Громада Приірпіння

1 серпня бучанські депутати зібралися на позачергову сесію ради. На цій сесії виділили 1 га землі під забудову “Всеукраїнському союзу ветеранів АТО”.

Про сесію депутатів повідомили по обіді того ж дня, хоча за законом проекти рішень мають бути оприлюднені за 20 робочих днів до сесії. “Громади Приірпіння” повідомили самі депутати.

Порядку денного та проектів рішень, як того вимагає регламент, депутатам не надали.

“Телефоном секретар ради Олексюк мені повідомив, що будуть бюджетні питання, питання оздоровлення дітей та виділення землі АТОвцям”, – розповідає Громаді Приірпіння Олекскандр Таможній, який на сесію не пішов, бо, за його словами, мав спланований день.

Депутатам від Свободи про сесію не повідомили взагалі.

Наприклад, депутат- “свободівець” та учасник АТО Олександр Животовський дізнався про сесію з повідомлень у соцмережі.

Голова фракції “Свобода” в раді Іван Окоєв стверджує, що за останній час це стало звичною практикою в раді – не повідомляти їх про сесії. Подібне було в селищі Коцюбинське, коли опозиційно налаштовану депутатку не інформували про час та місце засідання, коли готували до розгляду суспільно важливі питання, які намагалися приховати від громадськості.

“Складається таке враження, що після обшуків у Бучанській міській раді разом з документами вилучили і контакти депутатів-свободівців. Уже про другу позачергову сесію дізнаюсь із соціальних мереж. Якщо позачергова сесія 21 липня була покликана захисти міського голову, правда, не зрозуміло від кого, і тут на нашу підтримку ніхто і не сподівався, то позачергова сесія першого серпня, здавалося, стосувалася низки важливих питань, якби не одне “цікаве” питання: виділення одного гектара землі нікому не відомій в Бучі атошній організації. Невже всі бучанські воїни забезпечені земельними ділянками? “, – розповідає Окоєв.

“Фракція Свободи буде вимагати публічного пояснення від посадових осіб міської ради стосовно відсутності інформування про проведення позачергових сесій”, – додає Окоєв.

Сесію проводив особисто міський голова Анатолій Федорук. Саме він наполягав на тому, що потрібно виділити земельну ділянку “Всеукраїнському союзу ветеранів АТО”.

За словами депутата від “Партії захисників Вітчизни” Миколи Йощенка, Федорук сказав, що ця спілка вже зверталася до ради щодо землі але їм відмовили. Після чого вони подали до суду. Як повідомив депутат, Федорук просив проголосувати, щоб справа не дійшла до розгляду в суді. Більшість епутатів проголосували позитивно.

“Я не голосував, так як вважаю, що спочатку потрібно забезпечити землею своїх АТОвців, а потім всіх інших”, – розповідає Йощенко.

В результаті, 18 депутатів проголосували за дозвіл “Всеукраїнському союзу ветеранів АТО” укласти з забудовником договів суперфіції під багатоквартирну забудову нібито для воїнів АТО на площі 1 га по вулиці Івана Кожедуда.

Відомо, що одним із засновників “Всеукраїнського союзу ветеранів АТО” є Ілля Кива, який цього літа балотувався в нардепи на Херсонщині. А сама спілка зареєстрована у місті Миколаєві. Про Киву детально писав рух ЧЕСНО, коли робив огляд кандидатів у народні депутати 2016 року.

Екс-начальник Департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції, екс-член Правого сектору, працював директором та головним бухгалтером ТОВ “Укрсвязьмонтаж”, очолював “Міжнародний благодійний фонд Визволення”, працював заступником начальника управління у справах захисту прав споживачів у Полтавській області. Був помічником у 6-му скликанні на громадських засадах депутата-регіонала Равіля Сафіулліна.

На сторінці Киви у Facebook написано, що він є “солдатом у Національній гвардії України”.

У відомостях ЦВК, наданих Кивою, також йдеться про те, що він служить в “батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії”.

Проте Головне управління Нацгвардії нещодавно офіційно повідомило, що станом на 29 червня Кива не проходить військову службу у жодному з підрозділів Національної гвардії, хоча раніше дійсно звертався із заявою про прийняття на службу за контрактом.

Про свій намір служити в Нацгвардії Кива публічно заявляв і після свого звільнення з Національної поліції.

Судимий-несудимий?

У відомостях ЦВК, наданих Кивою, також стверджується, що він не має судимості. Проте історія зняття судимості з Киви доволі цікава. Судячи з інформації з ЄДРСР, саме Кива в 2013 році, в часи своєї роботи в управлінні у справах захисту прав споживачів у Полтавській області, був засуджений за “як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням свого службового становища” (ч.3 ст.368 ККУ – редакція чинна на момент скоєння злочину) і отримав покарання у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням повноважень представника влади в органах державної влади і органах місцевого самоврядування на строк 1 рік. Справа стосувалася злочинної спроби в обмін на =1500 доларів США зменшити штрафні санкції за відсутність дати виготовлення на етикетках виробів одного з полтавських ювелірних магазинів. У 2014 році суд переглянув справу, скасував попередній вирок і визнав Киву винуватим за “прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди” (ч.2 ст. 369-2 КК України в редакції 07.04.2011 року) і збільшив покарання до 12 750 грн. До нього застосували амнісітю і судимість зняли.

