Громада Приірпіння

Сіли ми з активісткою Наталею Коломієць на електричку і поїхали в Ірпінь. У це місто я не люблю їздити. Це просто випробовування для здорового глузду, який відмовляється розуміти, чого адміністративне підпорядкування селища, від якого до столиці рукою подати, віддали Ірпеню, з яким навіть немає іншого прямого сполучення, крім електрички. Та й та їздить не лише рідко, а й із запізненнями.

Після того, як селищна рада за попередньої каденції з порушенням всіх мислимих і немислимих процедур, без належного інформування громади приєднала нас своїм рішенням до Ірпеня, я разом із іншими коцюбинчанами подала позов до суду. На засідання, крім нас та представника селищної ради Коцюбинського, до 26 січня ніхто не приходив. Ірпіньська рада  засідання нівелювала, хоча була належним чином повідомлена.

Йдемо ми до Ірпінського суду й місимо нерозчищені як слід дороги.

Обговорюємо те, що у нас нарешті їх почали чистити в селищі, он Куцан пишається, що проїхалась у вівторок селищем на велосипеді.

Нам дійсно нема чого ловити в Ірпені, бо ми самі можемо собі прекрасно господарювати. Уже нам щастя з харчуванням подарували в садках і школах, і дефіцитний бюджет, за словами голови ОДА, в Ірпені. А вони все сидять над мапою з циркулем і ніяк не вгамуються за принципом “старшого брата”, який вирішив всім дати віру у “доброго царя” й врятувати нас від самих себе. Про те, як нам буде добре з Ірпенем, нам розказує “Ірпінський вісник”, на вихід якого з бюджетників здирають гроші. Постмайданівський сюрреалізм.

Проходимо Ірпінську раду і бачимо, що на ганку стоїть не хто інший, як депутат Коцюбинської селищної ради Владислав Євстєфєєв.

Бідний, оце думаю, як він добирається з Києва, де фактично проживає і де його бачать після робочого дня люди, до Ірпеня? Напевно автостопом, бо у нього ж двійко дітей, батько-одинак й на всіх трьох 8 514 гривень доходу на рік. Де ж брати гроші на проїзд?

Але він патріот своєї справи, про яку говорив прокурор Ірпеня в парламенті (майже 100 ділянок злидар оформив у лісі на себе). Владиславу Євстєфєєву є що захищати – йому треба закінчити почате – подерибанити Біличанський ліс.

Це ж він зачитує на псевдосесії, про яку не знала громада, з телефону повідомлення про те, що треба проголосувати і за приєднання до Ірпеня на біс, і за те, що селищна голова Ольга Матюшина з якогось дива має довірити представництво інтересів громади в суді юристу Денису Крайніку. Саме він сприяє дерибанником ще з 2012 року, про що у своєму блозі писала моя колега Наталка Соколенко, коли ми виграли суд.

Зауважте, що проблемами каналізації в селищі чогось Євстєфєєв та цей юрист, які “так горять проблемами громади” взагалі не цікавилися, а це загроза втратити з бюджету селища мільйони. Над такими питаннями такі зайняті й працьовиті “волонтери” чомусь не працюють. У суди не ходять. У них – лісові пріоритети.

Ну, думаю, в суд злидака Євстєфєєв прийде точно. І він точно не буде пішки, як ми, місити неприбрані дороги чи пізнавати дорогу до Ірпеня на електричках попри те, що задекларував копійки.

Ідемо з Коломієць і обговорюємо те, що Коцюбинське Ірпеню треба так, як Україна Росії. Пригадався Микола Хвильовий з його гаслом “Геть від Москви!” Нічого в світі не змінюється. Завжди буде хтось більший, кому “видніше” за справжню громаду, як їй бути і що робити. Нікого не цікавлять навіть результати опитування, яке ініціювала попередня каденція депутатів. Вони свідчать про настрої громади “Геть від Ірпеня!”.

Їм все одно, навіть, якщо ми назбираємо 10 тисяч підписів проти приєднання до Ірпеня.  У них є свій дерибанний план. І зауважте, що у своїх програмах кандидати від “Нових облич” не наголошували, що у перші ж 100 днів каденції проголосують за приєднання до Ірпеня.

Знаєте чому цього не було в програмі, друк якої фінансував Ірпінь? Бо це б неминуче вдарило б по рейтингу. Подивіться, скількох  депутатів з попередньої каденції переобрали? Головно тих, хто прикрився новим брендом “Нові обличчя”. Тому вони так бояться розпуску, бо як громада дізнається, що обіцяли, і що насправді без їхнього відома зробили депутати – то сама вимагатиме перевиборів.

А тим часом програму Базилевського виконує активістка Олександра Куцан. Саме вона домоглася ремонту під’їздів на Меблевій.  А приєднання селища до Ірпеня – це відчутний “бонус” від “Нових облич”, про який ніхто нікому не казав.

