Буча: чому на ремонт школи вимагають гроші з батьків?

0

Батьків примушують здавати гроші на ремонт. Принаймні так було на батьківських зборах 6-в класу Бучанської школи № 4. Коли вимагали гроші – діти все чули, бо мали вийти й вітати нас з Днем матері. Відділок освіти каже, що гроші є, а вчителі кажуть, що звертатися до них – марно. У іншій школі з випускників вимагають по 500 гривень на рушники і букет для мера Бучі – екс-регіонала Анатолія Федорука. Хочеться зрозуміти: що ж відбувається?

У цьому класі вчиться й моя дочка. Члени батьківського комітету тиснуть навіть на багатодітні родини, до яких належимо й ми.

Найбільше мене вразило те, що від початку і до кінця зборів мова йшла про гроші! Ніхто не говорив про навчання дітей протягом року, їхні успіхи, якісь перемоги, проколи… Просто збирали гроші на ремонт школи і на ремонт класу.  Якщо ремонт школи не викликав питань, то з приводу  ремонту класу, де вчаться наші діти, посипались запитання – на що ж конкретно треба гроші? Загальна сума взагалі не називалась. Класна керівничка Лариса Старовойтова сказала, що суму одразу назвати неможливо, що треба рахувати, але є й приємна новина:

“Якщо все вдасться, то на покраску підлоги школа дасть фарбу. Треба йти домовлятись!”

Уявіть! Нам дадуть фарбу! Можливо! І це за щастя. Це при тому, що освіта утримується за наші податки.

Похожее изображение

Одна мама спробувала якось повернути розмову у русло фінансування ремонту відділом освіти, що є цілком логічним. Її цікавило, чи питали там про гроші.  На це класний керівник сказала, що “справа марна”! Навіть не варто витрачати часу, бо в них нема нічого… Розмова пішла жвавіше, коли з’явилась голова батьківського комітету. Зі списками, хто і скільки має здати. Почали з боржників. До мами, у якої  троє дітей (з розмови стало зрозуміло, що родина багатодітна) стали допитуватись, коли та здасть гроші.. Мама відповіла, що здасть по можливості.

Голова батьківського комітету не вгавала:

“Треба здати 310 грн. на клас і на ремонт школи!”

Мама відповіла, що на ремонт класу вона погоджується, а ось на ремонт школи принципово не буде здавати, бо не знає, на що конкретно вони підуть. Голова наполягала, мама опиралась, ще щось намагалась пояснити, що, мовляв, дитина маленька, тому не може…

Це вже було занадто! Як можна вимагати гроші, якщо людина не може опалтити? Тим більше, жінка сказала, що має трьох дітей!  Я не втрималась.  Хоча мовчала, коли  голова батьківського комітету мене образила особисто, я стрималась, коли класний керівник сказала, що ми відмовляємось робити ремонт і нічого не робили (це було неправдою). Словом, зібрання почали проводити таким чином, щоб батьки виправдовувалися перед батьківським комітетом, відчуваючи приниження.

Ми ходили у різні класи до різних дітей, щось клеїли, ремонтували , білили, фарбували, але це в інших класах, в інших школах  чи дитячих садочках, бо  у нашій сім’ї виховується шестеро дітей, все було якось по іншому, з розумінням. В якомусь класі, я пам’ятаю, нас запитали навіть, очевидно, щоб не образити, чи ми не проти, щоб нас включили у список пільговиків,  оскільки як багатодітна родина, маємо пільги 50%. А у класі, де навчається мій другокласник Назарій,  батьківський комітет просто повідомив, що нас звільнили від зобов’язання здавати гроші. Просто так вирішив батьківський комітет! І це мене надзвичайно вразило, бо я розумію, що ми всі живемо не перший день, всі все розуміємо, всі маємо якось вирішувати спільно проблеми, за що я щиро вдячна людям…

Ми ніколи не відмовлялись вносити гроші за навчання, за ремонти, але тут, у цьому випадку, коли гроші таким чином просто вимагали у жінки, яка сказала, що не може, але не відмовляється якусь суму проплатити – це вже для мене було через край!.. Я  не стримала себе. Я дослівно не можу передати, що я говорила, але пам’ятаю, що сказала, що ви не маєте права вимагати з жінки грошей. Не маєте! Це заборонено! Внески – добровільні, а те , що вони вчиняють зараз – це кримінал…

Побори в школах Бучі навіть змусили батьків взяти участь в акції проти поборів в освіті.

