Громада Приірпіння

На вході до Будинку культури селища Коцюбинське два зовсім юних хлопчака роздавали газету “Правда Коцюбинського”.

У тій газеті не було ані вихідних даних, ані авторів матеріалів. Коли я повернулася додому, то вона стирчала з паркану. тобто селище не просто засіяли.

“Мій сусід щойно виймаючи цю “газету” з поштової скриньки не навмисно прочитав “Комсомольська правда” і прокоментував це як ” Назад, в будущее”. Потім, я вже дочиталась, що це так звана “Коцюбинська правда,” – ділиться з односельцями Галина Скіпальська, мешканка вулиці Шевченка.

Територіальна громада жваво обговорює прочитане.

Але якщо представники “НО” в плані ЗМІ залишилися на рівні анонімок, то цілком неанонімна “Громада Приірпння” та група “Громада Коцюбинського” змогла їхню культуру дій на публічних заходах дещо перевиховати.

Попри те, що бюджетну сесію оголосили з понеділка на вівторок, у залі було до півсотні людей.

Якщо у попередній раз вони зробили все, щоб в секретаріаті та лічильній комісії були їхні люди, то тепер на питання голови Ольги Матюшинох: “Хто хоче до секретаріату?” Всі спершу мовчали.

Зголосився потім депутат Вадим Янович (“Нові обличчя”) та депутат Віктор Анісімов (фракція БПП “Солідадрність”). Таке небажання працювати в секретаріаті викликано, либонь, тим, що члени попередньої комісії (Петро Бомба і Галина Багінська) тиждень не могли здати нормально виписаний протокол. Про це у своєму звіті написала голова Ольга Матюшина.

Тобто депутати зрозуміли, що робота в секретаріаті – це не привілей і тут треба працювати більше, ніж в просто в сесійній залі. У проекті регламенту функцію секретаріату покладають на працівників ради, які можуть зробити це фахово й депутати не будуть зайвий раз відволікатися.

Щодо лічильної комісії, то тут теж відбулися позитивні зрушення. Тепер члени комісії не сиділи спиною до депутатів (як ще двоє членів комісії могли на першій сесії засвідчити, хто як голосував – загадка. Рахував тільки один).

Більше того, депутати з Нових облич зрозуміли, що в лічильну комісію треба вводити представників іншої сили, щоб не було питань потім до об’єктивності підрахунку в спірних питаннях. Так Євген Домбровський став членом лічильної комісії.

Те, що депутати роблять висновки – тішить. Селищна голова оголосила про те, що створилась у раді третя фракція “Нові обличчя”.

“Я потім спитала, хто ж став головою фракції. Уявіть мій подив, коли мені повідомили, що це Катерина Корбут-Ющенко. Я тільки на минулому тижні була на засіданні батьківського комітету, де Корбут-Ющенко відмовилась бути очільницею батьківського комітету. Мотивувала тим, що у неї сімейні обставини. А як тоді, якщо кілька днів тому сімейні обставини були, а тепер зникли? Очільник великої фракції “Самопомочі” в Київраді навіть комісію не очолює жодну, бо треба керувати кліькома десятками депутатів, а тут за кліька днів з’явився час та й на попередній сесії Корбут-Ющенко планувала бути головою освітньої комісії. Виходить, як тільки сюжет Фреймут про школу вийшов, голова батьківського комітету, ймовірно, знайшла зручний спосіб дистанціюватися,” – каже коцюбинчанка Олександра Куцан, яка була на батьківських зборах.

Я, як і ще один представник АТОвців, записалася на виступ. Спершу взяв слово АТОвець. Звісно, камера “Ірпінь ТБ” вже чекала на те. щоб зняти “об’єктивнй сюжет” на “громадських” засадах. І от АТОвець депутатському корпусу і голові висловив претензії щодо публікації на сайті “Громада Приірпіння”.

Автор цієї публікації не “анонім”, як в “Правді Коцюбинського”, а цілком реальна людина – Зореслав Замойський. Чого депутати мають розбирати те, що пише фізична особа на сесії – не зрозуміло. У нас що ввели цензуру?

“Я ще раз роз’яснюю, що після інциденту в Ірпені до мене надійшло депутатське звернення від депутата Анісімова. Я реагую на депутатське звернення і захищаю інтереси членів територіальної громади Коцюбинського,” – наголошує Матюшина.

Член територіальної громади Ірпеня, представник громадської організації, який записався на виступ, наголосив, що у них жодної інформації не поточнили й що інформація не відповідає дійсності. Матюшина вкотре наголосила, що вона реагує на депутатське звернення і що про ситуацію говорили навіть з очільником ОДА Володимиром Шандрою.

Тобто питання вирішується. А до чого тут депутатський корпус чи сесія до того, що пишуть активісти на сайті “Громади Приірпіння” – не зрозуміло. АТОвці, які прийшли разом з представником ГО, з місця почали виступати, попередньо не записавшись до виступу в секретаріаті. Почався балаган.

Голова оголосила перерву на 5 хв.

“Я кілька разів повторила, що ми на виступі почули про проблему і запросила представника АТОвців на прийом, щоб обговорити це питання. Але, на жаль, регламент сесії порушували й слово брали люди у довільному порядку, які не записувалися попередньо на виступ. Секратаріат не був повідомлений про те, хто це говорить. Я дала 5 хвилин перерви і можна було скористатися цим правом запису. Але ніхто з тих, хто хотів виступити, так і не записався на виступ,” – зазначає Матюшина.

