Громада Приірпіння

На літніх канікулах школярі Коцюбинського відвідали Верховну Раду. Потрапити в парламент міг кожен охочий, оскільки про дату та можливість записатися оголосили публічно в соцмережі у групі “Громада Коцюбинського”. Охочих набралося кілька десяітків.

Місцевий перевізник 745 маршруту надав окремий автобус для дітей, щоб доїхати до метро.

Хочеться відзначити вихованість дітей селища: при першій же нагоді в метро вони пропонували свої місця літнім людям.

Перед екскурсією діти мали невелику прогулянку Маріїнським парком

У приміщенні Верховної Ради, як і домовлялися з приймальнею народної депутатки Ольги Червакової, на нас чекав екскурсовод, від якої діти дізнались про те, що на початку 1934 року після перенесення столиці УСРР з міста Харкова до міста Києва було розроблено і затверджено генеральний план будівництва та реконструкції міста над Дніпром.

У лютому 1936  року було оголошено конкурс на найкращий проект приміщення Верховної ради УСРР, до якого були залучені провідні фахівці, відомі в УСРР архітектори. Журі зупинило свій вибір на проекті, запропонованому Володимиром Заболотним.

Будинок українського парламенту споруджувався протягом 1936—1939 років і на початку літа 1939 року був прийнятий державною комісією з оцінкою “відмінно”.

Заболотного у 1940 році удостоїли Державної премії та призначений головним архітектором міста Києва. Архітектура будинку втілює притаманні тому часу класичні прийоми і форми. Будинок Верховної Ради є зразком української архітектурної класики. Як повідомила екскурсовод, Заболотний обрав білий колір будівні, бо дуже йому подобались українські білі хатки-мазанки.

З 25 липня 1939 року у будинку Верховної Ради України по вулиці М.Грушевського, 5, відбуваються засідання українського парламенту.

Під час Німецько-радянської війни будинку було завдано значних пошкоджень. Постало питання: зносити будівлю чи здійснити реконструкцію. Все ж таки вирішили відновити існуючу будівлю, для цього знов було запрошено того ж таки архітектора Заболотного. У процесі реконструкції у 1948—1952 роках до головної споруди було добудовано триповерхову північно-західну частину для службових приміщень, що має в плані напівкільцеву замкнуту форму з внутрішнім подвір’ям.

У  1985 року перед центральним входом було встановлено чотири скульптури, які репрезентують різні верстви населення України: робітників, селян, науковців, інтелігенцію.

Наступною зупинкою був почесний портал в центральному холі українського парламенту, у якому зберігають Прапор незалежності України, який 26 років тому було урочисто внесено до сесійної зали Верховної Ради України зокрема присутніми на церемонії народними депутатами України першого скликання.

Тепер кожного разу, коли народні обранці заходять через центральний вхід, вони обов’язково проходять повз цей прапор.

Другий поверх будівлі парламенту прикрашає картина «Державотворення» (художник О. Кулаков), в основі сюжету якої події 24 серпня 1991 року, коли 346 депутатів із 362 присутніх проголосували за незалежність України.

На передньому плані картини – історичні особи часів Київської Русі,видатний державний діяч, вчений Михайло Грушевський і поетеса Леся Українка.Поряд з ними – юнак, як уособлення студентів, котрі загинули, захищаючи Українську Народну Республіку під селом Крути неподалік Києва.

На панно зображено образи духовних символів нації – Тараса Шевченка, Миколи Гоголя,Івана Франка, Григорія Сковороди. Усі герої картини – під Покровом Пресвятої Богородиці. На полотні також є князі-християни – святі Володимир та Ольга, святі Михайло та Юрій-Змієборець, Борис і Гліб, Нестор Літописець. Художник зобразив і наших сучасників, які причетні до творення й розбудови Української держави.

Навпроти картини розташоване велике інформаційне табло, на якому депутати можуть спостерігати за тим, що відбувається у сесійній залі, коли вони перебувають у кулуарах.

Праворуч від табло розташовані столи для реєстрації народних депутатів. Сюди вони підходять і ставлять підпис, що прийшли на роботу.

На другому поверсі розташований прес-поінт – місце, де відбуваються різноманітні заходи із залученням ЗМІ.

Цікавим пережитком минулого є телефонні кабіни для дзвінків депутатів до своїх виборців. Раніше Народні депутати, як і всі зараз депутати місцевих рад, мали основне місце роботи не в парламенті, сесії були короткими – приблизно по 3 дні. Щоб депутати не втрачали час  на візити до телеграфів, переговорний пункт було встановлено прямо у приміщенні Ради. Цей переговорний пункт і досі працює, але звісно, ним ніхто не користується. Деякі сучасні діти під час екскурсій відповідають на питання: навіщо, на їхню думку, ці кабінки, що вони необхідні народним обранцям для сповідей.

На третьому поверсі відвідувачі потрапляють до кулуару, де за круглим столом  проводяться термінові наради фракцій, шаховий турнір, різноманітні експозиції,  а також розташовано нещодавно створений музей ВРУ. Саме на третьому поверсі розташовані входи до сесійної зали запрошених гостей, журналістів.

Екскурсовод запросила відвідати тих дітей, які вже мають паспорт,  ложу гостей під час сесійного засідання, потрапити на яке має змогу будь-який громадянин України, який перед цим подасть заявку.

Діти дізнались, що із 450 депутатів у нас на сьогодні не обрано до парламенту 26 через окупацію  та анексію частини територій нашої країни. Також екскурсовод розповіла багато цікавих фактів по сьогоднішній склад ВРУ, про саму сесійну залу, про етапи реконструкції зали.

“Найбільше мені сподобалась сама сесіна зала, було б цікаво потрапити на робоче місце депутата, але для цього потрібно бути Народним депутатом, отже, доведеться стати таким депутатом, – каже Дар’я, яка закінчила цього року 10 клас у ЗОШ №18.

“Якби я був депутатом, то прийняв би закони, які покращили добробут простих людей,” – каже Тимофій Мельник (ЗОШ 18, 10 клас)

Також діти бажали б прийняти такі закони, які б давали більший доступ молоді до безкоштовної якісної вищої освіти, а також школярів хвилювало питання, які ж треба прийняти закони, щоб нарешті асфальтове покриття стали робити якісним.

На питання, чому вони вирішили відвідати екскурсію, більша частина дітей відповіла, що привабило те, що захід безкоштовний.

Разом зі мною супроводжували екскурсію зоозахисниця Людмила Мирончук, мешканка Пономарьова Тетяна Алехнович, яка виявила бажання.

За 10-15 років ці діти можуть повернутись сюди вже не просто гостями, а на роботу – у ролі народного депутата чи помічника нардепа та виконувати почесну місію: представляти інтереси українців, створювати закони, проводити реформи. І тоді вони зможуть робити все можливе, аби змінити на краще життя українського суспільства.

Авторка: Олена Сокотюк, депутат Коцюбинської селищної ради, член освітньої комісії