Намір піти на свій день народження не став новиною для тих, хто спілкувався з Карплюком останній місяць. Він розказував, що втомився, що місцеве самоврядування “не його справа”. І явно страждав, бо в Ірпені з’явилися сотні людей, які не просто не цінують його зусиль щодо ущільнення міста висотками, а й системно протидіють захопленню нових об’єктів комунального майна та земельних ділянок, які мер перетворював на власні кишенькові гроші. Серед опонентів опинився навіть його добрий друг з дополітичних часів.
До звільнення Карплюк готувався, вкопуючи мільйони бюджетних грошей, щоб інфраструктурно “застовпити” майданчики під нові житлові квартали. Він також наказав терміново закінчити площу на вулиці Соборній, реалізовану в його улюбленому стилі “бикоко”. Тож він іде на позитиві, урочисто відкриваючи цю саму площу та Стелу Творчого Духу, щоб не затягнути до 1 вересня, коли батьки міста запитають у влади, де обіцяні нові школи – адже на майже 100-тисячний Ірпінь їх лише 6.
Навчальні заклади не просто переповнені, цього року вони фізично не поміщають нових дітей, які продовжують прибувати завдяки новозаселеним ЖК. А завдяки великому земельному дерибану 2015-2018 років в межах Ірпеня не залишилося жодної резервної ділянки комунальної землі, де можна спорудити хоча б ще одну нову школу. А їх уже треба 2-3.
Саме тому бажання влади вкопати в невелику площу по вул. Соборній аж 15 мільйонів гривень з бюджету Ірпеня замість вкласти їх у добудову розпочатого торік і “замороженого” корпусу сш №17 чи новий дитсадок, жорстко критикували не лише опоненти мера, а й ті, хто досі прихильно ставився до змін у місті. Проте гроші все одно пішли на даму з гілкою, яку в соцмережах ніжно прозвали – Володимирівна.
 |
| Та сама Володимирівна |
Назва, звісно, з політичним підтекстом. Вона не лише вказує на архітектурну “доньку” Володимира Карплюка, а й на його політичну орієнтацію. Якщо в Блоці Петра Порошенка вважали, що мер Карплюк гарантує їм голоси на виборах президента, то з Ірпеня очевидно, що цей чоловік не страждає вірністю ні до кого зі свого минулого чи теперішнього, тож співпрацюватиме з тим, кого вважатиме перспективнішим.
У цьому не тільки сила, а й слабкість Володимира Карплюка. Він вміє створювати собі ворогів на рівному місці. Його вважають вихованцем і спадкоємцем традицій екс-ректора Національного податкового університету Петра Мельника. Правда в тому, що деякі традиції та схеми Карплюк справді взяв, а от самого Мельника “поховав”, публічно поширивши через підконтрольні зливні бачки фейкову інформацію про його смерть. Тоді, коли треба було переключити увагу громадськості від скандалу навколо себе улюбленого на щось інше.
Аналогічно Карплюк вчинив з міським головою Бучі Анатолієм Федоруком, у якого навчився основ містобудівельного бізнесу. Він не став грати у демократичні перемовини з бізнесом і громадськістю, як люблять робити в Бучі, а одразу впровадив власні, зрозумілі тіньовому бізнесу схеми. Якщо на початку каденції це була фіксована “такса” за право будуватися, то під кінець її змінив принцип “з половини”. Власне, Карплюк зумів побудувати схеми не лише в місті, а й налагодив зв’язки місто-центр, що йому досі дозволяло вислизати від кримінального переслідування.
Проте не схоже, що він заручився стабільною політичною підтримкою десь угорі, бо не дав розвернутися у місті жодній політичній силі, окрім власних “Нових облич”. Тож так звана політична еліта Ірпеня нині ділиться на два табори – за і проти Карплюка. Інші бренди чи альтернативи цьому існують номінально, якщо не враховувати “Основу” Сергія Тарути, з яким у VIP-ірпінців явно кращі стосунки, ніж з іншими депутатами ВР, та партію “Свобода” Олега Тягнибока, 4 депутати якої в Ірпінській міській раді є ядром системної опозиції до більшості з числа депутатів-забудовників Карплюка.
Що має Ірпінь у сухому залишку після 4 неповних років керівництва Володимира Карплюка? В місті зроблено такий собі євроремонт зразка початку 90-х: візуально картинка виглядає краще, але при цьому комфортнішим життя не стало. Навпаки, удвічі більше людей на ту саму інфраструктуру зробили Ірпінь тісним і незатишним.
 |
Мер багато обіцяв, чим дуже підвищив очікування містян: заасфальтувати 100% вулиць, побудувати за рік нову стаціонарну лікарню з пологовим і реанімацією, спорудити кілька шкіл, зробити систему велодоріжок, новий арт-центр, кілька дитсадочів. Проте в підсумку обмежився недорогою реконструкцією старої інфраструктури, асфальтуванням лише тих доріг, що ведуть до висоток, відкриттям 2 дитсадків, які не справляються з дітьми новобудов, коло яких їх споруджено, та перетворенням лісів на парки ціною по 15-20 мільйонів кожен.
Ця “красива картинка”, яку Карплюк свідомо створював для Ірпеня як колишній рекламіст, ніяк не убезпечує ні старих, ні нових мешканців міста від проблем з водою та каналізацією, аварій, пов’язаних з електропостачанням, поганих за столичними мірками медицини, освіти та транспортного сполучення з Києвом.
Щоб не відповідати за наслідки від перенаселення міста, дуже вигідно піти зараз, в період літніх канікул і відносного інфраструктурного благополуччя. І спробувати перезапустити своє політичне та бізнесове життя спочатку. Бо Володимир Карплюк – людина дуже амбіційна, він все ще хоче прорватися у “вищу лігу”, куди не зміг потрапити, адже Ірпінь виявився надто маленьким плацдармом за всеукраїнськими мірками.
Авторка: Михайлина Скорик, мешканка Ірпеня для Insider
Залишити відповідь