З обох рішень суду (1 і 2) відомо, що обвинувачений (Кива) “перебував на лікуванні в Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні з діагнозом наслідки черепно-мозкової травми з психопатизацією особистості, є інвалідом 2 групи, має хворобливий стан здоров’я внаслідок перенесених закритих черепно-мозкових травм”. Сам Кива стверджує, що ця інформація не відповідає дійсності. Центр психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору МВС України вважає, що Ілля Кива має “високу самооцінку”, “безкомпромісність”, “честолюбство в поєднанні з демонстративністю”,  “схильність до авторитарного стилю правління”, “надмірну емоційність зі схильністю до накопичення негативних емоцій, що згодом може проявитися ефектом вибуху”, “рівень розумової діяльності – середній, нерівномірний”, “ознаки торпідного мислення”, “здатність до логічних операцій в умовах дефіциту часу нижча за середню”. В Інтернеті також можна знайти консультативний висновок 2013 року Голови ПК “Неврологія” державного Інституту неврології, психіатрії на наркології Національної академії медичних наук України, у якому стверджується, що в Іллі Киви “розлад особистості по маячному (шизофреніподібному) типу на фоні посттравматичної епілепсії”. Важливо відмітити, що екс-головний лікар (до травня 2015 року) Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Тетяна Жабо минулого року заявляла що Ілля Кива разом з братом – Дмитром – переслідують її через наявність у неї доказів про його непридатність до служби в силових органах. Зокрема, згідно з багатьма довідками з медичних установ Києва і Полтави, Ілля Кива є інвалідом другої групи з вищезгаданим діагнозом.

Ілля Кива неодноразово дозволяв собі дискримінаційні та образливі висловлювання щодо грузинів, ромів, жінок, ЛГБТ, бійців АТО. Публічно закликав вбивати гомосексуалів. Був звільнений з посади начальника Департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції за свої висловлювання.

Щодо результатів роботи у якості начальника Департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції – Кива стверджував, що кожен день закривав дві нарколабораторії. Відомо, що співробітники Департаменту носили футболки з зображенням Киви.

У своїй передвиборчій програмі Кива обіцяє “створення єдиного центрального органу виконавчої влади із забезпечення, формування та реалізації єдиної наркополітики в державі”. Нагадуємо, що відповідні питання вже є в юрисдикції МОЗ і Кабінету Міністрів. Тобто додаткове “Міністерство наркополітикики” лише б перевантажило структуру органів виконавчої влади. Це, як мінімум, не відповідає іншій передвиборчій обіцянці Киви – “запровадити масштабну дебюрократизацію”.

Провід “Правого сектору” у своїй офіційній заяві стверджує, що Іллю Киву “з ганьбою вигнали” з організації через “неадекватність і схильність до бандитизму”, “бандитські методи”, “залучення до роботи різних “бригад”.

Є інформація, що Кива мав сварки з підлеглими у батальйоні патрульної служби міліції особливого призначення “Полтавщина” через вищезгадану кримінальну справу проти нього, відсутність військового звання та досвіду. Сам Ілля Кива стверджує, що приковував бійців батальйону, які були напідпитку, до стовбів на два дні, фотографував їх і відправляв фотографії їх батькам. Кива також стверджує, що був керівником евакуації мирних жителів в Дебальцеве. Проте існує інформація від волонтерів та бійців АТО, що це не відповідає дійсності. 4 липня кандидат Кива заявив, буцім на нього вчинено замах – що його машину обстріляли невідомі і кинули гранату, яка вибухнула. На сайті МВС оприлюднено фото обстріляної авто – це автомобіль марки “ВАЗ”.

Користувачі соцмережі припускають, що таке виділення землі може бути свого роду “відкупом” Федорука від правоохоронців.

В коментарі “Громадському радіо” Кива заявив, що нічого не знає про виділення землі в Бучі.

“Я сейчас нахожусь на отдыхе, я не владею этой информацией. Мы ходатайствовали о получении земли для участников АТО. Необязательно только в Буче. Вообще ничего не планируется строить, вообще не факт, что мы ее получили, у меня этой информации нет. Я думаю, что у вас не до конца достоверная информация”, — заявив Кива.

В той же день члени організації Киви привезли міському голові Бучі подяку “за патріотизм, відданість державі та активну громадську діяльність..”, підписану самим Кивою.

Подяку отримав секретар Бучанської ради Василь Олексюк.

Нагадаємо, 21 липня в будинку міського голови Бучі Анатолія Федорука та його кума Володимира Карплюка правоохоронці провели обшуки. Міських голів підозрюють у перевищенні службових повноважень під час розпорядження землею загальною площею 890 га.