Громада Приірпіння

Останні два тижні мене багато знайомих і сусідів запитують: “Чому ти не балотуєшся”?

Особливу відповідальність я відчуваю перед своїми виборцями та активістами, яких прошу зрозуміти природу мого рішення.

У 2010 році кілька коцюбинчан, дізнавшись про скандальний дерибан Біличанського лісу, прийшли до мене додому і попросили, щоб журналісти телекналу СТБ, де я працювала, кандидувалися з ними на місцевих виборах.

Вони хотіли захистити 4,5 тис га рекреаційного ресурсу від депутатів Коцюбинської селищної ради, які нарізали у столичному лісі собі та підставним особам ділянки.

Тоді я не знала імені жодного депутата жодної ради Пріирпіння. Я не знала жодного селищного чи міського голови. Ті активісти, що до мене прийшли і про це все розповідали мені видавалися “гарадскімі самашедшими”.

Я думала, що після кількох сюжетів на загальнонаціональних каналах все вирішиться і я й далі буду жити своїм життям, вирощувати тюльпани на дачі і розбиратися лише в тому, що відбувається у Верховній Раді та великій політиці. Кому яке діло до цих маленьких рад і що там вирішують такого, щоб це вартувало мого часу і уваги?

Так я думала 5 років тому.

Але після низки сюжетів по телебаченню ліс врятувати на той момент не вдавалося. Тоді я, Наталка Соколенко та один із топ-менеджерів телеканалу вирішили кандидуватися, щоб підсилити активістів.

Зранку на дільниці ми дізналися, що з усієї команди перемогла лише я. І от так почався наш експеримент, що може зробити одна людина, яка зайшла в систему – в матрицю. У 2010 для того, щоб можна було висвітлювати оперативно боротьбу в системі, Олена Притула відкрила мій блог на “Українській правді”.

Я як депутат та активісти, які теж обіцяли перед виборами мешканцям селища, що боротимуться за права громади, щороку звітували про роботу команди і викладали онлайн звіти. Наша робота стосується не лише захисту лісу. Ми воюємо з монополістами і тарифами, вибиваємо позабюджетні кошти на дитячі майданчики, проводимо толоки, організували пункти збору батарейок і вирішили десятків інших питань.

Депутати ж у своїй більшості навіть усно не звітують перед виборцями за пророблену роботу.  

Щодо виконання головної обіцянки, яка у 2010 році багатьом здавалася популістичною, то ми зрештою зібрали близько 15 тис підписів громадян і домоглися того, щоб був підписаний указ президента про присвоєння лісу, який долає наслідки чорнобильскої катастрофи, високого природоохоронного статусу.

Ми виконували і виконуємо свою програму навіть якщо у нас в раді один мандат.

Найголовнішим досягненнм для нас є розвиток абсолютно незалежного ЗМІ – сайту “Громада Приірпіння”, де з публікацій волонтерів загальнонаціональні телеканали роблять сенсаційні й рейтингові розслідування і змушують владу звертати увагу на проблеми громади.

Але найпрекрасніше, що дає така платформа громаді – це кристалізує активістів, які ведуть боротьбу за якісне харчування в садках, за ремонт приміщень бюджетним коштом, за якісне перевезення в маршрутках…

Ми стали настільки заважати політикам, що вже були неодноразові спроби покласти сайт і саме з нами судиться скандальний міський голова Ірпеня Володимир Карплюк-67.

У газетах, які схоже підконтрольні партіцям “Нових облич” – мера Ірпеня – що вже тільки не писали за кілька місяців до виборів: що я йду в облраду то від Народного фронту, то ще від якоїсь політсили. Тоді виливалася сила-силенна чорного піару.

Тобто ресурс забудовників був конкретно націлений на нас.

Мені дійсно пропонували йти і в Київраду і а нардепи 2014 року. А зараз навіть пропонували йти на мера Ірпеня.

Але інформація про те, що Федорів зараз буде балотуватися була просто абсурдною, бо у 2015 році я пішла в громадський рух ЧЕСНО. А ЧЕСНО, як відомо, моніторить кандидатів у ради. Відповідно я не можу очолювати регіональну мережу ЧЕСНО, моніторити діяльність політиків у цій кампанії і кандидуватися.  

