Громада Приірпіння

Існує міф (ілюзія), що Буча стала прекрасним містом завдяки одній людині – меру міста екс-регіоналу Анатолію Федоруку, який займав цей пост 5 разів (майже 19 років). Звичайно в цьому є частка правди.

З таким же успіхом можна сказати, що завдяки Анатолію Федоруку зростають продажі паперу Обухівської або Китайської Фабрики, на якому він просто ставить підписи під рішеннями і протоколами. Виробники паперу чомусь не дозволяють собі помпезну істерію з цього приводу, хоча це їх сильно розвиває.

Зовнішній вигляд Бучі сьогодні – це результат того, що село отримало статус міста, і в місто прийшли якісь гроші, видані під статус міста або отримані продажем дорогої лісової землі.

Це б сталося в будь-якому випадку з передмістям Києва, де ціна на життя і житло завжди були нижче київських. І не важливо з яким прізвищем, мер би робив те ж саме, що і Федорук, та й з тим же успіхом (торгував землею і будував п’ятиповерхові хмарочоси)…

Так в чому ж заслуга Анатолія Петровича?!

У створенні певного міфу загадкового господарника. (Питання його ділових якостей звичайно для всіх відкрите, на те він і міф, ілюзія. А таланти його дружини взагалі під сімома замками. Якщо б не декларація, так би і не дізналися…)

Що тут поганого? Та нічого, крім однієї маленької речі, яка стала очевидна в останні місяці – мер не об’єднує бучанцям, він їх розділяє, щоб вони не дай Бог не об’єдналися проти нього.

Давайте подивимося, що стало закулісним результатом акції “яБучанець”.

На мій погляд Буча стала не об’єднаною, а роз’єднаною … (пам’ятаєте як Янукович розділив Україну по Дніпру на російськомовних і україномовних)

Запам’ятайте, в об’єднаному суспільстві неможливо підтасувати думку, тому що в учасників тільки одна мета – щоб по-чесному було. У нас же ми бачимо в Бучі спробу нав’язати думку що “хто “яБучанець” – той молодець”…

Отже, ящик Пандори в Бучі відкритий. Як ніколи місто розділене на три табори: адмінресурс, вдячні меру та інші бучанці. Перших і других, згрупували в одну групу “ЯБучанець” і намагаються іншим нав’язати цю “більшість”…

Перша – це підневольні чиновники і бюджетники, які працюють в пекельних умовах на мера в надії щось отримати потім (землю, квартиру або посаду). Або переселенці з тими самими сподіваннями.

Друга – люди, які вже отримали кістку від мера у вигляді будмайданчика, землі або хлібної посади. Так само АТОвці та їхні вдови.

Третя група – бучанці, які просто хочуть пити чисту воду, водити дітей у садочки й школи і бачити прозорість рішень влади. Ось лише деякі з проблем бучанців, озвучені в соцмережі.

Як ви думаєте, бучанці, яка з цих груп найчисленніша? Я впевнений, що третя.

У цій всій веремії ясно одне, – мер, який таке створив – хворий і одержимий своїм кріслом.

Видно без крісла він нічого не вартий і не може допомагати місту розвиватися без кабінету.

Не може! Тому що він дестроєр (руйнівник), а не творець. Розділяй і володарюй – ось що ми сьогодні маємо в місті. Стиль авторитетного чиновника. Хто працював з ним, той зрозуміє.

Минулий місяць – хороший приклад зародження ксенофобії в противагу здоровому глузду в місті Буча.

Анатолію Петровичу, Ви виявилися гіршими, ніж я думав чи “тупанули” з переляку? На наступних виборах не віддам свій голос за вас. Пам’ятаєте, що стало з Януковичем?! Вас чекає подібна доля.

P.S.

Підкажіть мені ім’я того політтехнолога, хто здійснював Федоруку цю акцію?! Так плюнути в людей треба було вміти. Підтасувати можна було і по-тихому… Сер – ви поганий солдат… Але який господар такі і солдатики…

Перевибори було б вигідніше затіяти (а не цей фарс з бордами), – просто звільнившись за власним бажанням, щоб все по-справжньому було.

Автор: блогер “Бучанський громадянинЪ”