному пункті влада має контролювати селищну територію та планувати майбутні  забудови. Отже приймати рішення по ньому мають люди що мають довіру  громади! У проекті рішення сесії Коцюбинської селищної ради було питання щодо розробки плану зонування території селища.

Здавалося б, що тут можна зонувати, коли все забудоване і зони чітко визначені? Але ж всі добре знають, про що мріють депутати вже другу каденцію! Це земельні ділянки у лісі, який став Нацпарком.

Але у селищного голови екс-регіонала Вадима Садовського це питання вирішили протягнути за рахунок “Атланту”. У проекті рішення, який роздали депутатам йшлося про те, що обов’язки з фінансування цих робіт покладаються на ПрАТ “Виробничо-будівельна фірма “Атлант”.

У проекті рішення чорним по білому написано: “врахувати суму відповідних витрат при призначенні розміру пайової участі Товариства у розвитку селища”. Тобто сума, яку забудовник має надати селищу за договором (це 4 % від загальної вартості робіт) може стати суттєво меншою.

Що ж виходить? Дерибанникам треба позонувати селище, бо вони сплять і бачать свої ділянки у лісі та забудову територій підприємств, а бюджет має недоотримати кошти від забудовника, який для розвитку інфраструктури селища і так нічого глобально не робить?

Про те, що “Атлант” буде робити все задля зменшення пайової участі і є домовленості було зрозуміло з самого початку. Бо будувати він почав на території, яка належала родині селищного голови.

І ось перед початком сесії представник “Атланту” вистрибнув із кабінету селищного голови! “Совпадєніє? Нє думаю!”

Перед сесією депутатка Ірина Федорів говорила із іншими депутатами і просила не голосувати за зонінг, щоб не мінімалізувати пайову участь.

Голова бюджетної комісії Ганна Настенко переконувала, що напередодні, дізнавшись про такий поворот подій, депутати вирішили не підтримувати таку пропозицію.

“Бюджетна комісія настоює, щоб все таки за рахунок бюджету селищної ради,” – сумно констатує голова земельної комісії Владислав Євстифєєв, у якого у лісі прокурор Ірпеня Мирослав Пацкан нарахував майже 100 із 501 виділеної ділянок.

Але попри те, що депутати зрозуміли, куди хилить забудовник разом із селищним головою екс-ригом, загроза непрозорого зонінгу все одно залишалася.

“Перше питання! Для чого робиться цей проект? Доповідайте!” – Виступив з місця депутат і почесний громадянин селища Микола Мамчич.

На сесії стало зрозуміло, що питання зонінгу будуть протягувати коштом селища.

“Зонування – невід’ємна частина генерального плану. Розробляється для всіх населених пунктів. У нас тільки в одних нема. У нас грошей не було розробити. Зараз з’явилися гроші. Треба зонування зробити. Це дозвіл на розробку. Будуть громадські обгооврення. Це буде публічний документ,” – співає свою брехливу пісню член ВО “Батьківщина” Владислав Євстіфєєв.

І хоча, звертаючись до нього, літній депутат Мамчич встав, Євстифєєв навіть і не подумав, щоб підвестись.

Як оговорювали зонінг в Ірпені за часів екс-регіонала Володимира Скаржинського ми добре пам’ятаємо. Тепер громада воює за зелені зони з забудовниками і активістів із небувалою жорстокістю б’ють.

І тепер виникає питання: ми робимо зонінг у яких межах, оскільки межа селища не затверджена? Якщо у більших межах, ніж є насправді, то навіщо ж нам із бюджету фінансувати роботи, які сприяють дерибанникам, а не простим коцюбинчанам?

Площу, якої стосуватиметься зонінг, ніхто офіційно не озвучував.

“400 гектарів,” – повідомив на запитання депутатки Ірини Федорів інший депутат Олександр Хвостенко, який у лісі отримав ділянку. 

І тут абсолютно слушно питання поставив депутат Мамчич:

“Є питання! Є питання! Зонування розробляється в мужах населеного пункту. А то мало що нам захочеться прихватить! У селищі все ясно і так. Зони давно склалися.”

Євстіфєєв почав казати, що все треба закріпити юридично.

“Та я розумію, що ви хочете,” – відрубав Мамчич і депутати, а особливо селищний голова Вадим Садовський зареготали, але Мамчич не вгавав.

“Депутат Євстіфєєв депутатам селища голову морочить вже 9 років,” – наголошує він.

Після цих слів Садовський поквапився винести питання на голосування:

“Питання є? Немає? Ставлю на голосування”.

Але кілька депутатів продовжували дебати.

Депутатка Ірина Федорів поставила питання, скільки це буде приблизно коштувати бюджету селища, але конкретної відповіді на абсолютно раціональне і конкретне питання Євстифєєв лише відмахнувся.

“Ви морочите голову усім депутатам уже 9 років,” – повторює організатору дерибану Біличанського лісу Мамчич.

“Ви обіцяли, що межі будуть рік тому назад. Що значить навіщо межі? Опять викидувать на вітер 200 тисяч?” – Запитує депутат.

Його позицію підтримала депутатка Ірина Федорів:

“Головне питання полягає в тому, на яку площу ми робимо зонінг. Навіщо нам викидати гроші і платити більше бюджетних коштів, якщо у нас цієї площі нема?”

Садовський обговорення не витримав і уривчасто прокричав:

“Хто – за – проект – рішення – прошу – проголосувати!”

Всі депутати, окрім Ірини Федорів, Надії Бігун та Миколи Мамчича проголосували за рішення розробити зонінг коштом бюджету у невідомо яких межах. Таким чином за рішення проголосувало 16 депутатів (у залі було 18 депутатів+1 селищний голова – 3 голоси = 16). Якби у залі знайшовся хоча б ще один порядний депутат, то питання не набрало б потрібної кількості голосів.

Таким чином вже другу каденцію майже той самий склад ради, що був за попереднього скликання, продовжує грабувати громаду, поки кращі люди свого народу волонтерять або воюють на фронті. Восени закликаю громаду не помилитися знову.

Автор: Ігор Домбровський, учасник російсько-української війни за незалежність України, голова ІРГО “Самозахист”