Громада Приірпіння

Мій п’ятирічний син полював у дворі на метеликів, перечепився і впав. Поскаржився, що забив пальчики. Але біль був слабкий і я подумала, що все швидко минеться. Тож, ми продовжували бавитися ще години зо дві. Коли повернулися  додому, рука спухла і кулачка стиснути він вже не міг.

Вирішила проконсультуватися з травматологом. А щоб не гаїти час у довжелезних чергах до “безкоштовної” медицини, подалися у широко розрекламований на наших теренах приватний медичний центр”Первоцвіт”.

Телефоном адміністратор люб’язно  повідомив, що потрібний нам фахівець вестиме прийом по обіді. Прошу записати мене на найближчу годину. Через п’ять хвилин отримала відповідь, що їхній травматолог веде прийом сьогодні (і після обіду також) у міській поліклініці і що ми зможемо там потрапити на консультацію.

Але найцікавіше прозвучало по тому! Якщо “Первоцвіт” запише  на обстеження до “свого” травматолога, який мою дитину огляне у порядку живої черги, що завжди є в поліклініці, мені, все одно, доведеться заплатити  за тарифами “Первоцвіту”! Але лікар не встановить діагнозу без рентгену. А рентген  порекомендували зробити аж у Бучі в лікарні. В чому тоді особисто мій комфорт, за який я мала б заплатити гроші – подумала я?  Навіщо кудись ще пхатися, якщо і в Бучі є потрібний нам лікар?

Отож, ми поїхали в Ірпінську лікарню, яка територіально розташована в місті Буча.

Лікарня. В коридорі перед кабінетом травматолога багатолюдно. Публіка різноманітна – бабусі, п’яні чоловіки із забинтованими головами, мабуть, щойно після бійки. Один з них, найтемпераментніший, постійно  щось емоційно вигукував – не найкращий досвід для мого, і без того, геть настрашеного сина.

Вирішила прориватися без черги. Травматолог на ім’я Олег, в кабінеті якого сиділо ще зо 5 пацієнтів, зжалився і оглянув сина. Ввічливий, серйозний, іронічний –  він мені, як лікар, сподобався. Але також скерував на рентген. Вже вкотре за той день, ставлю сакраментальне питання:  “А де він той рентген?”

Відповідь лікаря чомусь не здивувала:

“Є і в нас, але там зараз ремонт, працюють будівельники. Коли зроблять перерву, можна буде зробити знімки, але  там зараз черги”.

У коридорі знаючі люди порадили не чекати, бо там дійсно довжелезна черга від ранку, а їхати в денний стаціонар, що знаходиться в Бучі десь за магазином “Новус”.

Поїхали ми з дитиною туди. На порозі у денному стаціонарі нас зустріли медсестри і повідомили, що рентген працює лише до 12:00 і спеціалістів  вже нема – приходьте завтра.

Після цього вже нічого не лишалося, як їхати в Київ у приватну клініку. На щастя, там вже обійшлося без неприємних сюрпризів. Будь-яка примха за ваші гроші! Миттю зробили рентген і наклали  гіпс – перелом двох пальців. Коштувало це все 1108 грн.

Після сказаного. Те, що в Ірпені непереборні проблеми з державною “безкоштовною” медициною, відомо всім. Але тут хоч можна виправдатися, а де з нею гаразд! Але те, що і  приватні заклади, які так активно себе рекламують, як якісні, і в яких консультації  коштують “всього” від 320 грн., на тому ж печерному рівні, стало неприємним сюрпризом. Так що раджу всім, якщо, не дай Бог, щось трапиться –  не витрачайте сили і нерви. Хворого в жменю і до Києва. Гроші ті ж, а час і нервові клітини зекономите!

Авторка: Ольга Тішина, мешканка Ірпеня