І тут почалось головне!  Присутні  мами старались висловити весь свій негатив. Вони кричали, “ви нічого не розумієте”, “ви що найрозумніша?”, “чому я повинна здавати , а ви – ні?” і тому подібне.

Мене це просто все дуже  вразило! Але жінок ще якось можна було зрозуміти, емоційність їм властива. А от вчинок чоловіка, який сидів  на задній  парті, очевидно, під впливом жіночого  галасу, запам’ятався найбільше. Він ледве не кинувся на мене зі словами: “Із-за таких як ви, ми так й досі погано живемо!”.

Сказати, що я була спантеличена, то нічого не сказати! Я була ошелешена батьківським проявом невігластва!

Я встала і вийшла до дошки з єдиним проханням до всіх: Люди добрі, давайте звернемось до відділу освіти! Гроші на ремонт класів мають бути виділені міськвідділом,  давайте напишемо заяву, а вже коли отримаємо негативну відповідь, то будемо думати, що робити далі! Поки ми не використали всі шанси, говорити про збори грошей зарано! Однак, думаю, що це вже було зайве, бо ніхто нічого не чув… Всі кричали!..

Під цей крик класна керівничка раптом оголосила:

“Дорогі мами! Сядьте на свої місця! Для вас зараз сюрприз! Із підсобки, яка була тут же, у класній кімнаті, стали виходити перелякані діти”.

Як виявилось, сьогодні був День Матері, 12 травня, й діти вирішили привітати своїх матусь… Розгублено підходили до дошки, збиваючись говорили вірші, несміло підходили, щоб вручити троянду.. Вони, як виявилось, все чули у підсобці… Хто до цього додумався? Тобто деякі діти чули, що їхні мами не мають грошей… Але найгірше те, чого вони навчили своїх дітей? Вибивати гроші і паразитувати на людях, коли треба запускати систему, яка існує на наші податки?

Що говорили дітки,  як мене вітала моя дитина– я вже майже не чула.. Взяла її за руку і ми  вийшли з класу.

Мені не вірилося, що все це відбувалося в реальному житті, в одній з найкращих шкіл Бучі..

Невже батьки  й справді не розуміють, що  збирати гроші – це все одно, що давати хабар!  Ми самі привчили вчителів, суддів, лікарів брати хабарі! МИ привчили їх до того, що вони брали і звикли брати хабарі, що по іншому й уявити не можемо! Тепер це вже так органічно сприймається, що ми маємо давати побори! У навчальному закладі всі одержують зарплату.

Класний кеівник, з якою мені довелось говорити наступного дня з приводу цієї ситуації, сказала, що вчителі змушені так вчиняти, бо вони поставлені “у такі умови”.

“Ну, ви можете написати до відділу освіти, але то марна справа, ви нічого не отримаєте, нам так і сказали, що грошей нема!”, – говорить класний керівник.

На чиєму боці батьківський комітет?

Мене як журналіста вразила розповідь мами про  те, що багато батьків не усвідомлювали, що незаконні побори є карним злочином, не говорячи вже про вимагання та психологічне насильство над дитиною.

Ст. 53 Конституції говорить про те, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Будь-яка вимога грошей педагогами або представниками батьківського комітету – незаконна і не має підстав. Але якщо збирають гроші як добродійність, цього заборонити не можна. Є  закони, які регулюють добродійну діяльність. Мають бути створені благодійні фонди й гроші повинні здавати не готівкою, а на розрахунковий рахунок.