Але з Євстєфєєвим все зрозуміло. У нього свій зиск. А що робити з групою “Нові обличчя”, які, як зазомбовані мавпи, піднімають вгору руки, коли читають з смс, що треба приєднати до Ірпеня? Вони своїх виборців питали? От так виборці у нас щоразу голосують, бо вірять у “покращення життя вже сьогодні”, а потім думають: “Нахіба нам депутат”.

У суді біля рамки стоїмо з пані Коломієць, як влітають наші нешановані депутати Коцюбинської селищної ради Владислав Євстєфєєв, Юлія Главацька та депутат Ірпінської ради Максим Плешко.

Окрім того, був ще один чоловік – політичний труп Леонід Танцюра. Він спершу як депутат облради від УДАРу захищав Біличанський ліс, а потім відверто став на бік дерибанників. В результаті до облради під стягами БПП його не кандидували й він пішов до ригів у “Наш край”. Балотувався і до облради, і до Ірпінської ради. Депутат-прогульник в обох випадках пролетів з тріском. Але його поява тут ще раз говорить про те, що партія екс-ригів “Наш край” тісно співпрацює в регіоні з таким проектом як “Нові обличчя”.

Так от наші чоловіки-депутати такі “виховані”, коли бачать виборців, що навіть не привіталися. Вибори закінчилися і вся гречність до простих людей, як і проста культура – втрачені безповоротно. Але чекати, що в людей, які не поважають закон, буде в культурі елемент виховання – не доводиться.

Як би там не було, я зраділа й думаю: ну от нарешті Главацька привезла, либонь, документи в суд і ми з ними ознайомимося. І тут Главацьку питають: “Ви вільний слухач?”

Главацька каже: “Да!”

І я дивлюся на годинник – робочий час. Переді мною що стоїть посадова особа, яка просто вирішила собі залишити робоче місце в робочий час? Таку думку довелося відігнати. Припустила, що вона взяла відпустку чи її офіційно відрядили з ради, щоб вона завезла документи, які не підготувала минулого разу й ми з пані Коломієць просто так прокаталися до Ірпеня. Головне, щоб нам надали документи як позивачеві для ознайомлення.

Євстєфєєв теж виявився “простим” слухачем. Віддана своїй справі злиденна людина їхала з Києва, щоб просто послухати. Вірю. 🙂

А от Леонід Танцюра виявився не просто слухачем. Він мав довіреність на те, щоб представляти одну з сторін. Кого б Ви думали? Екс-регіонала Вадима Садвоського. Ну, того, що довго шукали у антикорупційній справі правоохоронці, виставляли пости, зрештою знайшли. У суді Садовський повідомив, що нездужав і суд перенесли. Цікаво, чи в тому суді з прокуратурою Танцюра теж захищатиме Садовського? Бо ми в суд приходили на засідання у антикорупційній справі по Садовському, але не було ані Садовського, ані його захисника Танцюри і справу перенесли. Я так розумію, що добре пахнуть лише лісові справи…

“А где Наташа? Нема?” – допитується Танцюра, виглядаючи когось у холі. – “Довіреність там нагорі моя. Від Садовського!”

Ми зайшли до судової зали й Главацька весь час намагалася ухилитися від камери. Ірпінь представляла працівниця Ірпінської ради Наталя Андрійченко. Так от яку Наталю по-панібратськи вишукували і Євстєфєєв, і Танцюра перед початком засідання. А поряд з нею вмостився не хто інший як Денис Крайнік, якого Євстєфєєв невдало хотів зробити представником інтересів Коцюбинської селищної ради і який вимагав на рівному місці в селищної голови Ольги Матюшиної довіреність. Тобто Ірпінь, який хотів селищу нав’язати представника взяв його собі ж в команду. Він мав би турбуватися за інтереси Ірпеня від імені коцюбинчан. Який у нас дбайливий “старший брат”!

І вдумайтеся, Танцюра живе в Києві, про що він офіційно заявив у суді. Але він точно знає, що Коцюбинському треба до Ірпеня. То, може, пан екс-депутат візьме свої речі і сам туди переїде у свій едем-Ірпінь? Нащо дався йому той Київ, куди хоче приєднатися доволі значна чатсина Коцюбинчан? Хай переїздить і Ірпінь, як йому він такий милий.

Те, що Крайнік представляє інтереси дерибанників – вже доведений історичний факт. Його тягають і на суди, і на прес-конференції. Склад дерибанної команди роками незмінний.

Нарешті Ірпінь подав до суду понад 200 сторінок документів, з якими ми найближчим часом ознайомимося (їх ще мають прошити до матеріалів справи, тому ми не могли ознайомитися з ними одразу). А от Коцюбинська селищна рада цього разу не була представлена. Документів, які ми чекаємо й які минулого разу не були подані належним чином з вини секретарки ради Юлії Главацької ми так і не отримали.

Тут варто повідомити громаді, що на минуле засідання попри письмове розпорядження селищної голови Ольги Матюшиної, Юлія Главацька не підготувала належним чином до суду завірені копії документів й просто передала оригінали. Тому юристові ради довелося червоніти за те, що в когось не вистачило компетенції наксерити, завірити і прошити документи для суду. Засідання перенесли.

