Громада Приірпіння

На вихідних 9 та 10 квітня о 10:00 у нашому лісі відбудуться змагання зі спортивного орієнтування “Belichi-Cup”. Традиційно толоки на Меблевій та Лісовій проходять після травневих свят, коли за недбайливими відпочивальниками доводиться прибирати гори сміття. Та восени, щоб після відпочинкової пори в лісі було приємно прогулятися.

Цього разу хотілося і щоб учасникам змагання зі спортивного орієнтування було приємніше бігати, й щоб всі ми у перші теплі дні виходити з радістю на прогулянки до нашого Національного парку.

Традиційно настоянка глоду – улюблений напій тих, хто залишає гори сміття на галявинах.

Знаходили і шприци. У порівнянні з минулими роками, їх ту менше.

Ці галявини ми зачищали разом із моєю сусідкою Русланою, яка моніторила свого часу й довела, що на КНС на Меблевій деякі машини приїздять зливати нечистоти без договорів.

Допомагала нам також і сусідка Люба, яка прийшла на толоку з дітьми. Сміття намагалися, як завжди, сортувати: скло, пластик та все інше, що є в лісі. Таким чином ходили групами по троє й носили по три пакети.

Найбільше толоку в нашому будинку чекають діти. Максим ходив лісом і збирав пляшки.

Ще одному Максимові з нашого дому, який постійно виходить на толоки, допомогли зачищати галявину подружжя Домбровських.

Прийшли нас підтримати й інші мешканці приватного сектору. поблизу приміщення колишнього дитсдака “Білочка”, де зараз мешкають переселенці, поралася Олена Сокотюк.

Юрій Устиновський, з яким ми ходили в рейд по лісу, щоб перевірити, чи нема бува живих і здорових дерев, з-поміж тих, що рубають лісники, теж прийшов на толоку і прихопив з собою сина.

Дякую, що деякі депутати відгукнулися на моє прохання і пішли суботник. Крім Домбровських, заходився допомагати Микола Єременко.

Під обід толока перемістилася вже до озера. Там у нас був процес “шинодемонтажу”. З берега прибрали понад 5 шин. Одна з них була вкопана так сильно, що мій сусід Сергій разом з Євгеном та дітьми тягнули всім миром.

І таки витягнули. Чоловіки такі щасливі, що вдалося, бо казали, що без лопати тут ніяк.

Деякі шини просто викочували до трактора.

Шприци знаходимо як в лісі, так і на березі озера.

Сміттєбаки деякі відпочивальники просто не бачать.

З лісу вивозили все: меблі, спальники, будматеріали.

Взагалі біля озера одна з найбільш захаращених зон. Що мене тішить, так це те, що наші діти з нетерпінням чекають толок. Це вже росте те покоління, яке не смітитиме. Принаймні, мені дуже хочеться у це вірити. Дітей ми щоразу вчимо, що неорганічне сміття в лісі переживе всіх нас.

Всі, хто до нас не встиг доєднатися з тих чи інших причин – не засмучуйтеся. Це була толока перед змаганнями зі спортивного орієнтування, які організовує мій син. Традиційна масштабна толока, яку активісти організовують двічі на рік по периметру всього селища Коцюбинське буде дуже скоро. Ми обов’язково повідомимо час і місце у нашій групі в соцмережі.

Дуже хочеться Великдень та травневі свята зустріти в чистому лісі. Тим більше, що 1 травня виповниться 2 роки, як активісти домоглися для лісу статусу національного парку. Давайте всі разом його берегти і ласкаво просимо до чистого лісу.

Авторка: Олександра Куцан, коцюбинчанка