У нас же проблема виникає на рівні ментальності: “Чому, якщо я здаю гроші, хтось інший цього не робить?” Так міркують багато батьків.

У шкільний фонд учні здають гроші щомісяця. Батьки здають гроші у фонд класу, розрахунки – це, зазвичай, готівка. Але навіть прості розрахунки показують, що це немалі суми.

Батьки не зобов’язані здавати гроші  на школу.  А педагогам, які займаються вимаганням, загрожує кримінальна  відповідальність.

Журналісти “Громади Приірпіння” поцікавилися у начальника Бучанського відділу освіти Олега Цимбала про те, чи знає він, що у школах міста збирають гроші на ремонт шкіл. Цимбал відповів, що такого бути не може, бо є відповідні накази, якими заборонено збирати з батьків гроші:

“Де ви таке чули? Наведіть факти! Якщо подібне явище має місце у якісь школі, то негайно буде проведена перевірка, бо збирати кошти – категорично заборонено законодавством. Це є виключно ініціатива батьків і ніхто немає права їх заставляти! Є так, що батьки самі визначають, що потрібно покращити стан класу, наприклад, замінити лінелеум чи ще щось, тоді вони збирають збори, визначають кошторис і, відповідно, визначають фінансування. Потім як це вони зроблять, то тоді ці роботи ставляться на баланс навчального закладу. Має бути складений протокол про добровільні внески, який підписують батьки. І повторюю, що вчителі проінформовані про те, що вимагати кошти з батьків заборонено!”

Поцікавилися також, чи виділялись гроші на ремонт школи №4. Цимбал відповів, що кошти можуть бути виділені лише на конкретні роботи, і батьки мають сказати, які саме конкретні роботи мають на увазі.

“Зараз у цій школі ми замінюємо системи опалення. Але це робиться за бюджетні кошти. Мова може йти виключно про ремонт класу, тому що ремонту школи чи комунікацій батьки взагалі не мають відношення. Якщо був випадок вимагання грошей вчителькою, то будемо розбиратись до кінця”, – додає Цимбал.

Директорка школи № 4  Алла Літкевич вибачалася перед батьками й обіцяла провести бесіду з вчителькою:

“Збір коштів – це виключно ініціатива батьків. Вимагати гроші, а тим більше благодійні внески ніхто не має права. Конкретно по цій ситуації ми будемо говорити з класним керівником і вчителями, щоб в подальшому такого не було”.

Аналогічна ситуація й у школі № 1 у Бучі. Там вимагають гроші на ремонт у випускників та по 500 гривень на солодкий стіл та подарунки вчителям.

Картинки по запросу Бучанська школа № 1

“У школі почали вимагати гроші на ремонт класу. Батьківський комітет вирішує сам що і як робити і скільки збирати. Це при тому, що в минулому році ми робили ремонт і здавали кошти. Випускний клас збори по 500 грн. з дитини на солодкий стіл. Багато дітей не хочуть йти, кажуть, що їм не потрібен солодкий стіл. До цього передавали записку, що треба ще купити три рушники і букет меру Анатолію Федоруку. Люди, навіщо щороку три рушника купувати? Не розумію, а наш мер що без букета не проживе, навіщо він йому? Навряд йому куплять щось просте. Так для кого випускний, для чого 500 грн. Але тон представника батьківського комітету мене просто вбив, типу я повинна…”, – розповідає мама випускниці Аеліта Матвійчук.

Я вважаю, що ситуація, що склалася в моєму місті, місті, яке претендує на звання європейського, неприйнятна. І тут проблема не лише у владі, а й в людях, які звикли перед цією владою прогинатися й не хочуть зайвий раз їй нагадувати про свої права.

 

Авторка: Ніна Костенко, журналістка 

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539