Громада Приірпіння

Як відомо постфактум всім, 25 грудня 2015 року Коцюбинська селищна рада прийняла незаконне рішення “Про затвердження Регламенту роботи Коцюбинської селищної ради VII скликання”, яке було зупинено Розпорядженням № 88 Коцюбинського селищного голови від 29 грудня 2015 року, в зв’язку з тим, що прийнятий регламент значно звужує обсяг прав членів територіальної громади.

Проте, 12 січня 2016 року в будинку культури о 14.00 відбулося якесь дійство за участі представників Нових облич та декількох депутатів нашої селищної ради (відсутні 100 % були депутати Наталія Пилипенко, Віктор Анісімов, Олена Гуменюк-Торган, Микола Єременко та Євген Домбровський). Що ж це таке було?

Давайте уважно вивчимо одну норму Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а саме, частину 4 статті 59:

Дана частина статті 59 надає нам алгоритм дій селищного голови та селищної ради у випадку так званого “накладення вето” на рішення селищної ради. Дану норму умовно можна розділити на дві частини: 1) послідовність дій селищного голови; 2) послідовність дій селищної ради.

Щоб усі розуміли, між рядків читати не треба. Закони пишуться для всіх і з таким розрахунком, щоб усі особи з середньостатистичним IQ зрозуміли норми. Владислав Євстєфєєв і Юлія Главацька не можуть прочитати в законі щось таке, чого ми з вами не бачимо. Якщо таке відбувається, то це вже клінічний випадок, і до юриспруденції не має жодного стосунку.

Як же ж повинен діяти селищний голова?

Голова у п’ятиденний строк зупиняє рішення ради, надає свої зауваження, вносить на повторний розгляд дане рішення із обґрунтуванням зауважень. Так написано в законі.

Більше закон даною нормою ніяких дій з боку селищного голови не передбачає.

Тепер, давайте проаналізуємо, що зробила Ольга Матюшина після прийняття даного рішення.

29 грудня 2015 року Коцюбинський селищний голова, Ольга Матюшина, видала розпорядження № 88, суть якого в наступному:

1. Зупинити дію Рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2015р. № 26-2-VII “Про затвердження Регламенту роботи Коцюбинської селищної ради VII скликання ”
2. Внести на повторний розгляд  сесії Коцюбинської селищної ради рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2015 р. № 26-2-VII “ Про затвердження Регламенту роботи Коцюбинської селищної ради VII скликання ” із зауваженнями, що додаються.

Чи дотримала селищний голова вимог закону? Вважаю, що так: закон надає їй право зупинити рішення ради – вона скористалася цим правом і, в передбачені законом строки – на четвертий день, зупинила рішення; закон зобов’язує селищного голову внести на повторний розгляд дане рішення із обґрунтуванням зауважень – вона надала свої зауваження і внесла на повторний розгляд дане рішення.

Все. Більше від селищного голови закон нічого не вимагає. Наголошую, що закон не вимагає від селищного голови скликати сесію у цьому випадку.

Далі хід “чорними”. А “чорні”, як завжди, ходять конем, а якщо не знають як ходити, то викидають коники ))).

Наступна частина норми закону стосується прав та обов’язків виключно селищної ради.

Як же ж має відреагувати селищна рада на такі дії селищного голови?

Рада ЗОБОВ’ЯЗАНА (наголошую на тому, що закон покладає на раду ОБОВ’ЯЗОК, а не право) повторно розглянути рішення. Закон встановлює строк для виконання даного обов’язку – два тижні. Тобто, в нашому випадку цей строк розпочинається 30 грудня 2015 року і спливає 12 січня 2016 року.

Оскільки, наступна частина норми викладена в умовний спосіб (якщо…, то…), відповідно вона передбачає два варіанти розвитку подій:

1) відхилити зауваження селищного голови і підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради – лише в цьому випадку рішення набирає чинності (і це аж ніяк не значить, що незаконне рішення, яке протискують в раді ми не можемо дуже легко і просто оскаржити в суді й все, що приймуть горе-депутати-невігласи на підставі протиснутих рішень – буде скасоване);

2) прийняти зауваження селищного голови і, відповідно, НЕ підтвердити попереднє рішення, і воно, відповідно, НЕ набирає чинності.

Щоб зрозуміти наступний розвиток подій треба проаналізувати ще декілька норм з Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а саме, частини 4-9 статті 46 (в перших трьох частинах мова йде виключно про першу сесію. Ми з вами добре пам’ятаємо, з якими потугами наші депутати розібралися з першими трьома частинами):

Спробуємо розібратися хто кому і що винен, виходячи з цих шести норм.

По-перше, хто є ініціатором скликання сесій? Голова, депутати, виконавчий комітет (ч.4, 7 ст.46).

По-друге, право скликати сесію мають чотири суб’єкти, але три з них лише за певних обставин.

Безумовним і беззаперечним правом наділена, згідно закону, лише голова.