Цього разу не було ані документів, ані юриста ради. Зате з якогось дива була вільна слухачка – посадовець Юлія Главацька. А її до справи в папку, на жаль, покласти не можна для вивчення цього феномену.

Коли суддя попросила нас, як позивача, вручити повідомлення про наступне засідання представникові Коцюбинської селищної ради (бо вже і в Ірпінському суді знають про те, що в Коцюбинському пошта працює вкрай погано), то пан Крайнік повідомив суддю, що тут сидить секретарка Коцюбинської селищної ради й передати може вона особисто. Як хто? Як вільна слухачка?

Пані Главацька не могла більше ховатися і їй довелося підвестися. Фотофакт прогулу посадовця зафіксовано. У руках – папка з документами.

Суддя “вільній слухачці” Главацькій, яка як секретарка ради не спромоглася минулого разу підготувати належним чином документи для суду, популярно розтлумачила, що суд вимагає доказів. Главацька мовчала, хоча могла б просто вибачитися перед суддею і позивачами, які їздять в Ірпінь покататися на електричках і помісити неприбрані вулиці, що вона дуже зайнята тим, що відсутня на робочому місці й не може паралельно зайти в канцелярію, раз приїхала, аби подати документи суду для ознайомлення. Це не входить у її царські плани.

Але вона мовчала. Повідомлення для Коцюбинської селищної ради віддали пані Коломієць як стороні позову і ми залишили судову залу.

По дорозі на вокзал зайшла до податкової подати декларацію. Зрозуміла, що за 4 квартал я як приватний підприємець поповнила наш місцевий бюджет на майже 7 тисяч гривень. І подумала про те, що я як законослухняний платник податків маю цікавитися тим, чому працівниця бюджетної сфери просто собі поїхала в інше місто послухати, бо ми ж започаткували цілу всеукраїнську кампанію “Стеж за грошима”. Якщо я не буду цікавитися, куди йдуть мої податки, то що ж тоді чекати від інших громадян.

Якби в бізнесі таке учворити й не повідомити керівництво, то після кількох таких вибриків можна залишатися там, куди ти повіявся назавжди й вільно слухати все що хочеться, тільки після звільнення (один корінь у слова “вільний”).

Приходимо ми в раду й вручаємо юристу повідомлення. Він вибачається, каже, що був паралельно в іншому суді, планував доїхати в Ірпінь, але слухання у справі, яку він зрештою виграв, затяглося, про що він має відповідні документи з суду. Цей другий суд, де йдеться про мільйони бюджетних коштів, видно, мало цікавив таких вільних слухачів як Главацька та Євстєфєєв, які у поіменному голосування підтримали дерибан лісу на кооперативи за попередньої каденції й відхилили протести прокурора. І Крайнік не пішов у інший суд захищати інтереси громади.

Ми поцікавилися, чи юристу селищної ради на цей раз підготували документи для суду – він відповів ствердно, але повідомив, що оригінали пані Главацька не надала й пояснила, що за них відповідає особисто. Без оригіналів документів суд просто не прийме ці матеріали, бо суддя чітко сказала: належним чином завірені копії і оригінали.

Нагадаю, що минулого разу пані Главацька оригінали в суд надавала, але не прошила належним чином копії документів для суду. Тому з точки зору логіки вчинки Главацької виглядають як генератор випадкових дій.

І взагалі, якщо посадова особа приїхала в суд з оригіналами, то могла б попередити раду, зробити ще один примірник копій, щоб підстрахувати юриста, який був в суді й виконував, на відміну від Главацької, свою роботу, й подати документи перед засіданням в канцелярію. Але вона в інше місто в робочий час з оригіналами документів їздить як “вільний слухач”.

І цій людині з моєї кишені платника податків платять заробітну платню, коли я вбиваю бізнес-час і їду в черговий раз покататися в Ірпінь, щоб хтось “вільно послухав” і в черговий раз затягнув засідання?

Повернулися з Ірпеня на електричці, яка запізнилася, вбили сумарно мало не 4 години часу.

Пішли одразу з пані Коломієць до селищної голови Ольги Матюшиної, щоб з’ясувати, що відбувається в раді й чому людина в робочий час катається без будь-якої користі й знову нам затягує процес. Тут нас частково заспокоїли і повідомили про те, що гроші пані Главацькій за відсутність по кілька годин на робочому місці не заплатять. Працівники склали акт про її відсутність на робочому місці.

Тобто пані Главацька себе відрядила в робочий час до суду, куди її ніхто не викликав й не направляв з ради. З якою користю? Прекрасно.

Є стандартна практика в правоохоронців, коли вони відкривають кримінальне провадження (а ми вже точно знаємо, що різні декларації подані за один рік пані Главацькою правоохоронців зацікавили), то просять характеристику з місця роботи.

Сподіваюся, в селищній раді підготують належним чином оформлену інформацію про те, що пані Главацька недбало ставиться до виконання своїх службових обов’язків, не готує належним чином документи на вимогу суду після розпорядження голови й просто залишає без попередження, пояснень і суспільної користі своє місце роботи.

Авторка: Ірина Федорів – коцюбинчанка та журналістка