Громада Приірпіння

Влітку торф’яники – екологічна катастрофа Приірпіння…  Від неї не врятуються ані прості мешканці регіону, ані ті, хто відгородився від світу 8-метровими парканами.

Інтоксикація і задуха – це щоденна загроза і для активістів, і для тих, хто співає місцевій владі осанну. Увечері, коли горить торф, ніхто не провітрює приміщення. У 30-градусну спеку всі сидять вдома із зачиненими вікнами і задихаються від диму, який встиг потрапити у приміщення. А відкрити вікно – зась. Буде ще гірше.

Сморід тягнеться від Ірпеня до Бучі, Коцюбинського і Києва в районі Академмістечка.

Ситуація з кожним роком погіршується. Народний депутат від Народного фронту козак Михайло Гаврилюк піднімав це питання перед місцевою владою під час минулорічних виборів саму у той день, коли Володимир Карплюк став міським головою. Тоді Гаврилюк не міг швидко доїхати до дільниць. Була жахлива видимість на дорогах, яка може спричинити ДТП.

Цього року ситуація не змінилася, хоча здавалося б на носі місцеві вибори і влада має посилено дбати про тих, хто восени піде обирати представників місцевого самоврядування.

У соцмережах користувачі запропонували новий герб для Приірпіння – їжака в тумані.

Щоб не бути голослівною, приведу цитати фахівців галузі токсикологічної реанімації та інших спеціалістів, щоб, можливо, ця інформація дійшла до голів влади, вже добряче отруєних не лише їдким димом, алей пропагандою креаторів “Міста здоров’я”.

Отже:

1. Торф’яний дим небезпечніший за деревинний, оскільки з торфу при згорянні виділяється багато сполук вуглецю, сірки та азоту. Шкода від більшості токсичних газів і спеки – річ поправна: головний біль, нездужання і в’ялість минуться, а мілко дисперсна канцерогенна сажа осяде в легенях назавжди.

2. Окрім чадного газу (СО), в продуктах горіння присутні дратівливі гази і пари, котрі при при контакті з очима і органами дихання можуть викликати хімічний опік. В продуктах горіння також можуть бути присутніми органічні речовини, що мають слабкі наркотичні властивості, і завжди у великій кількості сажа – частинки вуглецю, які мають властивість сорбувати на своїй поверхні токсичні компоненти і переносити їх у легені при вдиханні задимленого повітря. В легенях поступово відбувається зворотній процес (десорбція). З огляду на це, для оцінки стану потерпілого необхідне спостереження спеціалістами протягом кількох днів.

3. Погіршення екологічної ситуації найбільш небезпечне для дітей і людей, які страждають на бронхіт і астму, серцевими захворюваннями , порушеннями кровообігу, неврастенією, анемією, діабетом, захворюванням нирок

Не буду продовжувати сумний перелік наслідків інтоксикації організму продуктами згоряння торфу, хоча спеціалісти наполегливо рекомендують покинути місця горіння або ж, щонайменше, одягти респіратор, а краще, протигаз, що у 40-градусну спеку рівнозначне самогубству, а перейду одразу до можливого вирішення проблеми.

Попри те, що МНС і всі служби ніюито безпорадні перед неприборканою стихією, очевидно, що сьогодні є цілком зрозумілі методи боротьби із горінням торф’яників. Мова є не йде про Шатурські болота на північно-західній околиці Москви. Ситуація доволі проста – проблему у сотні гектарів згарищ, що розташовані у безпосередній близькості до Ірпеня і околиць столиці. Тому треба говорити про дієві способи гасіння торф’яних пожеж.

Відверто кажучи, дивує, що досі ніхто з фахівців Держводгоспу, експертів у сфері водного господарства, ще не виступили ані з аналізом критичної ситуації, ані з пропозиціями щодо її врегулювання, і це також питання, сподіваюся, найближчим часом буде розглянуте з наданням правової оцінки їх бездіяльності…

Та, Бог з ними!.. Шлюзи! Вони у всі часи після їхнього спорудження регулювали водний баланс в заплаві Ірпеня, контролюючи від пересихання або, навпаки, надлишку води. Сьогодні я не бачу іншого, більш прийнятного способу впоратися з горінням гектарів заплави!

Є інформація, що саме з допомогою шлюзової системи у всі часи гасилися загоряння торфу. Зараз вони не діють по причині розкрадання деталей (гвинтів, засувок тощо), але ж їх ремонт і відновлення справа честі усіх працівників водного господарства перед лицем загрози масового отруєння, і, вже за кілька днів чи тижнів частково систему можна запустити.

Мова ж іде про цілком підйомну для бюджету міста суму на відновлення системи шлюзів. Пам’ятаючи  про мільйони, викинуті на ощасливлення Ірпеня парко-скверами, які так само затуманені, коли горить торф, пустопорожню поліклініку, ця сума могла б врятувати нас і наших дітей від отруєння, а можливо, й загибелі.

Запрошуємо до діалогу фахівців та експертів, котрі не лише за службовим обов’язком, а за велінням серця, повинні допомагати і, головне, діяти у час лиха і непевності.

Авторка: Наталія Юрчак, мешканка Ірпеня