Далі – секретар ради, але за двох умов. Перша умова: якщо сесія не скликається головою у строки, передбачені цим Законом. А які ж “цей Закон” передбачає строки? Тут ми дивимося частину 5 даної статті: в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше ніж один раз на місяць. Враховуючи той факт, що остання сесія була 25 грудня 2015 року, то відсутність ініціативи з боку голови станом на 11 січня 2016 року (через два тижні після останньої сесії) не порушила жодного строку.

Тому перша умова, за якої секретар ради могла б скликати сесію, відпадає.

Друга умова – якщо голова без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті. Які ж умови передбачає частина сьома? Цією умовою є пропозиція не менш як однієї третини депутатів від загального складу ради або пропозиція виконавчого комітету ради.

Якщо на раду покладається обов’язок повторно розглянути рішення, то, відповідно, рада повинна і ініціювати скликання сесії.

Що ж відбувається далі?

Наші депутати протягом двох тижнів спокійнісінько собі святкують Новий Рік, православне Різдво, ходять у селищну раду позаважати селищній голові, побунтувати, забувши про свій святий обов’язок (у законі написано “ЗОБОВ’ЯЗАНІ”) повторно розглянути рішення….. А в понеділок, за три хвилини до кінця робочого дня, секретар селищної ради в панічному жасі згадує, що вони пропустили строки.

“АААА!!! Караул!!!! Вова мєня убьот!!!”

І Главацька вирішує розіграти перед громадою “мол’єрівський фарс”, що депутатам нібито відмовлено в скликанні сесії.    

А тепер давайте розберемося: а бил лі мальчік?

Тобто, чи було звернення депутатів або виконавчого комітету до селищного голови з пропозицією скликати сесію? І відповідь на це питання нам надає пані секретар селищного голови Бондар Тетяна: НІ! Жодних звернень, заяв, листів, вимог від однієї третини депутатів від загального складу селищної ради або виконавчого комітету на ім’я селищного голови не надходило.

Тобто, якщо не було звернень від депутатів або виконкому, то і права, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 46,  у секретаря не виникає.

То що ж це було в будинку культури, коли члени партії “НО” штурмом брали велику залу і без будь-яких дозволів або орендної плати засідали в нашому з вами будинку культури? А це було просто збіговисько наших депутатів. Нахабний і цинічний шабаш. З відсутністю посадової особи Юлії Главацької, яка здобуває юридичну освіту, на своєму робочому місці.

Якими є юридичні наслідки таких зборів депутатів для нас із вами – для громади? Ніякими. Бо

Рішення селищна рада приймає виключно на пленарних засіданнях. А пленарні засідання проводяться відповідно до вимог закону. Вимоги не дотримані, отже і пленарного засідання не було.

Проте, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, то наслідки є для суб’єктів цього дійства – депутатів.

Як кваліфікуються дії депутатів? Дії депутата і секретаря селищної ради, Главацької, підпадають під кваліфікацію ст. 356 Кримінального кодексу України – самоправство, і караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців. Депутати – співучасники. Злочин груповий )))).

Пам’ятаєте, вже колись в історії однієї ради були якісь такі моменти з тезкою Юлі Главацької?

А тепер розберемося що ж вони там “наприймали”.

Уважно слухаємо пані Главацьку на відео на 7 хвилині 20 секунді.

Що ж вона таке там розповідає? Вона пропонує ВНЕСТИ ЗМІНИ ДО РЕГЛАМЕНТУ, враховуючи зауваження Коцюбинського селищного голови!!!! Тобто до них дійшло все таки, що НЄ ТО ПАЛЬТО!

Ну, і якщо хтось просто бажає повеселитися уважно слухаємо Главацьку на 24 хвилині 40 секунд.

Ця особа навіть не приховує, що рИгламент вона хоче під себе прийняти: “…..для мене треба…”. Зігмунд Фрейд би плакав. Обмовка за Фрейдом. “Для мене треба…” А для громади? Та мали вони нас всіх на увазі, як і закони України. Регламент – це універсальний документ, і чиїсь конкретні побажання він не може включати!

Далі – краще – 24 хвилина 50 секунд і до 25 хвилини 50 секунд. Особливої уваги заслуговує 25-та хвилина 30-35 секунди – вона “тупо попалилася” (перепрошую за мою французьку) на камеру і їй навіть самій смішно…

Чекаємо на протоколи збіговиська. На те, що когось захистить вєлікій кандідат урідічєскіх наук Сергій Даніш – сподіватися не варто. Він уже у спілці з двома кандидатами-разумєшками від “НО” (Богданом Слюсаренком та Катериною Корбут-Ющенко – у обох повна відсутність вищої освіти) писав на виборах пост-фактум акт про порушення на дільницях. В суді тоді вони програли. Що ж буде тепер?

Посміялася посадова особа Главацька з наших прав? Ну що ж, тепер і громаді час повеселитися.

Авторка: Наталія Коломієць, юристка  та мешканка селища Коцюбинське