Протягом перерви ті, хто хотів виступати чомусь не виступали, хоча і депутати і голова були в залі.

Після перерви виступила депутатка Олена Гуменюк-Торган та попросила всіх продовжувати далі сесію й комунікувати з АТОвцями у позасесійний період щодо спірних питань.

Бюджетні питання всі прийняли одноголосно. Загалом їхнє прийняття тривало менше 20 хвилин. Мій виступ був після розгляду всіх питань в порядку денному. Я зумисне так записалась, щоб не зволікати часом депутатів і присутніх. Мене постійно перебивали чинні депутати та екс-депутат Ярослав Салівонов. Саме тому я перебрала час, відведений мені регламентом на виступ.

“Після сесії депутат Ірпінської ради Богдан Слюсаренко, який представляє мене як виборця, захотів поговорити про регламент. Я йому пояснила, що на виступ дійсно мають записуватись, або для “спонтанних” виступів оголошується перерва і тоді вже всі говорять хто що хоче. Хтось подумав, як секретаріат це все має протоколювати? Писати: “піднявся чоловік, який не представився і почав кричати, а сусід його почав перекрикувати”. З точки зору регламенту і ведення протоколу сесії – це абсурд. А в перерві можна виступати і тебе всі почують. Тільки протоколювати нічого не треба. Можна було піти і записатися на виступ,” – зазначає коцюбинчанка Ірина Федорів.

“Але найбільше мене здивувало те, що коли я – виборець округу Богдана Слюсаренка – запитала його, чи може він мені відповісти як депутат, то він мені сказав, що на сесії він перебуває не як депутат, а як громадянин. Ну диво дивне. Хто може повірити, що депутатський статус діє в день кілька годин, а потім зникає. Але коли читала “Правду Коцюбинського” дивувалася ще більше. Виявляється я, простий громадянин – теж депутат. Тільки не написано якої ради. Це при тому, що я не балотувалася нікуди. І ще написано, що я проти того, щоб пенсіонери голосували. У нас живі і прабабуся, і прадід. І я пишаюсь тим, що вони голосують. Завжди переконую людей, щоб брали участь у виборах, бо явка низька. Де ця “Правда Коцюбинського” взяла таку інформацію ще й розмістила у рубриці “подвійні стандарти” це хіба Сергія Даніша треба питати. Він їм давав інтерв’ю. Це єдине прізвище під матеріалом на всю газету,” – додає Федорів.

Після сесії депутати, в тому числі і депутат Слюсаренко, замість того, щоб звітувати перед виборцем за роботу у міжсесійний період, заходилися допитувати Ірину Федорів. Їх зокрема цікавила редакція сайту “Громади Приірпіння”.

“Я вже вкотре пояснюю, що сайт заснували коцюбинчанки Юлія та Вікторія. Через кілька років ми його перереєстрували, бо розуміли, що будуть позови, і дали доступ низці людей з різних громад Приірпіння. Люди самі можуть викладати матеріали на сайт. Кожен матеріал підписується автором, якщо це не новина. На нас подавав в суд Володимир Карплюк. Справу він програв навіть в Ірпінському суді. Інтереси редакції представляла юристка “Інституту медіа права”. Ми несемо відповідальність перед читачами. Громадянська журналістика розвивається за нашим зразком і в Києві, і в Дзержинську,” – наголошує Федорів.

Про те, що прокарплюківські ЗМІ висвітлюють проблеми однобоко і не розвивають потрібний для громади дискурс, я саме говорила депутатам. І, дивлячись на те, скільки грошей викидається на кольорові газети-“анонімки”, де не видно ані фото авторів, ані імені, то я завжди згадую свою волонтерську роботу, коли нам доводиться шукати гроші на тканину навіть для пошиву білизни АТОвцям…

Після сесії мені, волонтерці, зателефонував один з наших АТОвців. Сказав, що їх завтра збирають в Ірпені. Після скандалу пропонують квартири. Значить розголос на “Громаді Приірпіння” має свої результати. Тільки от в Ірпені зметикували, що квартири АТОвцям треба пообіцяти на скандальній забудові по Єсеніна.

Тоді активістам можна буде сказати, що зелену зону нищать для АТОвців, яких ті ж таки “тітушки” брали за горло.

“Я вважаю, що всі АТОвці мають розуміти, що нас зараз намагаються використати як інструмент для дерибану. Ми воювали, щоб держава стала іншою, а не для того, щоб стати інструментом для пограбування громади,”  – наголошує учасник російсько-Української війни, депутат облради Ігор Домбровський.

Я, як волонтер, який вже кілька років допомагає фронту, наголошую: хлопці та громадо, не ведіться на їхні улесливі обіцянки. Коцюбинчани мають всі шанси, щоб навести лад у своїй маленькій громаді. І АТОвцям Коцюбинського треба теж ходити на сесії, щоб не їхні колеги з Ірпеня озвучували питання нашої громади, а безпосередньо ті, кого це стосується. Наступна сесія о 17:00, 25 грудня в Будинку культури. Приходьте.

Авторка: Людмила Демченко, волонтер з Коцюбинського