Це називається конфлікт інтересів. Я переконана, що більшість наших політиків у Приірпінні навіть не зрозуміють цього. Бо вони до останнього вірили, що я зареєструюсь і в когось в голові, бо судять люди по собі, є думка, що за мною хтось стоїть. От тільки за 5 років так і не знайшли хто 🙂

Я не зареєструвалась і реєстрація  другий день як закрита. Про те, що я не балотуюсь публічно не хотіла нікому пояснювати. Краще нехай чорний піар і газети б’ють по мені, аніж по інших порядних людях, які йдуть до влади і яким це могло реально нашкодити. 

Конфлікт інтересів по суті є в кожного кандидата, який був при владі. Як повідомляють ЗМІ, мер Ірпеня Володимир Карплюк-67 та його кум кус-регіонал Анатолій Федорук – пов’язані з будівельним бізнесом.

Тому чекати, що вони будуть працювати на благо громади, коли у них є свої інтереси – не доводиться.

У депутатів рад, які сунуть знову – теж конфлікт інтересів. Саме тому чекати, що міських чи селищних голів збалансує депутатський корпус – марні сподівання. Більшість вже буде голосувати так як треба, бо їм видали ділянки. Я бачила, як працював депутатський корпус 5 років у Коцюбинській селищній раді.

До того їм просто роздали ділянки в лісі і вони зливали громаду на всіх ключових голосуваннях. Одним із останніх зрадницьких рішень, яку було прийняте практично одноголосно, – це рішенні по забудові промзони нашого селища “Атлантом”. Селище розшириться на третину за населенням, а соцінфраструктури (нових садків, лікарні, паркінгу, тощо) як не було, так і нема.

Багато депутатів є власниками магазинів, ресторанів, місць для паркування. Вони просто будуть робити під час голосування алаверди: “ти голосуєш за моє питання – я голосую за твоє”. І вони 10 років не переглядають оцінку землі і платять під столицею в бюджет мізерний податок.

Так от я не кандидуюсь, бо у мене зараз виник конфлікт інтересів.

У представників старої влади – теж конфлікт інтересів (тільки інша природа цього конфлікту), але вони ніколи в житті не поступпляться особистим збагаченням і все одно сунуть до влади. Бо це для них інструмент наживи. Скільки грошей вкладають у борди та непрямий підкуп виборців? А тепер уявіть, скільки вони вкрадуть у нас з вами, щоб це повернути і примножити?

Є ще друге питатння, яке мені задають вже кілька тижнів поспіль після “чому”: “Що буде далі? Ти зливаєш регіон? Як буде далі тривати боротьба?”

Я хочу сказати, що за ці 5 років команда суттєво виросла і готова поборотися серйозно на віх рівнях – від селища до області. Ніхто і не думає зливати ані Коцюбинське, ані Приірпіння, ані Україну.

Наші люди пройшли майдан у розстрільні ночі та пішли в АТО.

Вони не здадуть і не зрадять.

Знаєте, як важко було перші три роки? Коли ти був в системі, а поза системою тебе підпирали лише кілька людей…

Найгірше було тоді, коли наш актвіст Ігор Домровський, який має 2 вищі освіти і стратегує нашу роботу, пішов на фронт. Іноді здавалося, що це все без нього просто не витягнути ніяк. І от коли вже геть опускались руки саме його дзвінок з фронту з командою “Тільки ви там не здавайтесь!” – змушував вночі брати комп’ютер і писати в усі інстанції,а  зранку всім телефонувати і запускати процес захисту інтересів громади знову і знову.

Домбровський каже, що найважливіша війна зараз відбувається саме на другому фронті. Другий фронт – це наші громади – наше місцеве самоврядування. Мені найважче було пояснити саме йому, чому я не можу далі кандидуватися. Але він мене зрозумів.

Мій голос буде в рази сильнішим навіть у боротьбі із дерибанниками – політиками Пріирпіння, коли ніхто не зможе мені закинути те, що я просто політик і це все не війна за громаду – а моя особиста війна за політичні амбіції.

