“Одиночна” толока та важливість залучення дітей до лісових суботників

0

“Мамо, а я хочу прибирати ліс”, –  сказала мені моя трирічна доця, почувши як я розповідаю про оголошення  щодо прибирання парку ім. Стельмаха. Це було чисте бажання, чистої малої душі. Ніякого примусу, ніякої “застарілої пропаганди”, лише життєві розповіді та наочні приклади.

Отже, в суботу, 09.04.2016 р. приблизно об 11, ми прийшли до лісочку. Зустріли десяток людей, що починали прибирання від транспортної зупинки.

Важливо знати, і дітей попереджати, що сміття до рук брати лише в рукавицях, а підозрілі предмети оминати та одразу  звати дорослих. Своїй дитині я вдягла зимову перчатку + хірургічну печатку, аби не підняла вона з землі якого лиха.

Без імені

А “лихо” зустрічалося: скло (багато битого скла), використані шприци. До речі, в нашому місті вже є жартівливе прислів’я: знайшов у лісі шприц, негайно треба забудувати цей притон наркоманів.

Так от, дітям треба показувати це ЗЛО! Щоб вони знали що воно існує і як воно виглядає та разом з батьками оминали цю загрозу. Страшніше, що діти самі з друзями можуть знайти  шприц, та не знаючи справжньої небезпеки, будуть бавитись.

Паралельно з прибиранням лісочку, я ближче знайомила донечку з весняною  природою: шумні сосни, молода травичка, криклива сойка, дзвінки співи пташок, білі тендітні квітки, товстий джмелик, нудні равлики. Це все цікаво і захопливо.

Отак, самі собі прибираючи, хвилин 30, зупинились перепочити. І тільки тоді помітили: навкруги багато людей! Дуже багато! Тобто люди вийшли на толоку й це вже не був одиночний суботник.

Без імені

Всі як бджілки: гребуть, везуть, складають, носять, чистять, спілкуються та вирішують. У кожного своя справа по можливостям: візком перевозять важке, розбирають хащі, носять повні сміття пакети, діти бігають десь допоможуть десь погуляють (сонячне дитинство). Цікавим є те, що прибирали  якось незалежно  один від  одного, хтось знайшов співрозмовників, хтось зустрів друзів та об’єднав зусилля, хтось собі тихенько  з окраїн лісу прибирав, хтось проходив повз та приєднався. Все виглядало так, як повинно бути: люди вийшли прибирати за покликом душі та незалежно від обставин!

Без імені

Фотографував це все дійство Денис Тимошенко.

Моя мала за 3 години прибирання стомилася, награлася з новою подругою та попросилась додому. Ми йшли і хвалили одна одну, які ж ми молодці.

Ми пішли, а робота продовжувала кипіти. Декілька машин приїхало на “шашлики”, розклались і почали відпочинок…цікаво, а вони прибирають, там де відпочивають?

Без іменіАвторка: Ірина Онищук, мешканка Ірпеня

 

Leave a Reply

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539