І тепер найважливіше. 25 числа всі свідомі громадяни мають прийти на дільницю. Вони мають взяти участь у голосуванні, бо явка на виборах місцевого рівня завжди дуже низька. Приходять як правило ті, хто “мотивований” владою зробити неправильний вибір.

Знаєте, в своєму житті так вийшло, що мені дала автограф одна-єдина людина – мій колега Лесь Терещенко. Я була студенткою, ми прийшли до нього на ефір перед виборами і він писав всім побажання.

Мені дісталося от таке: “Голосуйте правильно”.

Я пам’ятаю, що тоді довго-довго думала, а як же так голосувати, щоб було правильно. Голосування це ж вибір і він не може бути неправильним. Право кожної людини визначитись…

І от тепер я точно знаю, чого може коштувати нам неправильне голосування у війні за наш другий фронт – місцеве самоврядування.

Я виходжу з системи, але я знаю, як важливо підпирати і допомагати тим, хто у неї заходить і тому я буду завжди поряд з тими людьми, хто поставив інтерес громади вище свого. Громадський сектор має зараз посилено працювати над зміною місцевого самоврядування на якісний інтрумент представництва громади.

Держава в особі Верховної Ради блокує прихід нормальних людей до влади і виставляє вимогу для балотування у містах – висування від партій та подолання 5 % бар’єру. Деяким активістам довелося зробити вибір і йти від партій. До речі, лише партія може тепер приймати остаточне рішення про відкликання депутата.

Система заточує все для того, щоб кандидувалося якомога менше порядних людей, бо з партіями піти не кожен хоче. Тим більше, що деякі нові партії, яким довіряли більше і які мають рейтинг, безвідповідально не кандидують людей в Приірпінні. І ця система рейтингових партій намагається затиснути тих, хто йде у жорсткий контроль.

Тому ті люди, які пішли в депутати міст, в область – вони поступилися великою частиною свого “я” задля того, щоб воювати і розбудовувати країну на 2 фронті – місцевому самоврядуванні. По-іншому вони не можуть підключитися до матриці.

А війна на 1 фронті без перемоги на 2 фронті не має змісту.

Я ж зараз разом із колегами із Громадського руху ЧЕСНО часничу Україну. Ми аналізуємо роботу рад та кандидатів в ради. На черзі останнє місто нашого моніторингу – Дніпропетровськ.

До 2010 року я вирощувала тюльпани, а тепер у мене велика грядка часників і ЧЕСНиків.

Зміни не можуть бути лише в одному населеному пункті. Нам треба підвищувати політичну культуру громадян, розуміння того, навіщо нам депутати, і як ними правильно користуватися.

Одна з головних задач сформувати низку незалежних місцевих ЗМІ, щоб активісти мали платфому для оприлюднення того, що відбуваєтсья на сесіях та комісіях. За що голосують депутати, як працюють комунальні підприємства. Ми маємо вимагати підзвітності правоохоонців – прокурорів та міліції.

25 жовтня всі українці мають піти на вибори і голосувати правильно. У матриці має відбутися перезавантаження.

ПС (Я дякую за підтримку своїй родині, яка пройшла 5 років жорстких випробувань і підтримувала мене весь цей час. Це були 5 років без жодного дня відпустки. Моя дитина на день народження попросила в подарунок світлофор. На питання навіщо їй той світлофон, вона відповіла, що буде зупиняти машини які не бачать червоне світло і їдуть, коли люди переходять дорогу. Вона вірить, що водії просто не бачать високий світлофор… Це прекрасний і дивовижний еволюційний процес, бо я у 3 роки мріяла про солодощі, як і всі діти…

Я також дякую своїм сусідам – виборцям, з якими ми разом ставали засипати рови під будинком, блокували вирубку дерев та відвідували сесії ради, що дисциплінувало владу. Які просто могли принести їсти, бо бачили, що ти іноді після чергового суду не маєш сил не те що готувати, а просто навіть поїсти… Це дуже підтримувало, бо ви нам повірили і зрадити вас ми не маємо права. Без вашої віри в нас у 2010 році, та без підтримки упродовж 5 років ця історія ніколи б не була такою як є. Ми не здамо другий фронт).

Аворка: Ірина Федорів – журналістка